30.09.2021 Справа №607/9115/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, що поступили з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 200083 від 15 травня 2021 року вказано: «15.05.2021 року 22 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька 122 водій керував ТЗ з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна кольору шкіри обличчя, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 75010 OIML ARLMO 287 (повірка дійсна до 12.04.2022 року) водій відмовився та проїхати в мед. Заклад для проходження огляду також відмовився , чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху за, що передбачено відповідальність на підставі ч.1 ст.130 КУпАП».
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи - ст. 280 КУпАП.
В свою чергу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В суді ОСОБА_1 пояснив, що 15.05.2021 року близько 22 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька 122 дійсно знаходилась в автомобілі марки «TOYOTA COROLLA VERSO», однак не керував ним а був пасажиром. Протокол складено відносно нього, тому що він знаходилась в автомобілі з ознаками алкогольного сп'яніння. Однак, його знаходження в ньому не є доказом того, що він ним керував. Вважає, що провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно закрити, із-за відсутності складу та події адміністративного правопорушення.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Свірський Т.В. пояснив, що протокол серії ААБ № 200083 складений відносно пасажира, що є грубим порушенням вимог КУпАП та виключає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надала показання про те, що 15.05.2021 року близько 22 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька 122 вона керувала автомобілем марки «TOYOTA COROLLA VERSO», та була зупинена працівниками поліції, після чого її пасажиру ОСОБА_1 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, працівники поліції запропонували прийти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Він відмовився.
Суд заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його представника, адвоката Свірського Т.В., приймаючи до уваги показання свідка ОСОБА_2 , оглянувши протокол про адміністративне правопорушення та документи долучені до нього приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до роз'яснень викладених у п.27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також, про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, під керуванням транспортним засобом треба розуміти виконання функцій водія, тобто вчинення дій, що призвело до зміни положення транспортного засобу відносно початкового. Суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Разом із тим, у відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
В свою чергу в розумінні статті 251 КУпАП в справі немає належних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 15.05.2021 року близько 22 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька 122 автомобілем марки «TOYOTA COROLLA VERSO», а обставини викладені у протоколі не підтверджуються наявними у справі доказами.
Із долучених до протоколу на DVD-R-диску відеозаписів вбачається, що під час зупинки автомобіля «TOYOTA COROLLA VERSO», яка мала місце 15.05.2021 року близько 22 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Микулинецька 122 за кермом сидить дівчина а ОСОБА_1 знаходиться на передньому пасажирському сидінні та заперечує щодо керування транспортним засобом, однак працівники поліції не зважаючи на це пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Окрім цього судом при розгляді адміністративної справи не можуть бути враховані:
свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-01/2149 чинне до 12.04.2022 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуть увагу та швидкість реакції від 15.05.2021 року, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4213068 від 15.05.2021 року, оскільки всупереч абз.7 п.9 розд.2 «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 №1376 у протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 200083 від 15 травня 2021 року не зазначено, що такі документи додаються.
Щодо рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП, суд не може вважати його належним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки згідно п. 53 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.05.2020 по справі справа №524/5741/16-а, суд зазначив, що наявний в матеріалах справи рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
В свою чергу протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладенні в ньому повинні бути перевіренні за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме порушення вимог пункту 2.5 ПДР, не доведено поза розумним сумнівом.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КпАП необхідно закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, 7, 9, 23, 130, 247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.7 та частиною першою ст.287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
СуддяТ. Я. Багрій