ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/194-46/12328.05.10
За позовомНаціональної телекомпанії України
До Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”
Простягнення 18 750,00 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаШелестун Д.М. -представник за довіреністю від 07.04.2010 р. № 8-01-16/659
Від відповідача Лакиза С.М. -представник за довіреністю від 11.09.2009 р. № 09-32/509
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 р. у справі № 20/194, залишеним без змін постановлю Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 р. Національній телекомпанії України було відмовлено у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про стягнення 18 750,00 грн. заборгованості з оплати послуг, наданих за договором про розповсюдження реклами від 20.12.2007 р. № 1035-29.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. у справі № 20/194 скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За резолюцією заступника голови Господарського суду міста Києва Шевченка Е.О. справу № 20/194 передано на новий розгляд судді Омельченку Л.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. справу № 20/194 прийнято до свого провадження суддею Омельченком Л.В., присвоєно № 20/194-46/123 та призначено до розгляду на 19.04.2010 р.
У судове засідання, призначене на 19.04.2010 р., сторони уповноважених представників не направили, про причини їх неявки суд не повідомили, витребувані судом документи не подали, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 07.05.2010 р.
07.05.2010 р. та 17.05.2010 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, що виникла внаслідок порушення обов'язку з оплати послуг, наданих йому за договором про розповсюдження реклами від 20.12.2007 р. № 1035-29. на підтвердження заявлених вимог представник позивача посилався на умови договору та положення законодавства, акти прийому-передачі послуг за договором та відсутність заперечень відповідача щодо їх змісту, ефірні довідки.
Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на введення Національним Банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 07.10.2008 р. № 308 та введення заборони на адміністративні витрати та спонсорську допомогу.
28.05.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача заявив суду клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача Національного банку України, оскільки рішення щодо заборони здійснення витрат на спонсорство було прийнято тимчасовим адміністратором банку Кротюком В.Л., який є працівником Національного банку України.
Як слідує з матеріалів справи, спір предметом спору у справі № 20/194-46/123 є заборгованість відповідача (банку), що виникла перед позивачем за договором про розповсюдження реклами від 20.12.2007 р. № 1035-29, в якому сторони виступали самостійно, позивача зобов'язувався надавати послуги, відповідач -приймати та оплачувати їх.
Згідно зі ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Враховуючи, що Національний банку України не був та не став стороною договору, щодо виконання якого виник спір, зважаючи на те, що відносин спонсорства між сторонами договору від 20.12.2007 р. № 1035-29 не виникало, а також приймаючи до уваги відсутність заявлених до Національного банку України позовних вимог, клопотання відповідача про залучення до участі у справі другого відповідача задоволенню не підлягає як безпідставне та недоцільне.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.12.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1035-29 (далі -договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) на замовлення замовника (відповідач) надає послуги -розміщує спонсорську інформацію, а відповідач оплачує послуги позивача.
Виходячи зі статуту та реєстраційних документів відповідача Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства).
Відповідно до п. п. 3.3.1., 3.3.2. договору позивач зобов'язаний надавати послуги на каналі згідно з умовами цього договору, додатку №1 до нього; здійснювати телевізійну трансляцію спонсорської інформації тільки в обсязі, обумовленому сторонами цим договором, додатковими угодами та додатком №1 до нього.
20.12.2007 р. сторони уклали додаток №1 до договору, яким визначено назву спонсорської інформації, територію виходу в ефір, телеканал, програму, період виходу, види послуг та вартість послуг на місяць.
Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору спонсорська інформація повинна розміщуватись на “Першому Національному” телеканалі протягом 2008 року з січня по грудень включно. Вартість розміщення спонсорської інформації становить 15 00,00 грн. за місяць (4 оригінальні програми та 4 повтори на місяць).
На виконання умов договору та додатку №1 до цього договору, згідно з актами прийому-передачі послуг від 31.01.2008 р., від 29.02.2008 р., від 31.03.2008 р., від 30.06.2008 р., від 31.08.2008 р. (які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, та скріплені печатками юридичних осіб, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) позивачем були надані відповідачу послуги по розміщенню матеріалів спонсорської інформації на телевізійному каналі загалом на суму 112 500,00грн., які, в свою чергу, були оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем.
За твердженнями позивача не оплаченими відповідачем є послуги вартістю 18 750,00 грн., надання яких підтверджується ефірними довідками про розміщення матеріалів спонсорської інформації на телеканалі “Перший національний” за період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р. та з 01.10.2008 р. по 10.10.2008 р. та актами прийому-передачі послуг від 30.09.2008 р. на суму 15 000,00 грн. та від 10.10.2008 р. на суму 3750,00 грн., які підписані зі сторони позивача.
На підтвердження факту надсилання відповідачеві актів за вересень та жовтень 2009 року позивач надав супровідний лист від 17.11.2009 р. № 8-012-16/2744, фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист та реєстр відправки цінних листів від 17.11.2009 р. Указані акти були отримані відповідачем 19.11.2009 р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується останнім.
Згідно п.3.3.6. договору позивач зобов'язаний по закінченні кожного календарного місяця, протягом якого відбувалась телевізійна трансляція спонсорської інформації в ефірі каналу, до 10 (десятого) числа наступного за звітним місяцем готувати та передавати відповідачу Акт про надання послуг.
Пунктом 4.2. договору визначено, що узгоджену у додатку №1 до цього договору вартість послуг позивача (із розрахунку на місяць) відповідач перераховує на поточний рахунок позивача протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання відповідного Акту прийому-передачі послуг, що надавалися.
Згідно п. п. 3.1.5. та 3.1.6. договору відповідач зобов'язаний своєчасно на умовах та в порядку, передбачених цим договором, додатком №1 до нього, здійснювати оплату телевізійної трансляції спонсорської інформації; підписувати Акти про надання послуг протягом 10 (десяти) днів з моменту їх надходжень. У випадку наявності обґрунтованих заперечень щодо обсягу та/або якості наданих послуг, відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів від дати подання йому на підпис Акту про надання послуг надати позивачу письмову мотивовану відмову від його підписання.
Надіслані акти за вересень та жовтень 2009 року відповідач позивачеві не повернув, письмових заперечень щодо них не подав, претензій щодо послуг за спірними актами позивачеві не виставив.
Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивач належним чином виконав умови договору від 20.12.2007 р. № 1035-29, надав відповідачу послуги, передбачені договором та додатком № 1 до нього, що підтверджується матеріалами справи, але відповідач зазначені послуги не оплатив, чим порушив умови договору та чинне законодавство і його борг перед позивачем становить 18 750,00 грн.
Отже, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 18 750,00 грн. за договором від 20.12.2007 р. № 1035-29 документально підтверджується, відповідачем не заперечується, а тому вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги Національної телекомпанії України, суд враховує заперечення відповідача проти позову, але не вважає їх достатніми для відмови у задоволенні позову, зважаючи на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного Банку України від 07.10.2008 р. № 308 в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закритому акціонерному товаристві) було введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 07.10.2008 р. до 06.10.2009 р., а також з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором № 1035-29 оплатити надані позивачем послуги.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.
Виходячи з аналізу зазначених положень чинного законодавства України, порушені права та інтереси позивача підлягають судовому захисту відповідно до обраного ним способу судового захисту, що відповідає законодавчо передбаченому.
При цьому, слід зазначити, що посилання відповідача на введення у банку мораторію, не може слугувати підставою для звільнення банку від виконання прийнятих на себе зобов'язань.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 58 та п. 2 ч. 3 ст. 85 вказаного Закону, банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Таким чином, зважаючи на положення п. 1 ч. 3 ст. 85 Закону примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17.03.2009 р. № 139 тимчасову адміністрацію у банку припинено 17.03.2009 р. та з 18.03.2009 р. відмінено мораторій на задоволення вимог його кредиторів, а також припинено повноваження тимчасового адміністратора Кротюка В.Л..
Спірні послуги, що не були оплачені відповідачем, надавалися йому у вересні та жовтні 2009 року, тобто після припинення мораторію та повноважень тимчасового адміністратора банку.
Викладена позиція суду також стосується посилань відповідача встановлену тимчасовим адміністратором банку заборону на проведення спонсорської діяльності. До того ж, слід відмітити, що за умовами договору від 20.12.2007 р. № 1035-29 позивач зобов'язався розміщувати спонсорську інформацію на замовлення відповідача. Доказів самовільного розміщення позивачем спонсорської інформації відповідач суду не надав.
У зв'язку з встановленими судом обставинами справи та викладеними положеннями законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню, а судові витрати -покладенню на відповідача згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00039002) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, ідентифікаційний код 23152907) 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. боргу, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 50 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Л.В. Омельченко