04.10.2021 Справа №607/17485/21
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає до виконання виконавчого напису у справі №607/6910/19, оскільки в розрахунку невиправлено арефметичні помилки у відповідності до наказу за №126 від 17 травня 2004 року.
Встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема: позивачем не зрозуміло викладено зміст позовних вимог, не долучено копії (або оригінал) оспорюваного виконавчого напису або засвідчений витяг з нього та не сплачено судовий збір.
Згідно з вимогами п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис у справі №607/6910/19, оскільки в розрахунку невиправлено арефметичні помилки у відповідності до наказу за №126 від 17 травня 2004 року (повинно бути амортизуватись 2 пари, а не 1 пара спеціальних рукавиць).
При цьому, позивачем не зрозуміло викладено обставини справи, зокрема не конкретизовано, який саме виконавчий напис він просить визнати таким, що не підлягає до виконання.
У випадку допущення судом помилки у рішенні суду у справі №607/6910/19 чи вказане є незрозумілим, позивач вправі звернутись із відповідною заявою про виправлення описки та роз'яснення рішення суду в порядку вимог ст. ст. 269, 271 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 177 ЦПК України до позовної заяви позивач повинен додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб (908 грн.).
Як вбачається із змісту прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.
Таким чином, позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 908 грн.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору. Вказує, що предметом позову є захист соціальних, трудових прав та розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; позивачами є батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів, одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження, встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою (виключним правом) відповідного суду.
З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, тому у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: «Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01)».
У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
У даному випадку ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору додав лише довідку про доходи видану податковим органом.
З вказаного випливає, що надані позивачем докази не є достатнім доказом майнового стану особи.
Доказів відсутності інших джерел доходів за попередній рік та, відповідно, скрутного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому, суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому, а не лише відсутність окремих джерел доходу.
Так, Верховний Суд в ухвалі від 23.04.2020 року у справі № 640/22415/18 зазначив, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Крім того, невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту.
Слід зазначити, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вищезазначених недоліків, а саме: надати належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням позовних вимог, зокрема який саме виконавчий напис (номер та дата) позивач просить визнати таким, що не підлягає до виконання, сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору.
Судовий збір сплатити за наступними реквізитами рахунку та оригінал квитанції про оплату подати до суду у вищевказаний строк:
рахунок отримувача: UA968999980313101206000019751,
код отримувача: 37977599 ; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); отримувач: ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./2203010
код бюджетної класифікації 22030101; МФО 899998
призначення платежу -Судовий збір, за позовом прізвище ініціали, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 175, 184 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання слід залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали суду, для усунення недоліків, а саме: надати належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням позовних вимог, зокрема який саме виконавчий напис позивач просить визнати таким, що не підлягає до виконання, сплатити судовий збір у розмірі 908 грн. та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору.
Роз'яснити, що у випадку допущення судом помилки чи неясності судового рішення у справі №607/6910/19, позивач вправі звернутись до суду із заявою про виправлення помилки чи роз'яснення судового рішення в порядку вимог ст. ст. 269,271 ЦПК України.
У випадку виконання позивачем вищевказаних вимог ухвали у визначений термін, позовна заява буде вважатись поданою у день первісного подання її до суду.
Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька