Справа № 22ц-4810/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Куліков В.В.
Категорія 46 Доповідач Азевич В.Б.
15 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Біляєвої О.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 19 березня 2010 року , -
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 19 березня 2010 року задоволений позов ОСОБА_1 Суд розподілив спільне майно подружжя - передав у власність ОСОБА_1 жилий будинок, розташований в АДРЕСА_1, вартістю 20 329 грн., а ОСОБА_2 - житловий будинок, розташований в АДРЕСА_2, вартістю 5 000 грн. Різниця у вартості часток у розмірі 7 664 грн. стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
На дане рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов та відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
На її думку, суд безпідставно відмовив їй у поділі автомобілю «Chevrolet aveo», який зареєстровано на ОСОБА_3 - мати позивача. Даний автомобіль придбаний за спільні з чоловіком кошти, які вони накопичували протягом 20 років займаючись приватним господарством. Мати позивача останні 10 років є інвалідом першої групи, а до цього отримувала заробітну плату муляра ЖЕКу.
Вважає, що суд повинен був на підставі ст. 70 ч. 3 СК України відступити від рівності часток з урахуванням того, що з нею проживає неповнолітній син, 02.08.1996 року та збільшити її частку до 2\3 у спільному майні.
Суд позбавив її права власності на будинок у с. Михайлівка, але її син ходить до школи саме в цьому селі. При цьому судом не враховане положення частин 4 та 5 статті 71 СК України та статті 365 ЦК України щодо обов'язкової згоди на отримання грошової компенсації і попереднього внесення її на депозитний рахунок суду.
Відповідачка та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач та його представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що сторони під час перебування у зареєстрованому шлюбі придбали два будинки: один розташований в АДРЕСА_1, вартістю 20 329-00 грн., зареєстрований згідно договору купівлі-продажу на ОСОБА_1, а другий - в АДРЕСА_2, вартістю зареєстрований на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_2 Загальна вартість будинків складає 25 329 грн., вартість частки кожного становить 12 664-00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на ч. 1 ст. 70 СК України згідно з якою, частки майна у спільній сумісній власності подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Виділяючи будинок ОСОБА_1 в с. Михайлівка, а ОСОБА_2 в с. Львівка суд виходив з того, що вказані будинки зареєстровані відповідно за стороною, якій він виділяється, де кожний з них проживав після припинення шлюбних відносин. ОСОБА_2 народилася в с. Львіка, а ОСОБА_1 - в с. Михайліка, відповідно у вказаних населених пунктах проживають родичі сторін.
Суд не прийняв до уваги довід відповідачки, що син навчається у с. Михайлівка, оскільки скарг з боку батьків щодо підвозу дітей до школи не було.
Також суд відмовив у визнанні спільним майном подружжя автомобіль марки «Chevrolet aveo» , який згідно документам придбала ОСОБА_3
Апеляційний суд вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, встановлені факти, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідачка не навела суду встановлених законом обставин для збільшення її частки.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Chevrolet aveo» на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2008 року придбала мати позивача - ОСОБА_3 Усі документи, пов'язані з придбанням автомобіля та реєстраційний талон виписані на її ім'я. (а. с. 43-49, 76-77)
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачка не довела, що автомобіль придбаний за спільні з позивачем кошти.
Також апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги стосовно поділу спільного майна. У даному випадку предметом розподілу є окремі житлові будинки, де кожна зі сторін має 1\2 частку.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Будинок в с. Михайлівка має житлову площа 29.8 кв. м., корисну - 55.3 кв. м., інвентаризаційною вартістю 20 329 грн., а будинок в с. Львівка - житлову площа 26.6 кв. м., корисну 34.6 кв. м., вартістю 5 000 грн.
Сторони дійшли згоди щодо вартості вказаних будинків та зазначали її як ціну позову у позовних заявах, чого не заперечували при розгляді справи апеляційним судом.
Суд розподілив вказане майно в натурі виділивши позивачу за первісним позовом будинок у с. Михайлівка, а інший будинок у с. Львівка залишив відповідачці, та стягнув різницю у вартості цього майна на користь відповідачки.
Доводи ОСОБА_2 щодо виділення саме їй будинку у с. Михайлівці не ґрунтуються на її позовних вимогах та обставинах справи. Згідно зустрічній позовній заяві вона просила виділити їй обидва будинки, а ОСОБА_1 - автомобіль «Chevrolet aveo» .
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідачки, задовольнив первісний позов і відмовив у задоволені зустрічного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що при встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 19 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: