ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/20926.05.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/209
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ГРУП"
до
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
Відкрите акціонерне товариство "Сквирський комбінат хлібопродуктів"
простягнення 91279,44 грн.
за участю представників сторін:
від позивача- Коренєв С.П.
від відповідача
від третьої особи- Соболєв А.Л.
- не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-ГРУП" (надалі -ТОВ "ТРАНС-ГРУП") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (надалі -ДТГО "Південно-Західна залізниця") про стягнення 91279,44 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно нараховано та стягнуто з ТОВ "ТРАНС-ГРУП" 91279,44 грн. за послуги, які ДТГО "Південно-Західна залізниця" фактично не надавались.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.04.2010 р. в судовому засіданні, викликано для участі представників сторін, яких зобов'язано виконати певні дії.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2010 р. залучено до участі у справі № 14/209 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Відкрите акціонерне товариство "Сквирський комбінат хлібопродуктів", відкладено розгляд справи на 14.05.2010 р.
Відповідач подав суду заяву про застосування позовної давності.
У судовому засіданні 14.05.2010 р. суд, згідно ст. 77 ГПК України, оголосив перерву.
У судовому засіданні 26.05.2010 р. представники сторін підтримали свої правові позиції.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2007 р. між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (надалі - залізниця) та ТОВ "ТРАНС-ГРУП" (надалі - вантажовласник) укладено договір № 6382238 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги (надалі -Договір).
Предметом цього Договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).
В розділі 2 передбачено, що до зобов'язань залізниці відносяться, зокрема, обов'язки приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається д додатку до Договору; списувати з рахунку вантажовласника відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та інше.
Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, відповідачем безпідставно нараховано та стягнуто 91279,44 грн., оскільки послуги за переведення стрілок відповідачем фактично не надавались.
В матеріалах справи міститься лист за підписом начальника ст. Сквира до ТОВ "ТРАНС-ГРУП" з проханням сплатити нарахований недобір в сумі 76066,20 грн. При цьому, в листі міститься посилання на акт планової перевірки станції від 22.12.2008 р., відповідно до якого виявлено недобір по ст. 163 договірного тарифу -за переведення стрілок, які знаходяться на під'їзній колії ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів" при подачі та забирання вагонів.
В подальшому, як стверджує позивач, ДТГО "Південно-Західна залізниця" починаючи з 31.12.2008 р. з єдиного коду ТехПД ТОВ "ТРАНС-ГРУП" 6382238 по Південно-Західній залізниці стягнуло грошові кошти у сумі 91279,44 грн.
В зв'язку з цим, позивач направив ДТГО "Південно-Західна залізниця" претензії № 28 від 26.02.2009 р., № 31 від 03.03.2009 р. з вимогами про повернення безпідставно стягнутої суми.
У відповідь на претензії позивача, відповідач відмовив у задоволенні вимог ТОВ "ТРАНС-ГРУП" (лист № М-11/151 від 01.04.2009 р.).
У зв'язку з відмовою ДТГО "Південно-Західна залізниця" задовольнити вимоги стосовно повернення 91279,44 грн., позивач звернувся до суду з проханням стягнути зазначені грошові кошти, посилаючись на безпідставність їх нарахування.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не обґрунтував та не надав доказів про підставність нарахування грошових коштів за послуги по переведенню стрілок, які знаходяться на під'їзній колії ВАТ "Сквирський комбінат хлібопродуктів", не надав доказів надання цих послуг, не спростував доводи позивача та не надав доказів повернення коштів списаних з особового рахунку позивача.
Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. Відповідач в обґрунтування свого клопотання посилається на ч. 2 ст. 9 ЦК України, ст. 315 ГК України, ст. 136 Статуту залізниць України, якими встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до ст. 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову -для позовів про повернення коштів з дня списання коштів з особового рахунку платника.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, та інших актів законодавства України.
Пунктом 2.12 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/601 визначено, що загальні та скорочені строки позовної давності встановлені ЦК України. Однак частиною другою статті 9 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, таким законом є ГК України. З урахуванням частини другої статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).
Також, відповідно до п. 5.1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 року № 04-5/601 господарським судам слід враховувати, що для повернення зайво нарахованих грошових коштів застосовується скорочений 6-місячний строк позовної давності, який обраховується з дня списання коштів з особового рахунка платника в ТехПД.
Статтею 134 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2010 р. № 457 (надалі -Статут) визначені терміни з яких починається обчислення пред'явлення претензії до залізниць.
В силу пункту "ж" статті 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, зокрема, для претензій про повернення коштів з дня списання коштів з особового рахунку платника.
Згідно статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи датами списання грошових коштів з єдиного ТехПД ТОВ "ТРАНС-ГРУП" є: 31.12.2008 р., 08.01.2009 р., 13.01.2009 р., 18.01.2009 р., 04.02.2009 р., 27.02.2009 р. В матеріалах справи містяться претензії позивача про повернення сум переборів за переведення стрілок № 28 від 26.02.2009 р., № 31 від 03.03.2009 р.
Разом з тим, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою лише 30.03.2010 р.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що останнє відрахування коштів за вищевказані послуги з рахунку позивача було проведено більше ніж за шість місяців до моменту звернення позивача з позовом до суду і про порушення свого права позивач дізнався більш ніж за шість місяців до моменту звернення до суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про сплив позовної давності.
Поважних причин пропуску позовної давності позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України, ст. 267 ЦК України не наведено та не обґрунтовано, а суд поважних причин не вбачає.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи положення ст. ст. 258, 267 ЦК України, ст. ст. 134, 136 Статуту, приймаючи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, а також відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 91279,44 грн. у зв'язку із спливом позовної давності.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяМ.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 31.05.2010 р.