Справа № 761/3140/21 Суддя (судді) першої інстанції: Осаулов А.А.
05 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 02.07.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голуба Сергія Володимировича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову серії АС №0000094364 від 21.01.2021, винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голубом С.В., про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП, закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що притягнення позивача до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП є безпідставним, оскільки будь-яких дорожніх знаків за маршрутом її руху про заборону стоянки транспортного засобу не було; в постанові не вказано період часу, протягом якого автомобіль був на стоянці, оскільки стоянка - це припинення руху транспортного засобу більше ніж на 5 хв.; автомобіль «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , жодних перешкод для руху пішоходів або інших транспортних засобів не створював; підстави для затримання транспортного засобу та евакуації були відсутні.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач порушила п. 15.10д ПДР України, а саме: стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Внаслідок цього, позивача правомірно притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 122 ч. 3 КУпАП, що підтверджується матеріалами фотофіксації.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи. Вказує, що позивачем було доведено наявність з боку відповідача порушень норм законодавства при складенні оскаржуваної постанови, натомість докази, які начебто підтверджують порушення з боку позивача є неналежними. Наголошує, що відповідачем протиправно та безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голуба С.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) від 21.01.2021 серії АС№0000094364 притягнуто ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за порушення ст. 122 ч.3 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. З постанови вбачається, що транспортний засіб «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , 21.01.2021 о 16:04 год. На вул. Михайлівська, 21 в м. Києві залишено для стоянки таким чином, що створює перешкоду для руху пішоходів або інших транспортних засобів, чим порушено п.п. «д» п. 15.10 ПДР України (а.с. 81).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова ґрунтується на вимогах закону, відповідачем доведена правомірність своїх дій, а позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно пп. «д» п.15.10 ПДР України стоянка забороняється: у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990 (далі - постанова № 990), тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суб'єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 14-2 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (примітка до ст. 122 КУпАП).
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 122-2 КУпАП).
В матеріалах справи наявні фотографії транспортного засобу марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , зроблені на місці вчинення правопорушення (а.с 82-86).
Із вказаних фотографій чітко вбачається, що автомобіль «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , до його евакуювання знаходився на правій смузі руху на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку та не має виділеного узбіччя або місць для паркування,
На переконання відповідача автомобіль унеможливлював рух інших транспортних засобів по правій смузі руху в порушення п. 15.10 (д) Правил дорожнього руху України.
Суд першої інстанції вказав, що факт того, що автомобіль «Mazda», д.н.з. НОМЕР_1 , унеможливлював рух транспортних засобів по правій смузі руху не викликає жодних сумнівів, а тому твердження позивача про відсутність жодних перешкод для руху інших транспортних засобів є необґрунтованими, оскільки в даному випадку порушення пп. «д» п.15.10 ПДР України є очевидним.
Разом із тим колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ст.265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею.
Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб:
1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів;
2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома);
3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками;
4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту;
5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці;
6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації;
7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху.
Як вбачається з матеріалів фотофіксації, за напрямом руху, де був розташований автомобіль позивача, вільні дві смуги руху в одному напрямку та дві смуги руху у зустрічному напрямку, тобто автомобіль позивача не створював перешкод, оскільки була наявна можливість об'їзду транспортного засобу іншою (вільною) смугою руху, жодної виключної підстави щодо тимчасового затримання транспортних засобів, встановленої ст.265-4 КУпАП не було, підстави для винесення оскаржуваної постанови за порушення пп. «д» п.15.10 ПДР України та евакуації автомобіля були відсутні.
Колегія суддів погоджується з тим, що на а.с. 87 міститься схема розташування дорожніх знаків по вул. Михайлівська, 21А в м. Києві, з якої вбачається наявність дорожнього знаку 3.34 («Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Наявність вказаного знаку підтверджується також фотознімком, наданим відповідачем (а.с. 84)
Разом із тим, відповідно до постанови серії АС №0000094364 від 21.01.2021 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п. «д» п. 15.10 ПДР України, а не за порушення п.3.34 Розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР.
Колегія суддів дійшла до висновку, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідачем не доведено факту порушення позивачем Правил дорожнього руху в кваліфікації, зазначеній в оспорюваній постанові.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №524/1284/17.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, постанова серії АС №0000094364 від 21.01.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю.
Щодо клопотання позивача про застосування ст. 296 КУпАП, колегія суддів зазначає, що наслідки, визначені даною нормою набирають сили за умови скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та в цій частині додаткового вирішення судом не потребують.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, колегія судді дійшла до висновку про стягнення на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Разом із тим, заявлені до відшкодування витрати позивача із сплати адміністративного штрафу, транспортування транспортного засобу та його збереження не підлягають відшкодуванню у порядку визначеному ст.139 КАС України, оскільки не відносяться до судових витрат пов'язаних із розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Також колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки в даному випадку позивач не укладала договір з адвокатом, не надала доказів понесення відповідних витрат та документів на підтвердження цього, тобто відсутні відносити між адвокатом та клієнтом (стороною по справі), що унеможливлює застосування ст.134 КАС України.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2021 року - скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову серії АС №0000094364 від 21.01.2021, винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Голубом С.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП та закрити провадження у справі.
Стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 37405284) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 05.10.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна