Справа № 640/18438/19
04 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бєлової Л.В. та суддів Єгорової Н.М., Степанюка А.Г., перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної податкової служби в м. Києві повторно подано апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом першої інстанції 27 липня 2021 року за вх..№0314/117814/21.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Апелянту надано строк для усунення недоліків 7 (сім) днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду: обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року із зазначенням поважних причин його пропуску та подання доказів їх поважності.
14 вересня 2021 року відповідач отримав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року, що підтверджується відміткою про отримання на супровідному листі.
Отже, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 21 вересня 2021 року.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 20 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт зазначає, що первинну апеляційну скаргу було подано у встановлений законодавством строк, а в подальшому вживались заходи для сплати судового збору, а також посилається на правові позиції Верховного Суду.
Перевіривши клопотання клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про усунення недоліків, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що первинну апеляційну скаргу зареєстровано судом першої інстанції 16 квітня 2021 року за вх№0314/61493/21.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року апеляційну скаргу повернено особі, яка її подала. Ухвала вмотивована тим, що до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору.
Належним чином завірену копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року разом із оригіналом первинної апеляційної скарги з доданими матеріалами (для особи, яка її подала) направлено учасникам справи 04 червня 2021 року, що підтверджується штемпелем Відділу забезпечення судового процесу (а.с. 17 на звороті).
Повторно подану апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року було прийнято відділенням поштового зв'язку 22 липня 2021 року, що підтверджується сервісом відстеження АТ «Укрпошта» за відповідним номером поштового відправлення на поштовому конверті, в якому надійшла повторна апеляційна скарга, та зареєстровано судом першої інстанції 27 липня 2021 року за вх. № 0314/117814/21.
Отже, апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року подано з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
В той же час, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Також, усталеною є судова практика Верховного Суду, щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Зазначені апелянтом обставини щодо відсутності асигнувань для сплати судового збору, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів наголошує, що надання відповідачу можливості сплатити судовий збір при надходженні фінансування, незважаючи на сплив процесуального строку апеляційного оскарження судових рішень (в даному випадку сплата судового збору відбулася у липні 2020 року, тобто майже через півроку з дня виготовлення повного тексту оскаржуваного судового рішення), за практикою Європейського суду з прав людини може буде розцінено як надання йому певних процесуальних переваг перед іншим учасником судового процесу - фізичною особою, яка сплатила відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означатиме звуження його права на звернення до суду.
При цьому, відповідно до приписів статті 44 КАС України Головне управління Державної податкової служби в м. Києві, яке діє як суб'єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З викладеного вбачається, що об'єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, не відповідатиме принципу правової визначеності, як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 299 КАС України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відтак, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 248, 255, 298, 299 КАС України, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з урахуванням положень статті 329 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Бєлова
Судді Н.М. Єгорова,
А.Г. Степанюк