Рішення від 04.10.2021 по справі 905/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

04.10.2021 Справа № 905/1965/19 (910/3114/21)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є., розглянувши матеріали позовної заяви Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення 57 897,17 грн,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення 57 897,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №1110656 від 26.10.2015.

Ухвалою Господарського Донецької області від 06.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1965/19 (910/3114/21) за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 08.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2021 відкладено розгляд справи на 04.10.2021 року.

16.09.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково.

04.10.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

04.10.2021 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 04.10.2021 представники сторін не з'явились; про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2015 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі Відповідач, Замовник) та Комунальним підприємством "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Позивач, Виконавець) було укладено Договір №1110656 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п 2.2.1. - 2.2.3. Договору «Енергопостачальна організація» зобов'язується: постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору. Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією. При зміні тарифів повідомляти абонента про їх змінення.

«Абонент» зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. «Абонент» зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені у Додатку №4 до Договору, додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в Додатку №7 до Договору. Також в Додатках №8 та №9 до Договору «Абонент» зобов'язався зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж «Абонента» (п. 2.3.1 - 2.3.4 Договору).

«Енергопостачальна організація» має право вимагати від «Абонента» виконання умов цього Договору. В разі зменшення обсягів палива на теплових джерелах, чи несвоєчасної оплати в терміни, передбачені Додатком №4, «Енергопостачальна організація» залишає за собою право в односторонньому порядку введення обмежень «Абоненту» встановленої кількості теплової енергії, шляхом зниження температури в подавальному трубопроводі, або зниження об'єму теплопостачання аж до повного його припинення (п. 3.1.1 та 3.1.8 Договору).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору «Абонент» має право вимагати від «Енергопостачальної організації» виконання умов цього договору.

Пункт 5.1. Договору передбачає, що облік споживання «Абонентом» теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з пунктами 6.1.1 - 6.1.4 договору «Енергопостачальна організація» несе відповідальність за: невиконання умов Договору; безперебійний відпуск теплової енергії при виконанні «Абонентом» своїх зобов'язань по цьому Договору; правильність застосування тарифів та достовірність нарахувань за фактично відпущену теплову енергію «Абоненту»; виконання Правил, нормативних чи галузевих актів щодо взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Пункти 6.3.4 та 6.3.5 договору передбачають, що «Абонент» несе відповідальність за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених в Додатку №4 до Договору; виконання Правил, нормативних актів з питань користування, взаєморозрахунків за енергоносії та чинного законодавства України.

Згідно з п.7.1. - 7.3. Договору спори сторін, пов'язані з укладанням, зміною, виконанням, та розірванням цього Договору регулюються Правилами, обміном листами, укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних величин постачання тепловою енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду; сторони зобов'язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі; після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та не при досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Господарський суд м. Києва.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору №1110656 від 26.10.2015 орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення Договору, становить 239095,87 грн з урахування ПДВ.

Згідно з п.п. 1 - 2 Додатку №4 до Договору №1110656 від 26.10.2015 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі. «Абонент» до початку розрахункового періоду сплачує «Енергопостачальній організації» вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України «Про Заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Пунктом 5 Додатку №4 до Договору, визначено, що «Абонент» щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду, акт виконаних робіт.

Пунктами 8.1., 8.4. договору передбачено що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

24 квітня 2018 року Київською міською радою прийнято рішення №517/4581 про завершення укладеної з ПАТ «Київенерго» Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 з 30 квітня 2018 року.

На підставі зазначеного вище, з 01.05.2018 ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м. Києва, тим самим припинило дію пропозиції та (оферти) із надання послуг у сфері теплопостачання.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.20 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управлінь та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною організацією «Київенерго» Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго»

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

У зв'язку із припиненням 30.04.2018 дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року та керуючись ст. 652 Цивільного кодексу України сторони уклали Додаткову угоду від 30.04.2018 року про розірвання Договору №1110656 на постачання енергії у гарячій воді від 26.10.2015 року.

Факт наявності переплати у сумі 46 956,29 грн за Договором №1110656 на постачання енергії у гарячій воді від 26.10.2015 року підтверджується Актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 року.

Акт підписано Відповідачем Ремез О.С. та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень.

01.11.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою №043-1826 про повернення коштів.

Між тим, відповідач відповіді на вимогу не надав та грошові кошти не повернув.

Вважаючи порушеним своє право, Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «К.Енерго» грошових коштів у сумі 57 897,17 грн., з яких: 46 956 грн - сума внесеної передоплати; 7001,17 грн - інфляційне збільшення; 3940 - 3% річних.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору №1110656 від 26.10.2015 року.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і статтями 173-175 Господарського кодексу України.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Актом звіряння взаєморозрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 підтверджується наявність заборгованості суб'єкта господарювання, її розмір та визнання боржником такої заборгованості.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію підписані та скріплені печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми переплати в розмірі 46 956,29 грн.

За приписами частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. Тому у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відзивом на позовну заяву відповідач вимоги Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення з АТ «К.Енерго» заборгованості за Договором №1110656 від 26.10.2015 визнає частково в розмірі основного боргу в сумі 46 956 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних з 01.05.2018 по 15.02.2021 у розмірі 3940,00 грн та інфляційні втрати з травня 2018 по лютий 2021 у розмірі 7001,17 грн.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 у справі № 905/1965/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство (п. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Суд зазначає, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №922/4134/15 від 04.09.2018).

Відповідно не підлягають задоволенню вимоги про стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих після порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки станом на момент подання позову про стягнення вказаних сум діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого, в силу статті п. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти річних від простроченої суми (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №911/3719/16 від 26.02.2019).

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 визнано банкрутом боржника - Акціонерне товариство "К.Енерго", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором боржника - Акціонерного товариства "К.Енерго" арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича.

Статтею 59 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Тобто, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який є значно відмінний від статусу боржника і з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у останнього не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд зазначає, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства . Такими випадками є зобов'язання з оплати витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №911/3883/16 від 08.10.2019).

З моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у позивача в силу положень ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства не було права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №910/12680/18 від 12.09.2019).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано 3% відсотка річних (за період з 01.05.2018 по 15.02.2021) та інфляційні витрати (за період з травня 2018 по лютий 2021) після порушення провадження у справі про банкрутство АТ "К.Енерго" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (після 17.11.2019) та після винесення постанови про визнання боржника банкрутом (після 24.09.2020).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення сум 3% річних, нарахованих за період з 18.11.2019 по 15.02.2021, та інфляційних витрат, нарахованих за період з листопада 2019 по лютий 2021 задоволенню не підлягають.

Здійснивши розрахунок 3% річних за період з 01.05.2018 по 17.11.2019, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 2184,42 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.

Крім того, відповідно до роз'яснення Верховного Суду викладеного в постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2018 по листопад 2019, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 4538,52 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення 57 897,17 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “К.Енерго” (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2, код ЄДРПОУ 26199708) основний борг у розмірі 46 956,00 грн, 3% річних у розмірі 2184,42 грн, інфляційні втрати - 4538,52 грн та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 4 жовтня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2021 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов