ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/19726.05.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Артан"
проповернення майна та стягнення 5 470,61 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Кульчицький О.В.
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" (надалі -ТОВ "Атон-ХХІ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Артан" (надалі -ТОВ "ТВК "Артан") про повернення майна та стягнення 4 260,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оперативного лізингу (оренди) №251 від 17.09.2007 р. позивач передав у лізинг напівавтомат зварювальний ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2 (надалі -"Об'єкт лізингу"), а відповідач належним чином взяте на себе грошове зобов'язання по внесенню лізингових платежів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 949,18 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 178,33 грн., інфляційні втрати у розмірі 98,21 грн., 3% річних у розмірі 30,70 грн. та неустойку за прострочення повернення об'єкту лізингу в розмірі 2 003,81 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.04.2010 р.
В судовому засіданні представник позивача подав уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 949,18 грн., пеню у розмірі 228,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 112,13 грн., 3% річних у розмірі 38,07 грн., неустойку за прострочення повернення об'єкту лізингу в розмірі 2 901,00 грн. та зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу. Подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р. у зв'язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 26.05.2010 р.
19.05.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 949,18 грн., пеню у розмірі 64,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 108,37 грн., 3% річних у розмірі 41,44 грн., неустойку за прострочення повернення об'єкту лізингу в розмірі 3 307,14 грн. та зобов'язати відповідача повернути об'єкт лізингу вартістю 3 098,99 грн.
В судове засідання представник позивача з'явився, надав докази оплати адвокатських послуг, позовні вимоги підтримує та просить їх з урахуванням уточнення від 17.05.2010 р. задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09023201 від 30.03.2010 р., отримане відповідачем 02.04.2010 р.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/2148-2 від 16.04.2010 р. та вказано в позові.
Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
17.09.2007 р. між ТОВ "Атон -ХХІ" (лізингодавець) та ТОВ "ТВК "Артан" (лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу (оренди) №251 (надалі -"Договір").
Відповідно до п 1.1 Договору предметом даного Договору є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувачу об'єкта лізингу (майна) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (Додаток №2). Операція, що здійснюється за даним Договором, визначається сторонами, як оперативний лізинг (оренда) у відповідності до п.п. 1.18.2 п.1.18 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно із п. 1.2 Договору об'єктом оперативного лізингу за даним Договором є Напівавтомат зварювальний ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2 (надалі за текстом - "об'єкт лізингу"), найменування, строки та умови передачі якого, вартість, кількість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики визначені, погоджені сторонами у "Замовленні" і наведені в Додатку № 1, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Додатком №1 до Договору сторонами погоджено найменування, кількість, вартість та строк лізингу об'єкту лізингу.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що об'єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингодавцю.
Із змісту пункту 2.1 Договору вбачається, що строк лізингу становить 36 (тридцять шість) місяців з дня підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу.
Положеннями пунктів 3.2, 3.3 Договору погоджено, що загальна сума лізингової плати, строки та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцеві встановлюється в "Графіку сплати лізингових платежів" (додаток №2), який є його невід'ємною частиною договору. Сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на розрахунковий рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 7-й календарних днів після підписання Договору здійснити на користь лізингодавця часткову попередню оплату лізингових платежів згідно з Додатком №2.
Додатком №2 до Договору сторонами затверджено Графік сплати лізингових платежів.
Відповідно до п. 3.10 Договору лізингоодержувач зобов'язується сплатити в повному обсязі на користь лізингодавця платежі згідно Додатку №1 даного Договору та дотримуватись порядку їх сплати в обсязі та строки, передбачені Додатком №2 Договору.
Згідно із п. 4.1 та 4.4 Договору лізингодавець зобов'язаний виконати свої обов'язки з передачі об'єкта лізингу лізингоодержувачу в строки та на умовах, передбачених в договорі поставки об'єкта лізингу - Напівавтомату зварювального ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2 (договір поставки між TOB "Атон-ХХІ", TOB "ТВК "Артан" та ТОВ "Газпромсталь") укладеного лізингодавцем з продавцем (виробником) об'єкта лізингу та відповідно до п. 1.2., 1.3. Договору. Строк передачі об'єкта лізингу - 10 (десять) банківських днів з дати підписання Договору. Остаточне приймання об'єкта лізингу оформляється Актом приймання-передачі ("Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" Додаток № 3), що підтверджує комплектність і його відповідність техніко-економічним показникам, передбаченим контрактом поставки об'єкта лізингу. Акт підписується комісією у складі представників двох сторін - лізингодавця та лізингоодержувача.
24.09.2007 р. на підставі замовлення №1 від 17.09.2007 р. до Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування об'єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач частково сплатив лізингові платежі на суму 8 762,52 грн.
Листом №16/06/09-02 від 16.06.2009 р., що отриманий відповідачем 27.11.2009 р., позивач повідомив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів, він відмовляється від Договору, просив сплатити суму заборгованості та повернути об'єкт лізингу.
Спір у справі виник у зв'язку неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по внесенню лізингових платежів згідно Договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 949,18 грн.
Договір є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 59 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого обов'язку по передачі об'єкту лізингу (актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 24.09.2007 р.).
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно графіку сплати лізингових платежів, відповідач був зобов'язаний у період з 17.09.2007 р. по 27.11.2009 р. сплатити на користь позивача лізингові платежі на загальну суму 10 711,70 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково сплачено суму лізингових платіж у розмірі 8 762,52 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів становить 1 949,18 грн., а з урахуванням положень ч.1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіку сплати лізингових платежів зобов'язання по її сплаті на момент розгляду справи настало.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості у розмірі 1 949,18 грн. на підставі Договору. Доказів на спростування або погашення заборгованості відповідачем не подано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ "ТВК "Артан" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ"Атон-ХХІ" про стягнення з ТОВ "ТВК "Артан" заборгованості у розмірі 1 949,18 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно із п.п. 15.2.1 п. 15.2 Договору на вимогу лізингодавця договір може бути достроково розірваний у випадках, коли лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків (Додаток №2). Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідача по сплаті двох лізингових платежів.
