Справа № 620/247/21
04 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бєлової Л.В., Єгорової Н.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор Трейдинг» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії, -
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луксор Трейдинг» (далі - Позивач, ТОВ «Луксор Трейдинг») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - Відповідач-1, ДПС України), Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Відповідач-2, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01.12.2020 року № 2188616/42921710;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.12.2020 року № 2192262/42921710;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 18 від 30.09.2020 року на загальну суму 223769,69 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 37294,95 грн., виписану ТОВ «Луксор Трейдинг» за датою отримання;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 21 від 31.10.2020 року на загальну суму 73320,94 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 12220,16 грн., виписану ТОВ «Луксор Трейдинг» за датою отримання.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 року вперше подану ГУ ДПС у Чернігівській області у травні 2021 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв'язку із ненаданням документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.08.2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору та її копії відповідно до кількості учасників справи. Крім того, цією ж ухвалою замінено ГУ ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 43143966) правонаступником - ГУ ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124).
Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у Чернігівській області отримано 30.08.2021 року.
На виконання вимог даної ухвали Відповідачем-2 29.07.2021 року до суду направлено платіжне доручення від 09.09.2021 року №1718 про сплату судового збору на суму 6 810,00 грн. та копію апеляційної скарги, чим виконано вимоги ухвали від 26.08.2021 року в частині необхідності надання документу про сплату судового збору та однієї копії апеляційної скарги.
Крім того, на виконання вимог згаданої ухвали ГУ ДПС у Чернігівській області у той же день до суду направлено клопотання, в якому останнє просило поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що ГУ ДПС у Чернігівській області позбавлене можливості реалізувати право на апеляційне оскарження судового рішення через відсутність коштів, що, на переконання Апелянта, є об'єктивною і непереборною обставиною, яка не залежить від особи, а відтак є поважною причиною поновлення строку з огляду на подання апеляційної скарги вдруге без зволікань.
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як було встановлено в ухвалі від 26.08.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваного рішення суду від 01.04.2021 року отримано ГУ ДПС у Чернігівській області 09.04.2021 року, про що останній самостійно зазначив у вперше поданій апеляційній скарзі (т. 3 а.с. 199). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних і святкових днів було 11.05.2021 року. Проте апеляційну скаргу подано 20.07.2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у Чернігівській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 року у зв'язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 07.06.2021 року. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 05.07.2021 року повернув ГУ ДПС у Чернігівській області вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків. Тобто, Відповідач-2 мав майже місяць для забезпечення усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги.
Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.
У постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом й у постанові від 10.09.2020 року у справі № 815/6482/15.
Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 року у справі № 500/2544/19.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.06.2021 року у справі №320/2061/20.
Відтак, на переконання суду, надане на виконання вимог ухвали від 26.08.2021 року платіжне доручення від 09.09.2021 року №1718 про сплату судового збору не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.
Як вже було наголошено в ухвалі від 26.08.2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19 підкреслила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу було подано 20.07.2021 року, тобто більш ніж через три місяці з моменту отримання копії оскаржуваного рішення 09.04.2021 року. При цьому належних і допустимих доказів, що підтверджують вчинення Апелянтом активних дій, спрямованих на сплату судового збору протягом цього періоду, матеріали справи не містять, як і не надані такі докази на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2021 року. Надані ж Відповідачем-2 копія службової записки від 09.09.2021 року №2211/25-01-20-12, а також витяги з виписок за 10.06.2021 року, за 17.06.2021 року і за 23.06.2021 року, не свідчать про вжиття активних дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору у період з 09.04.2021 року по 20.07.2021 року, та відсутність на рахунках ГУ ДПС у Чернігівській області коштів для сплати судового збору у період з 24.06.2021 року по 20.07.2021 року.
У свою чергу, як вже зазначалося вище, сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15, від 13.02.2020 року у справі № 760/1904/17, від 05.01.2021 року у справі № 500/2544/19, від 10.06.2021 року у справі №320/2061/20.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Твердження ГУ ДПС у Чернігівській області про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у Чернігівській області строку на апеляційне оскарження рішення суду від 01.04.2021 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Чернігівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор Трейдинг» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Бєлова
Н.М. Єгорова