про залишення позовної заяви без руху
04 жовтня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/5395/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., перевіривши матеріали за позовною заявою Керівника Сватівської окружної прокуратури до Відділу культури Сватівської міської ради, третя особа Релігійна організація «Свято-Різдва-Іоанно-Предтеченська парафія села Мілуватки Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
29 вересня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Сватівської окружної прокуратури до Відділу культури Сватівської міської ради, третя особа Релігійна організація «Свято-Різдва-Іоанно-Предтеченська парафія села Мілуватки Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви», в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відділі культури, молоді та спорту Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області щодо невиконання вимог чинного законодавства України в частині подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, національностей, релігій та туризму Луганської обласної державної адміністрації про занесення об'єкту культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на Сватівської міської ради, а саме будівлі Храму «Різдва Іоанна Предтечі», що знаходиться в с. Мілуватка Сватівського району Луганської області (охоронний номер №268-ВР);
- зобов'язати відділ культури молоді та спорту Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області подати пропозиції до органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, національностей, релігій та туризму Луганської обласної державної адміністрації про занесення об'єкту культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території Сватівської міської ради, а саме: будівлі Храму «Різдва Іоанна Предтечі», що знаходиться в с. Мілуватка Сватівського району Луганської області (охоронний номер №268-ВР).
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Статтею 160 КАС України встановлені вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Перевіривши матеріали вказаного адміністративного позову, суд встановив, що він не відповідає встановленим вимогам та містить такі недоліки.
В позовній заяві в порушення положень статті 160 КАС України не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Отже, позивачу необхідно уточнити код ЄДРПОУ відповідача.
Згідно з вимогами пунктів 4 та 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві, крім іншого, зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Відповідно до вимог частини 4 статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частини 5 статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, прокурор може набути статусу позивача в адміністративному процесі лише за відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності відповідних повноважень у такого органу, про що має бути прямо зазначено в позові.
Однак, в позовній заяві прокурора зазначено, що відповідач має відповідні повноваження, і позов заявлено до суду саме у зв'язку з невиконанням своїх владних повноважень відповідачем у сфері охорони культурної спадщини.
Таким чином, прокурором пред'явлено зазначений адміністративний позов в інтересах держави до відповідача - суб'єкта владних повноважень з приводу їх невиконання.
Однак суд зауважує, що відповідно до вимог частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами частини 3 статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до вимог частин 3-5 статті 53 КАС України:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3)
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4);
- у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5).
Відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
В Кодексі адміністративного судочинства термін «позивач» вживається в такому значенні - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п.8 ч.1 ст.4 КАС України).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що право звернення до суду прокурора в порядку адміністративного судочинства залежить від права відповідного суб'єкту владних повноважень на таке звернення, що має бути визначено Конституцією та законами України.
Таким чином, прокурор може бути позивачем в адміністративному процесі, лише у випадках, коли наявне прямо визначене Конституцією та законами України право чи обов'язок певного суб'єкта владних повноважень на звернення до суду у зв'язку з виконанням покладених на нього функцій, однак, такий орган:
- не створено, не обрано (відсутній);
- створено, обрано, однак в нього не має відповідних повноважень на виконання таких функцій (не має кворуму в колегіальному органі, відсутні (не обрано, не призначено) керівники чи повноважні представники в такому органі;
- не виконує (не належним чином виконує) покладені на нього функції.
Як вбачається з зазначеного позову прокурор звернувся до суду в інтересах держави як позивач, зазначивши що у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.
Однак, відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
Також згідно з вимогами підпунктів 60, 61, 65 пункту 4 Положення про Міністерство культури України, що затверджене постановою Кабінету міністрів від 3 вересня 2014 року № 495, Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань: (сайт: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244908502&cat_id=244908427)
- здійснює координацію та контроль за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини;
- веде, забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам'яток України, вносить об'єкти культурної спадщини місцевого значення до зазначеного Реєстру та зміни до нього щодо пам'яток місцевого значення, подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та змін до нього щодо пам'яток національного значення;
- видає власникам нерухомих об'єктів культурної спадщини або уповноваженим ними органам свідоцтва про реєстрацію таких об'єктів як пам'яток;
а також здійснює інші повноваження у сфері охорони культурної спадщини, що визначені цим Положенням.
В позові також зазначено про наявність певних повноважень у сфері охорони культурної спадщини в Управління культури, національностей, релігій та туризму Луганської обласної державної адміністрації, а також у відповідача як у органу місцевого самоврядування, що відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Отже, органи, на які покладені функції державного управління у сфері охорони культурної спадщини наявні, створені, обрані та функціонують.
Однак в позові жодним чином не зазначено, якою нормою Конституції та законів України надано таким суб'єктам владних повноважень право звернення до суду з зазначеними в позові вимогами; не вказано, чи наявна фактична можливість в таких органів виконати свої повноваження (наявність кворуму в колегіальному органі, чи обрано керівників чи повноважних представників в такому органі) як підстави для звернення до суду саме прокурора.
Отже, обґрунтування позовної заяви щодо визначення статусу прокурора як позивача, а відділу культури як відповідача містять вказані суперечності, які слід усунути для приведення у відповідність позовної заяви вимогам статті 53 КАС України.
Крім того, незрозумілим є зміст позовних вимог, що викладені в прохальній частині позову: яка саме бездіяльність відповідача оскаржується позивачем, та яке саме подання слід суду зобов'язати відповідача подати до органу охорони культурної спадщини вищого рівня (про занесення об'єкту культурної спадщини куди саме?), що також слід уточнити.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтею 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву Керівника Сватівської окружної прокуратури до Відділу культури Сватівської міської ради, третя особа Релігійна організація «Свято-Різдва-Іоанно-Предтеченська парафія села Мілуватки Сєвєродонецької єпархії Української православної церкви» - залишити без руху.
Запропонувати Керівнику Сватівської окружної прокуратури протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
- позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161, 53 КАС України, з уточненим обґрунтуванням права звернення до суду відповідних суб'єктів владних повноважень у сфері охорони культурної спадщини відповідно до вимог Конституції та законів України, відсутність в них об'єктивної можливості звернутися до суду у визначених законодавством випадках самостійно, статусу прокурора як позивача в цій справі, визначенням відповідних сторін та уточненням позовних вимог в частині визначення певного змісту відповідного клопотання, неподання якого фактично оскаржує позивач, наданням копій уточнених позовних вимог для вручення іншим учасникам процесу.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяВ.С. Шембелян