Листом №16/06/09-02 від 16.06.2009 р., що отриманий відповідачем 27.11.2009 р., позивач повідомив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів, він відмовляється від Договору, просив сплатити суму заборгованості та повернути об'єкт лізингу.
Отже, Договір є таким, що припинив свою дію з 27.11.2009 р.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні положення містяться в п. 12.1 Договору.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання по поверненню позивачу об'єкту лізингу у зв'язку з припиненням дії Договору. Доказів повернення об'єкту лізингу відповідачем не подано.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання ТОВ "ТВК "Артан" повернути ТОВ "Атон-ХХІ" напівавтомата зварювального ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2, вартістю 3 098,99 грн. є обґрунтованою та задовольняється судом.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 64,48 грн., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 Договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення взятих на себе за Договором зобов'язань, а саме: у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених п. 3.2 Договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у сумі 0,1% від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки до повного розрахунку.
Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 64,48 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 108,37 грн. та 3% річних у розмірі 41,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 108,37 грн. та 3% річних у розмірі 41,44 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки за прострочення по поверненню об'єкту лізингу у розмірі 3 307,14 грн., нарахованої у розмірі встановленому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у період з 28.11.2009 р. по 17.05.2010 р.
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Разом з цим, згідно із ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 11.2.2 Договору якщо лізингоодержувач не повернув об'єкт лізингу або повернув його невчасно, зокрема під час дострокового повернення об'єкта лізингу у відповідності до умов п. 10.1 Договору, то він сплачує лізингодавцеві пеню у розмірі 0,5 відсотків від вартості об'єкта лізингу за кожний день затримки повернення об'єкта лізингу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, до остаточного повернення.
Тобто, сторонами правомірно на підставі ст. 6 Цивільного кодексу України погоджено інший розмір відповідальності за прострочення по поверненню об'єкту лізингу ніж встановлено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд відзначає, що лізинговий платіж, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", включає в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, а тому в повному обсязі не є платою за користування річчю.
Отже, з урахуванням положень п. 11.2.2 Договору та враховуючи визначений позивачем строк нарахування неустойки (з 28.11.2009 р. по 17.05.2010 р.), правомірним є стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню об'єкту лізингу, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від його вартості (3 098,99 грн.), за період з 28.11.2009 р. по 17.05.2010 р., що становить 297,63 грн.
В частині стягнення неустойки за прострочення по поверненню об'єкту лізингу у розмірі 3 009,51 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки, яка розрахована за ставкою більшою ніж погоджено п. 11.2.2 Договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, стягнення з ТОВ "ТВК "Артан" на користь ТОВ "Атон-ХХІ" суми основної заборгованості у розмірі 1 949,18 грн., пені у розмірі 64,48 грн., інфляційних втрат у розмірі 108,37 грн., 3% річних у розмірі 41,44 грн. та неустойки у розмірі 297,63 грн. та зобов'язання ТОВ "ТВК "Артан" повернути ТОВ "Атон-ХХІ" об'єкт лізингу, а саме - напівавтомат зварювального ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2, вартістю 3 098,99 грн.
При цьому, суд відзначає, що одночасне стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкту лізингу та пені за прострочення по сплаті лізингових платежів є правомірним, оскільки такі штрафні санкції нараховані за порушення різних зобов'язань.
В задоволенні позову в частині стягнення неустойки у розмірі 3 009,51 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
10.03.2010 р. між Фізичною особою-підприємцем Кульчицьким Олександром Вікторовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3270/10 від 22.03.2007 р.) та ТОВ "Атон-ХХІ" укладено договір про адвокатських послуг №10/03/10-04, предметом якого є надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод та законних інтересів ТОВ "Атон-ХХІ", передбачених діючим законодавством та представництво його в судовому процесі проти ТОВ "ТВК "Артан".
25.05.2010 р. позивач перерахував на користь адвоката Кульчицького О.В. оплату за надані адвокатські послуги згідно договору №10/03/10-04 від 10.03.2010 р. у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №992 від 25.05.2010 р.
ТОВ "Атон-ХХІ" просить стягнути із відповідача судові витрати у розмірі 5 000,00 грн., в якості витрат на оплату послуг адвоката.
Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. №02-5/78.
В даному випадку, розмір адвокатських послуг, які просить стягнути позивач, становить 5 000,00 грн., а ціна позову -8 569,59 грн., тобто 58,34% ціни позову. Про підтвердження наданих адвокатом послуг свідчить участь у судових засіданнях та засвідчення адвокатом копій документів, а матеріали справи свідчать про відсутність заперечень відповідача щодо виникнення та існування такого боргу.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг, є явно завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому, з урахуванням пропорційності розміру судових витрат, обґрунтованим є стягнення з відповідача 1 000,00 грн. на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Артан" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34; ідентифікаційний код 33747614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; ідентифікаційний код 32957866) суму основної заборгованості у розмірі 1 949,18 грн., пеню у розмірі 64,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 108,37 грн., 3% річних у розмірі 41,44 грн., неустойку за прострочення повернення об'єкту лізингу у розмірі 297,63 грн., державне мито у розмірі 66,18 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 153,12 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн. Видати наказ.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Артан" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34; ідентифікаційний код 33747614) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30; ідентифікаційний код 32957866) об'єкт лізингу, а саме напівавтомат зварювального ПДГ 351 з приладами в комплекті з зварювальним рукавом RF 36 KZ-2, вартістю 3 098,99 грн. Видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Р.В. Бойко