ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/8531.05.10
За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
про стягнення страхової виплати та пені
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Бєлий О.С. (довіреність від 15.02.2010р.);
від відповідача: Мельник О.П. (довіреність № 242 від 01.03.2010р.);
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхової виплати в сумі 145 990, 30 грн. та 2 204, 45 грн. пені, всього 148 194, 75 грн..
У зв'язку з повною сплатою суми страхового відшкодування, заявленого до стягнення, позивач згідно з заявою від 31.05.2010р. просив стягнути з відповідача 3 416, 17 грн., що є нарахованою пенею за прострочення оплати.
Заява позивача приймається до розгляду судом лише в частині зменшення суми основного боргу, оскільки на вказану суму сплаченого відповідачем страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 008175 від 13.05.2010р., спору між сторонами не існує, позивач зменшуючи в цій частині позовні вимоги не просить вирішувати спір про стягнення коштів в судовому порядку.
Сплачене позивачем державне мито за розгляд вимог про стягнення 145 990, 30 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, про що зокрема зазначено і у частині другій п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»за яким, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
В свою чергу вимоги позивача про стягнення з відповідача збільшеного розміру пені по сумі вказаній у заяві не можуть бути розглянуті в межах заявленого позову оскільки, в порушення вимог процесуального законодавства, позивачем до заяви не надано доказів сплати державного мита.
Зазначеними уточненнями позивачем фактично збільшено розмір штрафних санкцій (пені) заявлених до стягнення, і розгляд вимог про стягнення штрафних санкцій у збільшеному розмірі не оплачено державним митом у встановленому порядку.
Відповідно до частини 2, 3 статті 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.
Таким чином, процесуальним законом суд обмежений у прийняті заяв про збільшення позовних вимог без сплати державного мита у встановленому порядку та розмірах.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором добровільного страхування майна, що є предметом застави № 024016/2202/0000875 від 31.03.2009р., прострочено сплату страхового відшкодування в сумі 145 990, 30 грн., що є підставою для звернення до суду, в тому числі з вимогами про стягнення пені в сумі 2 204, 45 грн..
Враховуючи факт сплати суми страхового відшкодування відповідачем, вирішенню в межах даної справи підлягають вимоги про стягнення пені в нарахованій позивачем сумі -2 204, 45 грн..
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Враховуючи заявлені вимоги про стягнення суми пені, при порушенні провадження у справі судом витребувано від позивача обґрунтування здійсненого розрахунку пені із вказанням періоду прострочення посилаючись на відповідні положення договору щодо строків сплати страхового відшкодування, зобов'язано зазначити період прострочення з якого здійснено розрахунок пені в сумі заявленій до стягнення.
Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Умови договору, зокрема п. 6.5 передбачають, що для отримання страхового відшкодування страхувальник надає страховику такі документи:
6.5.1. заяву про виплату страхового відшкодування встановленої форми з переліком знищеного, втраченого або пошкодженого майна;
6.5.2. примірник Договору;
6.5.4. документ, який підтверджує право страхувальника на володіння, користування, розпорядження пошкодженим майном (договір купівлі-продажу, свідоцтво про приватизацію тощо);
6.5.5 документи (рахунки-фактури, чеки, квитанції, платіжні доручення, накладні, виписки з рахунків тощо), що підтверджують вартість пошкодженого майна, розмір здійснених страхувальником витрат на його ремонт (відновлення), на заходи по зменшенню розміру заподіяного збитку, якщо такі витрати були попередньо погоджені зі страховиком;
6.5.6. фото-, кіно-, відеоматеріали, описи, ескізи, плани, схеми, на яких зафіксовано зовнішній вигляд, розташування пошкодженого майна після настання страхового випадку, якщо є;
6.5.7. довідки висновки компетентних органів (органів пожежною нагляду, аварійно-рятувальної служби, інших закладів і установ) про обставини і причини настання страхового випадку із зазначенням винних осіб, якщо є.
В силу положень договору (п. 6.6) після отримання від страхувальника (вигодонабувача) заяви про виплату страхового відшкодування і документів, зазначених у пункті 6.5 Умов, а також Акту огляду місця події, складеного представником страховика, страховик протягом 10 (десяти) робочих днів приймає рішення про виплату страхового відшкодування (складає страховий акт).
Позивачем суду не представлено доказів, які б свідчили про надання страховику усіх документів передбачених договором, достатніх для прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування. Як про те свідчить представлена на вимоги суду, заява про виплату страхового відшкодування, на подання якої 27.08.2009р. посилається позивач, додатків така заява не містила, і жодних належних доказів отримання страховиком від страхувальника, яким є позивач у справі усіх передбачених договором документів разом із заявою 27.08.2009р. суду не надано, а право на продовження строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування в разі недостатності документів для прийняття рішення передбачено п. 6.7 договору.
В свою чергу, згідно з п. 6.8. виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом 10 (десяти) календарних днів з дати прийняття рішення про виплату (оформлення Страхового акту) шляхом, зазначеним її одержувачем у заяві про страхову виплату - готівкою через касу страховика, поштовим переказом па адресу страхувальника, безготівковим перерахуванням на особистий рахунок страхувальника, поточний рахунок вигодонабувача тощо.
Згідно наведених положень договору, момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати саме з дати прийняття рішення про виплату, при умові повного виконання з боку позивача зобов'язань з надання необхідних документів. Розрахунки позивача викладені у позовній не містять дати з яких визначено прострочення, а згідно з уточненнями нарахування пені здійснювалось з 21.09.2009р..
В даному випадку представлений розрахунок пені визнається судом неналежним доказом заявлених вимог нарахованої суми пені, оскільки факт порушення відповідачем договірних строків щодо виконання зобов'язання, перед судом не доведений, матеріалами справи не підтверджений. Невиконання вимог суду свідчить про порушення позивачем свого процесуального обов'язку щодо доведення перед судом заявлених вимог, зокрема про стягнення з відповідача відповідної суми пені, а відтак суд не зобов'язаний здійснювати розрахунок штрафних санкцій в обґрунтування вимог позивача, оскільки такий обов'язок покладений виключно на сторін у справі, а судом при вирішенні спору має бути надана оцінка представленим доказам. Здійснення такого розрахунку унеможливлено за наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Ухвалою суду від 21.04.2010р. позивача було попереджено про наслідки ухилення від виконання вимог суду, невиконання вимог ухвали та участі в судовому засіданні передбачені п. 5 ст. 81 ГПК України -залишення позову без розгляду.
Позивач мав достатню кількість часу для виконання вимог суду, представлення обґрунтування здійсненого розрахунку пені, з посиланням на наявність прострочення з боку відповідача виходячи з повного виконання умов договору.
Згідно п.5 частини першої ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Керуючись п.5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»в частині заявлених вимог про стягнення пені в сумі 2 204, 45 грн. залишити без розгляду.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»(01001, м. Київ, вул. Рейтарська 37, ідент. код 2003353) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Насіння»(20653, Черкаська обл., Шполянський р-н., с. Антонівка, вул. Тирси 29, ідент. код 32147586) 1 459, 90 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят девять гривень 90 копійок) витрат по сплаті державного мита.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.І. Самсін