Справа № 620/1273/21 Головуючий у І інстанції - Лобан Д.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
04 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа: Іванівська сільська об'єднана територіальна громада Чернігівського району, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа: Іванівська сільська об'єднана територіальна громада Чернігівського району, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області номер 25-3822/14-20-сг, виданий 06.03.2020, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,000 га, у тому числі пасовищ - 2,000 га (кадастровий номер 7425586600:05:000:6094) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;
- зобов'язати Головне Управління Держгеокадастру у Чернігівській області скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію про земельну ділянку кадастровий номер 7425586600:05:000:6094, розташовану на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказала, що наказ головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3822/14-20-сг, виданий 06.03.2020 про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7425586600:05:000:6094 є протиправним, оскільки Позивачем не виготовлявся проект землеустрою на вказану земельну ділянку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3822/14-20-сг, виданий 06.03.2020, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 2,000 га, у тому числі пасовищ - 2,000 га (кадастровий номер 7425586600:05:000:6094) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у спірних правовідносинах Відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3822/14-20-сг відсутні.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що восени 2019 року Пісківською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області ОСОБА_1 виділялась і погоджувалась земельна ділянка площею 2,00 га.
Вказана земельна ділянка надавалась Позивачу як військовослужбовцю та учаснику АТО для ведення особистого селянського господарства.
28.10.2019 Пісківською сільською радою був сформований витяг та відомості про виділену Позивачу земельну ділянку на публічній кадастровій карті України, в якому зазначалось, що ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка в Чернігівському районі в зоні 04, квартал - 000, КОАТУУ - 7425586600.
01 листопада 2019 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Пісківської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, орієнтовною площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства.
До вказаної заяви Позивачем було додано:
- копію паспорта та ідентифікаційного номера;
- графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
- довідку учасника АТО.
Наказом Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-9828/14-19-сг від 28.11.2019 Позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою що до відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Пісківської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га. За цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.
У грудні 2019 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - інженером землевпорядником, був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га ОСОБА_1 .
Висновком експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.02.2020 № 2493/88-20 проект землеустрою був погоджений.
Так, відповідно до збірного кадастрового плану земельної ділянки був зазначений кадастровий номер виділеної Позивачу земельної ділянки, а саме: 7425586600:04:000:6314.
В акті прийому - передачі межових знаків на зберігання значиться, що межі земельної ділянки, що розташована в Чернігівській області, Чернігівського району Пісківська сільська рада, площею 2,0000 га наданої ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, закріплені в натурі межовими знаками.
Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3822/14-20-сг від 06.03.2020 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Також, вказаним Наказом надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі пасовищ - 2,000 га (кадастровий номер 7425586600:05:000:6094) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
На підставі вказаного вище наказу відомості про земельну ділянку були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта зазначено, що ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером 7425586600:05:000:6094.
Вважаючи, що Позивачем виготовлявся проект землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 7425586600:04:000:6314, оскільки саме ця земельна ділянка погоджувалась та виділялась їй Пісківською сільською радою, Чернігівського району, Чернігівської області, а не за номером 7425586600:05:000:6094, Позивач звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 28.10.2019 Пісківською сільською радою був сформований витяг та відомості про виділену Позивачу земельну ділянку на публічній кадастровій карті України, в якому зазначалось, що ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка в Чернігівському районі в зоні 04, квартал - 000, КОАТУУ - 7425586600.
Крім того, згідно Збірного кадастрового плану земельної ділянки площею 2,000 га для Позивача у проекті землеустрою вказано кадастровий номер 7425586600:04:000:6314, що свідчить про той факт, що Позивачу не виділялась земельна ділянка під номером « 7425586600:05:000:6094».
Вказаний факт також підтверджує безпідставність зазначення у наказі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3822/14-20-сг від 06.03.2020 земельної ділянки 7425586600:05:000:6094 (тобто ділянки розташованої в зоні 05, кварталу - 000, КОАТУУ - 7425586600).
Таким чином, наказ головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.03.2020 № 25-3822/14-20-сг є протиправний та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 3 Земельної кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України.
Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
За змістом абзацу 1 частини 8 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 8 ст. 118 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (ч. 15 ст. 186 ЗК України).
Частинами 5, 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Положеннями ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення садівництва, звертаються до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого додаються визначені ЗК України документи. Проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У ч. 9 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.10.2019 Пісківською сільською радою був сформований витяг та відомості про виділену Позивачу земельну ділянку на публічній кадастровій карті України, в якому зазначалось, що ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка в Чернігівському районі в зоні 04, квартал - 000, КОАТУУ - 7425586600.
Вказаний витяг було додано Позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що не спростовано Відповідачем, оскільки додано до Відзиву на позовну заяву.
Крім того, згідно Збірного кадастрового плану земельної ділянки площею 2,000 га для Позивача у проекті землеустрою вказано кадастровий номер 7425586600:04:000:6314, що свідчить про той факт, що Позивачу не виділялась земельна ділянка під номером « 7425586600:05:000:6094».
Зазначене підтверджує безпідставність зазначення у наказі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3822/14-20-сг від 06.03.2020 земельної ділянки 7425586600:05:000:6094 (тобто ділянки розташованої в зоні 05, кварталу - 000, КОАТУУ - 7425586600).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наказ головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.03.2020 № 25-3822/14-20-сг є протиправний та підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко