Справа № 466/5294/21
04 жовтня 2021 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
секретаря с/з Масної К.О.
з участю представника позивача, адвоката Жиравецького Т.М.
справа № 466/5294/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку
10.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0, 0600га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4610166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06 квітня 2020 року між ОСОБА_2 (далі - Продавець, Відповідач) та ОСОБА_1 (далі - Покупець, Позивач) було укладено Попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. (далі - Попередній договір).
Згідно з пунктом 1.1. Попереднього договору, за цим Попереднім Договором Сторони беруть на себе зобов'язання в майбутньому не пізніше 1 (одного) місяця з дати укладення цього Попереднього Договору, укласти Основний Договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Основний Договір) на умовах, визначених цим Попереднім Договором.
Розділом 2 Попереднього договору визначено перелік істотних умов Основного Договору, предметом якого повинна була виступати земельна ділянка площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4610166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, яка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів №120 від 01.04.1994 року (далі - Земельна ділянка).
Згадана земельна ділянка належить Відповідачу на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4613280992020 від 03.06.2020 року.
При цьому, пунктом 2.1.3. Попереднього договору визначено, що оплата вартості Земельної ділянки згідно Основного Договору проведена до його підписання у відповідності до пункту 1.2. Попереднього Договору.
Як вбачається із пункту 1.2. Попереднього договору, сторони домовились, що оплата вартості земельної ділянки, яка буде предметом Основного Договору, у сумі 54 746, 00 гри., що на день укладення даного договору еквівалентно 2000, 00 (двом тисячам) доларів США, курс 27.3730 грн. за 1 долар США, проведена Сторонами до підписання цього Попереднього Договору, що підтверджується розпискою Продавця про отримання грошових коштів.
На виконання цитованих положень Попереднього договору, 6 квітня 2020 року ОСОБА_1 було сплачено на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 54 746, 00 грн., що на день укладення даного договору еквівалентно 2000, 00 (двом тисячам) доларів США, курс 27.3730 грн. за 1 долар США, про що останнім складено Розписку про отримання коштів від 06.04.2020 року.
Відповідно до пункту 3.4.2. Попереднього договору, Продавець зобов'язаний в майбутньому не пізніше 1 (одного) місяця з дати укладення цього Попереднього Договору укласти Основний Договір на умовах, визначених цим Попереднім Договором.
Таким чином, враховуючи той факт, що Попередній договір був укладений 6 квітня 2020 року, а вартість земельної ділянки була в повному обсязі сплачена Покупцем на підставі Розписки про отримання коштів від 06.04.2020 року, то у Продавця виникло зобов'язання не пізніше 06.05.2020 року укласти Основний Договір на умовах, визначених Попереднім Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося, згідно з пунктами 1.1., 3.4.2., Попереднього договору Продавець взяв на себе зобов'язання не пізніше 06.05.2020 року укласти Основний Договір на умовах, визначених Попереднім Договором.
При цьому, станом на момент подачі позову, Відповідачем так і не було вжито жодних заходів щодо реального виконання взятих на себе зобов'язань в повній мірі, оскільки між Покупцем та Продавцем так і не було укладено Основного договору.
Таким чином, позивач вважає, що своєю бездіяльністю, яка виразилася у неповному виконанні умов Попереднього договору, Відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки прострочив його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Попереднього договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Попереднім Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.3. Попереднього договору, сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання Продавцем обов'язку, передбаченого пунктом 3.4.2. і цього Попереднього Договору щодо укладення в майбутньому Основного Договору на умовах, визначених цим Попереднім Договором та не укладення Основного Договорах у передбачений Попереднім Договором строк, до Покупця, за умови сплати в повному обсязі вартості Земельної ділянки згідно пункту 1.2. цього Попереднього Договору, переходять майнові права на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4410166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва та Покупець набуває право на визнання за собою права власності на таку Земельну ділянку, реалізація якого можлива шляхом звернення до суду із вимогою про визнання за Покупцем права власності на таку Земельну ділянку.
Як вбачається із пункту 4.4. Попереднього договору, сторони у відповідності до вимог ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що звернення Покупця із позовом до Продавця про визнання права власності на Земельну ділянку, є належним способом захисту ворушених прав та інтересів Покупця за цим Договором у разі порушення його умов Продавцем.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, на підставі викладеного, можна дійти до висновку, що Відповідач своїми діями допустив порушення умов Попереднього договору, а тому в силу положень п.п. 4.3.-4.5. Договору та приписів ч. 1 ст. 620 ЦК України, у Позивача виникло право звернутися із позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку.
Відтак, позивач вважає за необхідне просити суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4610166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача, адвокат Жиравецький Т.М. позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнає повністю та просить розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 06 квітня 2020 року між ОСОБА_2 (далі - Продавець, Відповідач) та ОСОБА_1 (далі - Покупець, Позивач) було укладено Попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мельничук О.В. (а.с.10-11).
Згідно з пунктом 1.1. Попереднього договору, за цим Попереднім Договором Сторони беруть на себе зобов'язання в майбутньому не пізніше 1 (одного) місяця з дати укладення цього Попереднього Договору, укласти Основний Договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Основний Договір) на умовах, визначених цим Попереднім Договором.
Розділом 2 Попереднього договору визначено перелік істотних умов Основного Договору, предметом якого повинна була виступати земельна ділянка площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4610166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, яка належить Продавцю на праві приватної власності на підставі рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів №120 від 01.04.1994 року.
Згадана земельна ділянка належить відповідачу на праві приватної власності, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 4613280992020 від 03.06.2020 року (а.с.13).
При цьому, пунктом 2.1.3. Попереднього договору визначено, що оплата вартості Земельної ділянки згідно Основного Договору проведена до його підписання у відповідності до пункту 1.2. Попереднього Договору.
Як вбачається із пункту 1.2. Попереднього договору, сторони домовились, що оплата вартості земельної ділянки, яка буде предметом Основного Договору, у сумі 54 746, 00 грн., що на день укладення даного договору еквівалентно 2000, 00 (двом тисячам) доларів США, курс 27.3730 грн. за 1 долар США, проведена Сторонами до підписання цього Попереднього Договору, що підтверджується розпискою Продавця про отримання грошових коштів.
На виконання вказаних положень Попереднього договору, 6 квітня 2020 року ОСОБА_1 було сплачено на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 54 746, 00 грн., що на день укладення даного договору еквівалентно 2000, 00 (двом тисячам) доларів США, курс 27.3730 грн. за 1 долар США, про що останнім складено Розписку про отримання коштів від 06.04.2020 року (а.с.12).
Відповідно до пункту 3.4.2. Попереднього договору, Продавець зобов'язаний в майбутньому не пізніше 1 (одного) місяця з дати укладення цього Попереднього Договору укласти Основний Договір на умовах, визначених цим Попереднім Договором.
Таким чином, враховуючи той факт, що Попередній договір був укладений 6 квітня 2020 року, а вартість земельної ділянки була в повному обсязі сплачена Покупцем на підставі Розписки про отримання коштів від 06.04.2020 року, то у Продавця виникло зобов'язання не пізніше 06.05.2020 року укласти Основний Договір на умовах, визначених Попереднім Договором.
Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, у кому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже встановлено судом, згідно з пунктами 1.1., 3.4.2., Попереднього договору Продавець взяв на себе зобов'язання не пізніше 06.05.2020 року укласти Основний Договір на умовах, визначених Посереднім Договором.
При цьому, відповідачем так і не було вжито жодних заходів щодо реального виконання взятих на себе зобов'язань в повній мірі, оскільки між Покупцем та Продавцем так і не було укладено Основного договору.
Таким чином, відповідач допустив порушення зобов'язання, яке виразилося у неповному виконанні умов Попереднього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Попереднього договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Попереднім Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з пунктом 4.3. Попереднього договору, сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання Продавцем обов'язку, передбаченого пунктом 3.4.2. і цього Попереднього Договору щодо укладення в майбутньому Основного Договору на умовах, визначених цим Попереднім Договором та не укладення Основного Договору у передбачений Попереднім Договором строк, до Покупця, за умови сплати в повному обсязі вартості Земельної ділянки згідно пункту 1.2. цього Попереднього Договору, переходять майнові права на земельну ділянку площею 0,0600 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4410166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва та Покупець набуває право на визнання за собою права власності на таку Земельну ділянку, реалізація якого можлива шляхом звернення до суду із вимогою про визнання за Покупцем права власності на таку Земельну ділянку.
Як вбачається із пункту 4.4. Попереднього договору, сторони у відповідності до вимог ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, дійшли згоди, що звернення Покупця із позовом до Продавця про визнання права власності на Земельну ділянку, є належним способом захисту ворушених прав та інтересів Покупця за цим Договором у разі порушення його умов Продавцем.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 620 ЦК України, у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, на підставі викладеного, можна дійти до висновку, що відповідач своїми діями допустив порушення умов Попереднього договору, а тому в силу положень п.п. 4.3.-4.5. Договору та приписів ч. 1 ст. 620 ЦК України, у позивача виникло право звернутися із позовом про визнання за ним права власності на земельну ділянку.
У відповідності до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідачі надіслали заяву про визнання позову.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141, 263-265,268,274, 289 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0600га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 за кадастровим номером: 4610166300:07:004:0265 згідно цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.
Текст рішення складено та підписано 04.10.2021 року.
Суддя О. І. Ковальчук