Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"05" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/735/21
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Бурзаковська Т.В. (довіреність №14-178 від 27.09.21)
від відповідача: Приймак С.В. (директор)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія " Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 24 217 446,57 грн
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 24217446,57грн.,з яких: 20572991,27грн. боргу за поставлений природний газ по договору №6025/1920-ТЕ-10 від 27.09.19; 517944,80грн. пені; 840897,86 грн. 3% річних ; 2285612,64 грн. інфляційних.
19.07.21 до суду надійшов відзив на позовну заяву №453 (а.с.73), в якому відповідач визнає позов частково посилаючись на скрутне фінансове становище. Позивач за період з грудня 2019 по квітень 2020 поставив відповідачу 50879453,46грн. природного газу , який використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; підприємство частково сплатило отриманий газ, наразі борг становить 20572991,27грн.; усі кошти, які надходять від споживачів відповідача зараховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком; відповідач може здійснювати розрахунки лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання в межах коштів, передбачених нормативами перерахування коштів; відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення розрахунків за спожитий газ населенням; державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків, що усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів. Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99 відсотків та просить врахувати майновий стан підприємства, добросовісну поведінку, ступінь виконання зобов'язання, причини неповного виконання зобов'язань, відсутність доказів понесених позивачем збитків.
У відповіді на відзив від 26.07.21 (а.с.116), позивач зазначає, що договір є обов'язковим до виконання, підписавши договір відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність; надходження коштів на рахунки із спеціальним режимом використання не змінює строків виконання договірних зобов'язань та не звільняє відповідача від виконання зобов'язань. Просить відмовити у клопотанні про зменшення штрафних санкцій посилаючись на те, що нарахована сума пені не є надмірно великою порівняно з сумою боргу; виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання зобов'язань третіми особами; неналежне планування господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів; відповідно до Консолідованої фінансової звітності за 2020 рік позивач є збитковим підприємством.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Просив відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу та просив зменшити штрафні санкції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
27.09.2019 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Бердичівтеплоенерго" (споживач, відповідач) укладено договір №6025/1920-ТЕ-10 постачання природного газу (далі - договір постачання), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2019-2020 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу підтверджено, що в період з 01.10.2019 по 30.04.2020, на виконання умов договору постачання, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 50879453,46 грн. (а.с.38-44).
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. договору постачання).
За умовами пункту 5.1. договору , оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору, підписання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем документів щодо нарахованих та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок вубвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №256 від 04.03.02, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Відповідно до пункту 5.3 договору постачання, оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, у разі коли на споживача поширюється вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору ;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, у разі коли на споживача не поширюється дія підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості споживача за цим договором.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторони зазначили, що відповідач оплатив поставлений газ частково, у розмірі 30306462,19грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 20572991,27грн.
Відповідач борг визнав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 20572991,27грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Внаслідок порушення відповідачем-споживачем умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ позивач нарахував за спірний період пеню, інфляційні та 3% річних.
Відповідач просить зменшити штрафні санкції на 99% з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Положеннями частини 1 статті 265 ГК України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов'язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 цього Закону).
Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов'язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов'язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Отже, виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.
КП "Бердичівтеплоенерго" здійснює свою діяльність відповідно до ліцензій національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг щодо виробництва та постачання теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
Отже, правовий статус підприємства-відповідача як заснованого на комунальній власності територіальної громади міста Бердичева не звільняє його від підприємницьких ризиків, що можуть виникнути під час здійснення господарської діяльності з виробництва і постачання теплової енергії та гарячої води безпосереднім споживачам на підставі договорів та пов'язані, зокрема, із несвоєчасними розрахунками споживачів за поставлені їм відповідачем як теплопостачальною організацією енергоносії та затримкою держави у виділенні пільг та субсидій на часткове покриття вартості енергоносіїв, спожитих пільговими категоріями споживачів теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Отже, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.
Частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі рахунки із спеціальним режимом використання) рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником.
Положеннями частини 3 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.
Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною 1 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.
Частинами 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас у частинах 4 та 5 статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки" (далі Порядок № 217).
Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Отже, в силу частин 4, 5 статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов'язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку № 217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками (пункти 8, 9, 14 Порядку № 217).
Разом з тим, Порядок № 217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 921/12/19, від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16 та від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
Аналіз положень статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку № 217, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.
Водночас положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Визначений Порядком № 217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов'язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.
Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2. договору постачання), а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Наведену правову позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховним Судом викладено у постанові від 16.10.2020 у справі № 903/918/19.
Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов'язань до теплопостачальної організації, як суб'єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов'язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов'язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача).
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Згідно п.7.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати він зобов'язується сплатити пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Суд перевіривши розрахунок знаходить його правильним, тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 517944,80 грн. пені, 2 285612,64 грн. інфляційних та 840897,86 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволеню.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокій розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги, що нараховані штрафні санкції не надмірно великі порівняно з простроченими зобов'язаннями; враховуючи принцип добросовісності, розумності та справедливості, виходячи з загальної суми поставки та суми прострочення платежу; відсутність виняткового випадку; неналежне планування господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права позивача; виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає безпідставним клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Керуючись статтями 129, 236, 237,238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Шевченка,23) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6; код 20077720) - 20572991,27грн. боргу, 517944,80грн. пені, 840897,86 грн. 3% річних , 2285612,64 грн. інфляційних, 363261,70 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.10.21
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1- в справу
2,3 - сторонам (рек. з повідом.)