30.09.2021 Справа №607/15184/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, що поступили з Головного управління ДПС у Тернопільській області ДПС України стосовно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, (РНОКПП НОМЕР_1 ), працюючого на посаді керівника, КП « Тернопільводоканал», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 163 - 1 КУпАП, -
встановив:
У протоколі про адміністративне правопорушення № 8835 від 25 серпня 2021 року вказано: « ОСОБА_1 вчинив правопорушення п.46.2 статті 46 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-V,із змінами та доповненнями, платник податку на прибуток (крім платників податку на і прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією і квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової | декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу. Платники податку на прибуток, які відповідно до| Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднював річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. Згідно з п.47.1 ст. 47 відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Враховуючи викладене посадовою особою ОСОБА_1 не подано у встановлений законом строк річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненю разом з аудиторським звітом; підприємства за 2020 рік по КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ" ( код за ЄДРПОУ 03353845) за 2020 рік».
Також суду надані письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в яких зазначено наступне: «У провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходиться адміністративна справа про притягнення ОСОБА_1 , директора комунального підприємства «Тернопільводоканал», до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП України.
Не погоджуюсь із інкримінованим мені адміністративним правопорушенням, вважаю, що провадження по даній справі підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Протокол складений посадовою особою Головним державним ревізором інспектором Тернопільського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Будник О.В.
Зазначені у протоколі дата, час і місце вчинення правопорушення: встановлено актом камеральної перевірки від 29.07.2021 р. №3478/19-00-18-05/03353845.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 254 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Звертаю увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням строку визначеного у вищевказаній статті та ґрунтується виключно на Акті камеральної перевірки №3478/19-00-18-05/03353845 від 29.07.2021 р.
Водночас, будь-які інші докази, окрім зазначеного акту та протоколу про адміністративне правопорушення, складеного головним державним ревізором інспектором Тернопільського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків, в матеріалах справи відсутні.
Згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім того, звертаю увагу Суду на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів, які б підтверджували дату отримання ГУ ДПС у Тернопільській області річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства у встановлений ст. 46 ПКУ строк (не пізніше 10 червня року, наступного за звітним), що є єдиною підставою для складання такого протоколу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 року у справі «Карелін проти Росії» зазначено, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Водночас, у Протоколі зазначено, що суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення є посадова особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) керівник КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
“ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ”. Проте не відомо, на підставі чого встановлено, що саме ОСОБА_1 вчинив своїми протиправними діями виявлені порушення податкового законодавства. Так, головним державним ревізором інспектором Тернопільського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ОСОБА_3 , не з'ясовано, на яких посадових осіб КП “Тернопільводоканал” покладений обов'язок подання до ГУ ДПС у Тернопільській області річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства, зокрема відсутнє документальне підтвердження. Повідомляємо, що у КП “Тернопільводоканал” прийнято внутрішній документ, зокрема наказ про встановлення граничних термінів подачі звітності, яким, поміж іншим, визначено перелік посадових осіб, які є відповідальними за подання у встановлений законом строк усіх видів звітності, в тому числі, річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства до ГУ ДПС у Тернопільській області. Проте, такий наказ посадовою особою, що складала Протокол, не витребовувався.
Щодо Акту про результати камеральної поведінки своєчасності подання річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства за 2020 рік по КП «ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ» №3478/19-00-18- 05/03353845 від 29.07.2021 року (далі - Акт).
В Акті зазначено, що камеральну перевірку своєчасності подання річної
фінансової звітності, який підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства за 2020 рік по КП “Тернопільводоканал” проведено на підставі підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 та в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Відповідно до абз.2 пункту 75.1. ПКУ камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У підпункті 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПКУ наведений перелік, що може бути предметом камеральної перевірки. Такий предмет перевірки, як своєчасність подання річної фінансової звітності, який підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства, відсутній у ПКУ. Разом з тим, аналізуючи ст. 76 ПКУ, де передбачені строки проведення камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку, а також з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, не встановлено строк проведення такої перевірки.
За змістом ст. ст.251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, акт перевірки складений з порушенням норм податкового законодавства, отже, така перевірка є незаконною, а акт перевірки М3478/19-00-18-05/03353845 від 29.07.2021, складений за результатами проведення камеральної перевірки, не може братися до уваги в якості доказу при оцінці доказів відповідно до ст. 252 КУпАП щодо вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25).
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Оскільки опис події вчиненого проступку, який зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч.1 ст. 163-1 КУпАП, не зазначена об'єктивна та суб'єктивна сторона правопорушення, а матеріали справи не містять інших доказів, які б підтверджували вчинення керівником КП “Тернопільводоканал” правопорушення, за яке передбачена відповідальність по ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, отже, є всі підстави вважати про відсутність складу адміністративного правопорушення, що відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Згідно з п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
ОСОБА_1 до суду з невідомих причин не з'явився заяв чи клопотань про відкладення з поважних причин не подав, хоча про час та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою телефонограмою, тому з огляду на належне повідомлення, та відсутність підстав для відкладення з метою забезпечення розумності строків, суд приходить до висновку про доцільність розгляду адміністративної справи без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання кодексу.
Суд приймаючи до уваги письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оглянувши матеріали адміністративного провадження, приходить до наступних висновків.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - ст. 280 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст. 163-1 КУпАП передбачено відповідальність за несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
В свою чергу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Разом із тим, у відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд приймає до уваги те. що до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів, які б підтверджували дату отримання ГУ ДПС у Тернопільській області річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства у встановлений ст. 46 ПКУ строк (не пізніше 10 червня року, наступного за звітним).
Крім цього не долучено матеріалів, котрі встановлюють, що саме ОСОБА_1 вчинив своїми протиправними діями виявлені порушення податкового законодавства. Оскільки, не з'ясовано, на яких посадових осіб КП “Тернопільводоканал” покладений обов'язок подання до ГУ ДПС у Тернопільській області річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства. Згідно письмових пояснень керівника ОСОБА_1 , у КП “Тернопільводоканал” прийнято внутрішній документ, зокрема наказ про встановлення граничних термінів подачі звітності, яким, поміж іншим, визначено перелік посадових осіб, які є відповідальними за подання у встановлений законом строк усіх видів звітності, в тому числі, річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом підприємства до ГУ ДПС у Тернопільській області. Проте, в матеріалах адміністративної справи такі відомості відсутні.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
На думку суду в адміністративних матеріалах, які складенні відносно ОСОБА_1 відсутні докази в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а є лише документами, в яких органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, формально описано суть правопорушення.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За наведених обставин у сукупності вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, не доведено поза розумним сумнівом.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 8, 62, 129 Конституції України, 7, 9, 23, 163-1, 247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.7 та частиною першою ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяТ. Я. Багрій