Справа № 22ц-6188/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Наумчик О.О.
Категорія - 27 Доповідач Азевич В.Б.
15 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Біляєвої О.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» (після зміни назви - Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит») про відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, та моральної шкоди, за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 листопада 2009 року (з урахуванням ухвали від 6 квітня 2010 року), -
У червні 2009 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду мотивуючи свої вимоги тим, що АКБ «Національний кредит» не видав за його вимогою депозит у сумі 40 000 грн. з відсотками. Оскільки відповідач порушив умови договору, тому просив стягнути суму вкладу з нарахованими процентами - 45 572-29 грн., з урахуванням індексу інфляції та 3% річних на загальну суму 2 443-99 грн. (на підставі ст. 625 ЦК України), збитки у розмірі 9 561-67 грн. (можливість розмістити зазначену суму у іншому банку та отримати відсотки), та на відшкодуванням моральної шкоди - 1700 грн.
В процесу розгляду справи позивач неодноразово доповнював та уточнював свої позовні вимоги.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 листопада 2009 року позов задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних від простроченої суми зобов'язання за договором у розмірі 1 200 грн.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, оскільки суд невірно застосував норми матеріального права та не врахував всі обставини справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд визначив 3% річних за один рік, коли заборгованість на суму депозиту з відсотками фактично вникла з 12.03.2009 року.
Дійсно 22.09.2009 року банк виплатив йому суму заборгованості, але на суму 18 320 грн. укладено новий депозитний договір №335797/01/--24 17 від 22.09.2009 року.
Вважає, що постановою НБУ від 19.12.2008 року № 439 можливо було ввести мораторій лише до 19.03.2009 року, а Постанова НБУ від 05.08.2009 року дійсна з вказаної дати. Оскільки він звернувся до суду 04.06.2009 року, банк мав можливість виконати свої зобов'язання.
Як фізична особа-підприємець він має право на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди на підставі ч. 2 ст. 22 ЦК України у розмірі 4 927-68 грн., оскільки він розмістив би грошові кошти у іншому банку для отримання доходу (як доказ надав договір з ЗАТ «Кредобанк»), тому за період з 12.03.2009 року по 14.12.2009 року упущена вигода складає 6 859-24 грн.
На його думку, від має право на 3% річних за весь період затримки, яка на вересень 2009 року складе 760-43 грн. та на суму індексації - 2 310-70 грн., а всього 3 071-13 грн.
Також діями банку йому завдана моральна шкода, грошову компенсацію якої він оцінює у сумі 1 700 грн.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представники банку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників банку, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.03.2008 року між сторонами був укладений строковий депозитний договір № НК-22, відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач в особі Микитівської в м. Горлівка Філії прийняв грошові кошти у розмірі 40 тис. грн. на 12 місяців та 1 день, а саме на період з 11.03.2008 року по 12.03.2009 року із встановленою процентною ставкою 14% річних.
Позивач вніс вказану грошову суму на рахунок банку згідно квитанції №335797/06/-НК від 11.03.2008 року. На вимогу вкладника від 13.02.2009 року та 27.05.2009 року про повернення суми вкладу з нарахованими відсотками банк відмовив з посланням на постанову правління Національного банку України від 19.12.2008 року №439 про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Сума вкладу за договором з нарахованими відсотками в загальному розмірі 45 800-24 грн. була виплачена 22.09.2009 року.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, відповідач порушив умови договору та вимоги законодавства.
Суд обґрунтовано відмовив у задоволені позовних вимог про відшкодування збитків та майнової шкоди, оскільки договором, який укладено позивачем як фізичною особою, не передбачено, що отримані кошти мали використовуватися для підприємницької діяльності. Також суд відмовив у задоволені позову про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що спеціальним законодавством не передбачено відшкодування такої шкоди у сфері кредитно-фінансових послуг, а договір депозиту не містить таких положень.
Дані висновки суду ґрунтуються на обставинах справи та нормах законодавства, а доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про банки і банківську діяльність», та нормами ЦК України.
Як встановлено статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно частинам 1 та 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.
Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Даним законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань, а договором вкладу не встановлені такі правові наслідки, як відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» в редакції на момент закінчення строку договору, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
Постановою правління Національного банку України від 19 грудня 2008 року №439 була призначена тимчасова адміністрація строком на 1 рік - з 19.12.2008 р. до 18.12.2009 р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 19.12.2008 р. до 18.07.2009 р. (а. с. 120-122) Постановою від 5 серпня 2009 року № 451 продовжено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 р. до 18.12.2009 р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором і погоджених з Нацбанком України. (а. с. 118)
Виходячи з положень вказаної статті та змісту постанов Нацбанку України позов в частині стягнення фінансових санкцій підлягає частковому задоволенню.
Посилаючись на положення ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції стягнув 3% річних за порушення грошового зобов'язання у сумі 1 200 грн., на підставі наступного розрахунку - 40 000 грн. (сума вкладу) х 3% = 1 200 грн. При цьому суд відмовив у стягненні інфляційного збільшення суми боргу на підставі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», оскільки індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру, а зазначена норма не відносить банківські вклади до об'єктів індексації грошових доходів населення.
Проте погодитися з висновками суду в цій частині не можливо, виходячи за наступного.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена норма встановлює фінансову відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, і у разі встановлення судом такого виду порушення зобов'язання, передбачає стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, банк повинен був повернути депозит з нарахованими процентами 12 березня 2009 року, але сума боргу виплачена лише 22 вересня 2009 року. Проте суд помилково стягнув 3% річних за повний рік на суму вкладу без урахування процентів і відмовив у стягнені суми інфляційних виплат.
Інфляційне збільшення суми боргу та 3% річних будуть складати наступні суми:
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції:
Період заборгованості Сума боргу (грн.) Середній індекс інфляції за період № Інфляційне збільшення суми боргу І Сума боргу з врахуванням індексу інфляції і
12.03.2009 - 22.09.2009 45572.29 1.045 2050.75 47623.04
Розрахунок процентів:
Сума боргу (грн.) Період прострочення Кількість днів прострочення Розмір процентів річних Загальна сума процентів
45572.29 12.03.2009 - 22.09.2009 195 3 % 730.41
Оскільки сума боргу сплачена відповідачем, тому стягненню підлягають інфляційне збільшення суми боргу та 3% річних: 2050.75 грн. + 730.41 грн. = 2 781.16 грн.
З огляду на наведене, рішення суду слід змінити в частині стягнення вказаних сум, а в решті - залишити без змін.
Задовольняючи позов, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи - 250 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 листопада 2009 року в частині стягнення 3% відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу змінити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» на користь ОСОБА_1 за період з 12 травня 2009 року по 22 вересня 2009 року 3% річних у сумі 730-41грн. та інфляційне збільшення суми боргу - 2050-75 грн., в всього - 2 781- (дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 16 коп.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» на користь ОСОБА_1 понесені судові втрати: судовий збір у розмірі 51 (п'ятдесят одна) грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250 (двісті п'ятдесят) грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: