Справа № 466/9026/21
про відмову у видачі судового наказу
04 жовтня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Львова Глинська Д.Б. ознайомившись із заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ,-
29 вересня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 11 318,04 грн., інфляційні нарахування у розмірі 928,08 грн. та 3% річних у розмірі 224,19 грн.
Розглянувши надані матеріали, приходжу до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 23.12.2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.
У заяві ТзОВ «Львівгаз збут» про видачу судового наказу зазначає розрахунок втрат від інфляції та розрахунок 3% річних за період з 01.12.2020 по 01.08.2021.
Заявником долучено до заяви виписку з особового рахунку боржника за період з грудня 2020 року по серпень 2021 року, в якій зазначено «до сплати» за даний період 18 791,49 грн. Боржником за вказаний вище період сплачено 17 321,22 грн. Однак, заявник просить стягнути заборгованість у розмірі 11 318,04 грн.
Крім того, заявник у поданій заяві не зазначає за який період часу просить стягнути із боржника заборгованість за спожитий природний газ.
Відтак, з поданого розрахунку не можливо встановити за який період часу нарахована заборгованість у розмірі 11 318,04 грн. та чи звернувся заявник в межах строку звернення до суду.
За встановлених суддею обставин в їх сукупності розмір заборгованості, який заявник просить стягнути з боржника ОСОБА_1 не можна вважати безспірним, а тому, з урахуванням вимог ч.3 ст.19 ЦПК України, щодо нього може існувати спір про право.
Виходячи з вищенаведеного, вважаю, що у прийнятті заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ необхідно відмовити.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду в позовному провадженні.
Керуючись ст. ст.163, 165, 166 ЦПК України,
відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ .
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику - товариству з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) через Шевченківський районний суд м. Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя: Д. Б. Глинська