Справа № 2-1667/10
09 червня 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючої - судді Ульяніч І.В.
при секретарі Левченко В.О.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Серьожкіна М.П., Приходченко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька "Про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії", -
Позивачка звернулась до Пролетарського районного суду м. Донецька з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що вона є вдовою ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи. У відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що мають статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1-4 категорії, встановлюється пенсія у вигляді державної та додаткової пенсії, за шкоду спричинену здоров»ю. При цьому у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, інвалідність яких пов»язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії повинна складати не менше 8 мінімальних пенсій за віком. Однак призначений їй розмір пенсії 50 % пенсії померлого годувальника, не відповідає розміру, встановленому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від ЧАЕС», який для інвалідів 2 групи повинен складати не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія за шкоду здоров»ю повинна складати 75% мінімальної пенсії за віком. Крім того, на підставі ст.52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач повинна отримувати доплату до пенсії у вигляді щомісячної компенсації, за втрату годувальника, тому що її померлий чоловік мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Добровільно здійснити перерахування розміру пенсії ПФУ у Пролетарському районі м. Донецька відмовилось. Тому просила суд визнати дії відповідача у цій частині неправомірними та зобов»язати перерахувати розмір пенсії за втратою годувальника із розрахунку 50% пенсії, встановленої для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда 2 групи, державної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, а також щомісячної компенсації за втрату годувальника із розрахунку 50% мінімальної пенсії з 02.12.08 року. В подальшому уточнила позовні вимоги та просила зобов»язати перерахувати розмір пенсії за втратою годувальника із розрахунку 50% пенсії, встановленої для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда 2 групи, державної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, а також щомісячної компенсації за втрату годувальника із розрахунку 50% мінімальної пенсії з 01.11.06 року.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили задовольнити в повному обсязі, давши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, крім того, позивач пояснила, що вона отримує пенсію у розмірі 1045,72 грн., її померлий чоловік за життя отримував пенсію по інвалідності спочатку 3 групи, а потім інваліда 2 групи. Вона отримує пенсію за втратою годувальника з 17.06.2006 року.
Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, позов не визнав, надав заперечення проти позову та просив відмовити в задоволенні. При цьому в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивач перебуває в УПФ на обліку, отримує пенсію, в зв»язку із втратою годувальника в розмірі - 50 % пенсії за віком померлого годувальника та щомісячну компенсацію за втрату годувальника. Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія у зв»язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи може призначатись за бажанням громадянина, із заробітку в зоні відчуження 1986-1990 роках в розмірі відшкодування шкоди, яка встановлюється у відповідності с законодавством та при наявності документів, підтверджуючих зв»язок смерті із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Частиною 4 ст. 54 встановлено мінімальні розміри пенсії по інвалідності 6,8,10 мінімальних пенсій за віком в залежності від групи інвалідності, мінімальні пенсії у разі втрати годувальника не передбачені. Позивачу призначена пенсія у разі втрати годувальника в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника. Представник відповідача вважав, що позов про перерахунок пенсії та щомісячної компенсації необгрунтовним. У задоволені позову просили відмовити (а.с.9,27-29).
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус дружини померлого громадянина із числа осіб смерть, яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням від 08 серпня 2002 року № 024452. Пенсія, в зв»язку із втратою годувальника, позивачу була оформлена в 2006 році (а.с.11,12).
Згідно копії довідки МСЕК № 082974 чоловік позивача ОСОБА_5 був інвалідом 2 групи, захворювання та смерть пов»язані із виконанням обов»язків ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.7,8). Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Позивач із чоловіком ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15.02.1972 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. (а.с.5).
02.12.2008 року позивач звернулась до УПФУ в Пролетарському районі м. Донецька з заявою щодо перерахунку пенсії за втрату годувальника, а 11.12.08 року отримала відповідь про відмову у перерахунку пенсії, у зв»язку з відсутністю законних підстав (а.с.9,10).
Із оглянутої в судовому засіданні пенсійної справи № 178591, яка була заведена на ОСОБА_5, було встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_5 отримував пенсію по інвалідності, спочатку як інвалід 3 групи, потім інвалід 2 групи, як особа, яка мала право на отримання пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», також отримував додаткову пенсію за шкоду здоров»ю. Позивач ОСОБА_1 після смерті чоловіка перейшла на пенсію, у зв»язку із втратою годувальника в 2006 році. Крім того, було встановлено, що управлінням пенсійного фонду обчислена та виплачується позивачеві щомісячна компенсація за втрату годувальника згідно ст.ст. 52, 67 Закону України № 796; з 01.10.2008 року - у розмірі 49,80 грн., на даний час в розмірі 57,30 грн., відповідно до постанова № 530 від 28.05.2008 року. Тобто в судовому засіданні було встановлено, що позивач отримує щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 10 % мінімальнох пенсії за віком (а.с. -42).
Згідно до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадянин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 року № 796-ХІІ (надалі Закон України 796), щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадянин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, у тому числі віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року № 966-14. Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.05 року, що діє з 31.03.05 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень. Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць такий же який був станом на грудень 2008 року. Згідно ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у 2010 році з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень.
Обґрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на застосування у межах спірних відносин постанов КМУ, спростовується також приписами пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини першої статті 8 та пунктами 13,16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом (Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, оскільки відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення п.28 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01.01.2008 року були внесені зміни до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 52,54.
Конституційний Суд України, неодноразово розглядаючи проблему пов»язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Суд здійснюючи розгляд даної справи виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3 частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Відповідно до статті 13 Закону України № 796 Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її зокрема за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету відповідного до статті 63 даного закону.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України ?ро прожитковий мінімум ”, а також Законом України ?ро державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ”, згідно ст. 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, якій відповідно до ст. 28 Закону України ?ро загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач зверталась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та компенсації за втрату годувальника 02.12.2008 року, а просить здійснити перерахунок з 01.11.2006 року, що не відповідає ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», так як, суд вважає, що порушене право позивача не пов»язане з фактом його звернення до відповідача, а з виплатою компенсації у розмірах, які не відповідають закону, тому факт звернення як юридичний факт не впливає на відновлення порушеного права. Тобто Закон України № 231 від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чобнобильської катастрофи», яким ст.. 67 Закону № 796 доповнена новими частинами другою та третьою, набрав чинності з 01.11.2006 року - часу публікації в газеті «Урядовий кур»єр» № 205, отже відповідач повинен здійснити перерахунок компенсації за втрату годувальника позивачеві з 01.11.2006 року.
Враховуючи вищенаведене суд вважає що позовні вимоги позивача про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька неправомірними стосовно, зобов'язання провести перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника, підлягають задоволенню.
Що ж стосується позовних вимог позивача про перерахунок пенсії, у зв»язку із втратою годувальника, виходячи із розрахунку 50% пенсії, встановленої для ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліда 2 групи, державної пенсії не менше 8 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму та додаткової пенсії - 75% мінімальної пенсії за віком, то позивачу необхідно відмовити за слідуючими підставами.
Однією із підставою позовних вимог про перерахунок пенсії за втрату годувальника, на які посилається позивач - є частина 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадянин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Ці зміни до статті були прийняті 05.10.2006 року, а набрали чинності з 01.11.2006 року вже після смерті чоловіка позивача.
Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадянин, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 рр., у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, без обмеження. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Але за життя чоловіка позивача законодавством не було встановлено розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму, тому положення вказаної статті Закону не можуть поширюватись на спірні правовідносини, мінімальні пенсії у разі втрати годувальника не передбачені, тому для зобов»язання проведення перерахунку пенсії позивача, із розрахунку пенсії її померлого чоловіка, якої він ніколи не отримував, не має законних підстав.
Таким чином, оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька в частині відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, у зв»язку із втратою годувальника правомірні, а у задоволені цих позовних вимог необхідно відмовити.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, а позивач при зверненні до суду звільняться від сплати судового збору, суд вважає можливим, у відповідності зі ст. 82 ЦПК України, сторони звільнити від сплати судових витрат на користь держави, та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, віднести витрати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька "Про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії" - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячної компенсації за втрату годувальника, згідно ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька провести перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника ОСОБА_1, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2006 року.
У задоволені іншої частини позовних вимог "Про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії" - відмовити.
Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька від сплати судового збору на користь держави та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: підпис І.В. Ульяніч
Копія вірна: Суддя: Секретар:
Справа № 2-1667/10
(вступна та резолютивна частини)
09 червня 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючої - судді Ульяніч І.В.
при секретарі Левченко В.О.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Серьожкіна М.П., Приходченко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька "Про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії", -
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька "Про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії" - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька в частині відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячної компенсації за втрату годувальника, згідно ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька провести перерахунок щомісячної компенсації за втрату годувальника ОСОБА_1, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.11.2006 року.
У задоволені іншої частини позовних вимог "Про визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок пенсії" - відмовити.
Звільнити Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька від сплати судового збору на користь держави.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: І.В. Ульяніч