Справа № 466/9019/21
про відмову у видачі судового наказу
05 жовтня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. ознайомившись із заявою Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, інфляційні втрати та 3% річних,-
28 вересня 2021 року Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 7 888,67 грн., постачання гарячої води у розмірі 1 669,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 210,94 грн. та 3% річних у розмірі 77,27 грн. за період з 01.12.2020 по 31.07.2021.
Розглянувши надані матеріали, приходжу до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.
Заявником до заяви про видачу судового наказу долучено розрахунок за надану послугу - центральне опалення за період з 01 липня 2014 року по 31 серпня 2021 року. З вказаного розрахунку вбачається, що боржнику за період з 01 грудня 2020 року по 31 липня 2021 року за центральне опалення нараховано до сплати 6 693,50 грн. Однак, у розрахунку за даний період вказана заборгованість у розмірі 7 888,67 грн.
Відтак, з поданого розрахунку не можливо встановити за який період часу нарахована заборгованість за послугу центрального опалення у розмірі 7 888,67 грн. та чи звернувся заявник в межах строку звернення до суду.
За встановлених суддею обставин в їх сукупності розмір заборгованості, який заявник просить стягнути з боржника ОСОБА_1 не можна вважати безспірним, а тому, з урахуванням вимог ч.3 ст.19 ЦПК України, щодо нього може існувати спір про право.
Виходячи з вищенаведеного, вважаю, що слід відмовити Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, інфляційні втрати та 3% річних.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду в позовному провадженні.
Керуючись ст. ст.163, 165, 166 ЦПК України,
відмовити Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, інфляційні втрати та 3% річних.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику - Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська