Справа № 640/16093/21 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.
28 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Бєлової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2021 року (повний текст складено 04 серпня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просив
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення та відновлення планової документальної виїзної перевірки ТОВ "Технополіс-1";
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00002560702 від 02.06.2021;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00001160702 від 29.03.2021;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00002590702 від 02.06.2021;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00001200702 від 29.03.2021 (отримане позивачем за № 1200702 від 29.03.2021);
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 00001180702 від 29.03.2021;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо проведення та відновлення планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Технополіс-1», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: № 00002560702 від 02.06.2021 на суму грошових зобов'язань 338874479,90 грн, з яких: податкових зобов'язань на суму 308067709,00 грн та штрафних санкцій на суму 30806770,90 грн; № 00001160702 від 29.03.2021, яким визначено заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 117983895,00 грн; № 00002590702 від 02.06.2021 на суму грошових зобов'язань 347322459,00 грн, з яких: податкових зобов'язань на суму 315747690,00 грн та штрафних санкцій на суму 31574769,00 грн; №00001200702 від 29.03.2021 (отримане позивачем №1200702 від 29.03.2021), яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на 10564411,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що подані позивачем докази в електронній формі не були засвідчені належним електронним підписом, та судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача, що позивач не міг отримати продукцію саме від постачальників ТОВ «Алєв Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», з огляду на відсутність у останніх матеріально-технічних і трудових можливостей, а вказані контрагенти є фігурантами кримінальних проваджень, а за результатами взаємовідносин з ТОВ «Технополіс-15» позивач безпідставно сформував дані бухгалтерської та податкової звітності, оскільки укладений між ними договір передбачав надання послуг з пошуку контрагентів-комісіонерів один одному, а самі товариства є пов'язані між собою.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що господарські операції зі спірними контрагентами є реальними, відповідають господарській діяльності позивача, належним чином підтверджена, а придбана сільськогосподарська продукція в подальшому була експортована, внаслідок чого позивачем правомірно відображено відповідні господарські операції у своєму обліку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Технополіс-1», з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2016 по 30.09.2019 та з метою контролю за правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 26.02.2021 № 123/31-00-07-02-01-32498133, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п. 44.1 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 пп.140.4.2. п.140.4 ст.140 ПК України, абз. 3 ст.4 п.1, 2 ст.9, п.1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.8 розділу ІІ, п. 3 розділу ІІІ, абз. 7 п.6 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п.5 П(С)БО 15 "Дохід", п.6 П(С)БО 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 308067709,00 грн та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у загальній сумі 117983895, 00 грн.
- п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 315747690,00 грн, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 10564 411,00 грн.
- п.201.10 ст.201 ПК України в частині недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за березень 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на суму ПДВ 56191,81 грн.
12.03.2021 позивачем подано заперечення на акт перевірки вих.№12/03/21, які рішенням відповідача №1629/6/31-00-07-02-01 від 24.03.2021 залишено без задоволення.
На підставі акту перевірки позивача відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №00001190702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ "Технополіс-1" суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на 385084636,25 грн (308067709,00 грн за податковим зобов'язанням та 77 016 927, 25 грн. за штрафними санкціями);
- №00001160702 від 29.03.2021, яким визначено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 117983 895,00 грн.;
- №00001170702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ "Технополіс-1" суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 394684612,50 грн (315747690,00 грн за податковим зобов'язанням та 78936922,50 грн за штрафними санкціями);
- №00001200702 від 29.03.2021, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на суму 10564411,00 грн.;
- №00001180702 від 29.03.2021, яким збільшено ТОВ "Технополіс-1" суму грошового зобов'язання за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на суму штрафних санкцій 5619,25 грн.
За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДПС України №12063/6/99-00-06-01-02-06 від 28.05.2021 встановлено, що контролюючим органом при винесенні податкових повідомлень-рішень №00001190702 від 29.03.2021 та №00001170702 від 29.03.2021 неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 25%, оскільки матеріалами перевірки не доведено, що діяння вчинені скаржником умисно, внаслідок чого їх скасовано частині застосованих штрафних санкцій, а ППР № 00001160702 від 29.03.2021, № 00001200702 від 29.03.2021, №00001180702 від 29.03.2021 залишені без змін.
З огляду на рішення ДПС України №12063/6/99-00-06-01-02-06 від 28.05.2021, відповідачем винесено нові податкові повідомлення-рішення:
- №00002560702 від 02.06.2021 року, яким збільшено ТОВ "Технополіс-1" суму грошового зобов'язання за податком на прибуток на 338874479,90 грн. (308067709,00 грн. за податковим зобов'язанням та 30806770,90 грн. за штрафними санкціями);
- №00002590702 від 02.06.2021 року, яким збільшено ТОВ "Технополіс-1" суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 347322459,00 грн (315747690,00 грн. за податковим зобов'язанням та 31574769,00 грн. за штрафними санкціями).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення №00001160702 від 29.03.2021, №00001200702 від 29.03.2021, №00001180702 від 29.03.2021, №00002560702 від 02.06.2021, №00002590702 від 02.06.2021 протиправними, ТОВ "Технополіс-1" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач неправомірно позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентом та третіми особами, а також дійшов безпідставного висновку у акті перевірки про заниження позивачем доходу.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.
В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на документальному не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «Алєв Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», ТОВ «Технополіс-15».
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2017 між ТОВ "Технополіс-1" (виконавець) та ТОВ "Технополіс 15" (замовник) було укладено Договір про надання послуг № 01/11/17, за умовами якого виконавець надає послуги з питань комерційної діяльності щодо пошуку нових контрагентів - комісіонерів, що забезпечують підбір для замовника покупців (нерезидентів) сільськогосподарської продукції.
Також між позивачем (замовник) та ТОВ "Технополіс 15" (виконавець) укладено Договір № 12/12/17 від 12.12.2017, предметом якого є виконання ряду певних фактичних дій з метою: знаходження оптимального контрагента (постачальника), готового постачати замовнику сільськогосподарську продукцію (товар); знаходження оптимального контрагента (комісіонера), готового придбати продукцію (товар) замовника у відповідності до умов останнього або за дорученням замовника, та який за плату зобов'язується надати допомогу замовникові в укладенні договорів на поставку, купівлі-продажу / або комісії між ним та постачальником/комісіонером; провести комерційні переговори щодо укладення відповідних договорів з постачальником/комісіонером; надати консультації з питань ринку сільськогосподарської продукції в Україні та за межами.
Колегія суддів звертає увагу, що до видів господарської діяльності позивача та ТОВ "Технополіс 15" за КВЕД належить: 46.11 «Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами»; 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин». З огляду на викладене, надання вказаними товариствами один одному взаємних схожих послуг щодо пошуку постачальників/комісіонерів із проведенням переговорів і консультацій з питань ринку є таким, що переслідує легітимну та економічну мету щодо пошуку ринків придбання та збуту сільськогосподарської продукції, що не суперечать статутній діяльності позивача. Предмет, обсяг та період послуг за вказаними договорами істотно відрізняється між собою, відповідні договори укладені його сторонами щодо різного роду/виду та обсягу послуг, з різним періодом їх надання, а отже у відповідача відсутні підстави стверджувати, що ці правочини можуть носити взаємовиключний характер.
При цьому, в повноваження податкового органу не входить оцінка ефективності ведення позивачем господарських операцій, в т.ч. ефективність використання платником податків грошових коштів (капіталу), чи внутрішніх організаційних процесів, що впроваджені для забезпечення ефективного господарювання платника податків.
Факт виконання послуг за договором № 12/12/17 від 12.12.2017 підтверджується актами наданих послуг, звітами про надані послуги, за якими виконавцем знайдено замовнику постачальників; ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Старк Трейд Груп», комісіонерів: ТОВ «Світ Робос», ТОВ «Міра Трейд Сервіс», ТОВ «Агроап», з яким позивачем в подальшому були укладені відповідні договори. Відповідні послуги відображені позивачем в бухгалтерському обліку, проведено розрахунки за надані послуги в сумі 81280000,00 грн та згідно з оборотами по рахунку 631 станом на 30.09.2019 кредиторська заборгованість становить 4884661,69 грн, що було предметом дослідження контролюючого органу та відображено в акті перевірки позивача (а.с.72-78 т.1).
Будь-яких порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних щодо господарських операцій за вказаними договорами, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Технополіс 15" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Щодо господарських операцій позивача по придбанню сільськогосподарської продукції колегія суддів звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем (покупець) було укладено рід договорів на поставку сільськогосподарської продукції, зокрема:
- з ТОВ "Клєвєрон" (Постачальник): №ШР-09-02/18 від 09.02.2018; №ЯЧ-07-06/18 від 07.06.2018, №СО-14-02/18 від 14.02.2018; № СО-19-02/18 від 19.02.2018; №ПШ-14-02/18 від 14.02.2018; №ПШ-22-02/2/18 від 22.02.2018; №ПШ-22-02/3/18 від 22.02.2018; №ПШ-22-02/4/18 від 22.02.2018; №МС-02-03/18 від 02.03.2018; №МС-08-02/18 від 08.02.2018; №МС-05-02/18 від 05.02.2018; №ПШ-15-06/18 від 15.06.2018;
- з ТОВ "Алєф Компані" (Постачальник): №КУ-23-10/18 від 23.10.2018; №МС-01-10/18 від 01.10.2018; №ПШ-15-10/18 від 15.10.2018; №ШР-23-10/18 від 23.10.2018; №ЯЧ-19-10/18 від 19.10.2018;
- з ТОВ "Старк Трейд Груп" (Постачальник): №ПШ-18-02/19 від 18.02.2019; №КУ-18-02/19 від 18.02.2019; №ПШ-20-06/19 від 20.06.2019; №ЯЧ-20-06/19 від 20.06.2019;
- з ТОВ "Корнтвел" (Постачальник): №КУК-13-09/19 від 13.09.2019; №ПШК-13-09/19 від 13.09.2019; №ЯЧК-13-09/19 від 13.09.2019.
Відповідно до умов вказаних договорів Постачальники зобов'язувались здійснити поставку товару, а Покупець, прийняти та оплатити поставлений товар. Кількість та якість Товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії Товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікація є дійсною за умови підписання її Сторонами. Якщо умови поставки Товару зазначені в Специфікації відрізняються від умов, які передбачені цим Договором, повинні застосовуватися умови поставки вказані у Специфікації для поставки визначеної в Специфікації кількості Товару.
З метою підтвердження реального виконання умов вказаних договорів матеріали справи містять копії договорів поставки, додаткових угод, специфікацій, видаткових накладних, рахунків-фактур, реєстрів ТТН, товаро-транспортних накладних, довідок про походження товару, документів, що посвідчують якість товару (сільськогосподарська продукція: пшениця 2-6-го класів, ячмінь 3-го класу, кукурудза 3-го класу, шрот гранульований/негранульований, олія рафінована/нерафінована).
В подальшому, придбана у вказаних контрагентів продукція була реалізована позивачем на експорт за участю комісіонерів на підставі укладених договорів комісії: з ТОВ "Агроап" №Е09-02/18 від 09.02.2018; №Е07-06/18 від 07.06.2018; №Е14-02/18 від 14.02.2018; №Е19-02/18 від 19.02.2018; №Е14-02/18-2 від 14.02.2018; №Е22-02/2/18 від 22.02.2018; №Е22-02/3/18 від 22.02.2018; №Е22-02/4/18 від 22.02.2018; № Е02-03/18 від 02.03.2018; №Е08-02/18 від 08.02.2018; №Е05-02/18 від 05.02.2018; №Е15-06/18 від 16.06.2018; №ЕП15-10/18 від 15.10.2018; з ТОВ "Світ Родос" №ЕК23-10/18 від 23.10.2018; №ЕМ01-10/18 від 01.10.2018; №ЕПС18-10/18 від 18.10.2018; №ЕШ23-10/18 від 23.10.2018; №Е19-10/18 від 19.10.2018; №ЕП18-02/19 від 18.02.2019; №ЕК 18-02/19 від 18.02.2019; з ТОВ "МІРА ТРЕЙД СЕРВІС" №ЕП20-06/19 від 20.06.2019; № ЕЯ20-06/19 від 20.06.2019; з №ЕКМ13-09/19 від 13.09.2019; №ЕПМ13-09/19 від 13.09.2019; № ЕЯМ13-09/19 від 13.09.2019.
Факт реалізації позивачем на експорт придбаної у контрагентів сільськогосподарської продукції підтверджується митними деклараціями на відповідний товар, зовнішньоекономічними контрактами, актами передачі товару нерезидентам, звітами комісіонерів, що свідчать про фактичну наявність придбаного позивачем товару та реальність зазначених господарських операцій.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неналежність поданих позивачем доказів з підстав їх не засвідчення ЕЦП, оскільки відповідні докази були подані до суду не засобами електронного поштового зв'язку, а у паперовому вигляді, прошитими та із відміткою щодо їх відповідності оригіналам документів.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», ТОВ «Технополіс-15» первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.
Посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача та контрагентами другого і третього порядку в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.
Твердження контролюючого органу про відсутність в оренді у контрагентів позивача посівних площ не може свідчити про неможливість здійснення ними господарських операцій з реалізації аграрної продукції в якості посередника, при цьому така відповідна продукція могла бути придбана у юридичних та фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, а тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача про не підтвердження придбання ними відповідних товарів за результатами аналізу ЄРПН.
Факт здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», ТОВ «Технополіс-15» підтверджується наявними матеріалами справи.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Щодо твердження контролюючого органу про наявність досудових розслідувань, в який фігурантами є ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудових розслідувань та наявності вироків суду у кримінальних справах за кримінальними провадженнями щодо вказаних контрагентів.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.
У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, матеріали кримінального провадження, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності вказаних товариств.
Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Будь якої інформації щодо наявності такого, що набрав законної сили вироку суду, в якому встановлено обставину щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп» відповідачем надано не було, а судом не встановлено.
Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.
Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.
Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної можливості здійснення господарської діяльності, адже комерційна діяльність не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо, або виконувати посередницькі функції при здійсненні операцій з купівлі продажу товарів (робіт/послуг).
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», ТОВ «Технополіс-15», зокрема, вироку по кримінальній справі щодо вказаних контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з такими контрагентами, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.
Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивність відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.
Здійснення господарської діяльності контрагентом, не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.
Жодних доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп», ТОВ «Технополіс-15» не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та наведеними вище контрагентами, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.
Порушення певними контрагентами позивача правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.
Колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на неможливість проведення перевірки контрагентів позивача з підстав їх відсутності за місцезнаходженням, оскільки наведена обставина не може мати наслідок беззаперечний висновок про неможливість здійснення такими контрагентами господарської діяльності.
При цьому, основним видом діяльності за КВЕД вказаних контрагентів позивача є: ТОВ «Алєф Компані» - 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)»; ТОВ «Клєвєрон» - 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)»; ТОВ «Корнтвел» - 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)» та ТОВ «Старк Трейд Груп» - 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний)».
Таким чином, виконані вказаними контрагентами господарські операції відповідають основним видам їх діяльності та діяльності позивача за КВЕД, що свідчить на користь реального виконання сторонами зобов'язань по договорам поставки товарів.
Стосовно поданих відповідачем листів окремих органів місцевого самоврядування про відсутність у них інформації щодо перебування у власності або користуванні окремих сільськогосподарських товариств земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення, то вони не є належними доказами неможливості реалізації ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп» на користь позивача сільськогосподарської продукції, що могла бути придбана ними у інших постачальників, або вирощена на території інших сільських рад.
При цьому, листи власників транспортних засобів, зазначених в товарно-транспортних накладних, про неможливість підтвердження надання автотранспортних послуг ТОВ «Технополіс-1» не спростовують можливості надання відповідних послуг контрагентам позивача, або вчинення відповідних перевезень особами, у яких такі транспортні засоби перебували у користуванні.
Припущення контролюючого органу, що відповідна сільськогосподарська продукція була придбана позивачем у інших контрагентів, ніж ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп» не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, а тому не беруться судом до уваги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено фактичне придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел» та ТОВ «Старк Трейд Груп» і послуг у ТОВ «Технополіс-15», рух коштів та матеріальних цінностей, зміна майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність таких господарських операцій та неможливість відображення їх результатів у бухгалтерському та податковому обліку позивача є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Алєф Компані», ТОВ «Клєвєрон», ТОВ «Корнтвел», ТОВ «Старк Трейд Груп», ТОВ «Технополіс-15» фактично відбулись, мали наслідком зміни в майновому стані сторін правочину, спричинили підстави для відображення таких операцій в бухгалтерському та податковому обліку, а тому позивач правомірно сформував по вказаним господарським операціям податковий кредит та сформував валові витрати.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині порушення посадовими особами відповідача вимог нормативних актів, які регулюють питання проведення перевірок суб'єктів господарювання та оформлення документів, що мають бути пред'явлені під час її проведення, оскільки Інструкція щодо порядку зберігання, видачі і знищення службових посвідчень працівників ДПС та її територіальних органів, затверджена наказом ДПС України від 14.08.2019 № 33 і затверджені вказаним наказом Зразки службових посвідчень працівників Державної податкової служби України не передбачають використання посадовими особами контролюючого органу тимчасових посвідчень, що також суперечить вимогам п.81.1 ст.81 ПК України.
В той же час, факт допуску суб'єктом господарювання співробітників контролюючого органу до проведення не може мати наслідком позбавлення його права на оскарження відповідних дій, в разі, якщо така перевірка проводилась із порушеннями норм законодавства.
Щодо тверджень апелянта про неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу та їх завищення позивачем, то колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.
Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не подавалось будь-яких заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та за відсутності відповідних заперечень у суду першої інстанції були відсутні підстави на дослідження заявлених позивачем витрат на правничу допомогу на предмет їх співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині не задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №00001180702 від 29.03.2021 в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Л.В.Бєлова