Справа № 640/12262/20 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
04 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-141 від 02.04.2020, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.04.2020№ 0027854203 та № 0027871203, податкові повідомлення - рішення від 07.04.2020 № 0030074203, № 0030094203, № 0030064203 та № 0030084203 ГУ ДПС у м. Києві на загальну суму 235128,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з запитом про надання інформації, повідомленням та наказом про проведення перевірки позивача належним чином повідомлено не було. Позивач відмітив, що здійснював діяльність щодо надання в оренду автомобілів, отже обґрунтування, наведені у акті перевірки щодо залучення найманих працівників без укладення трудових договорів, не відповідає дійсності, що вказує на відсутність підстав для складення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 27.02.2020 № 527/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 , проведена відповідачем з суттєвими порушеннями, отже не може створювати жодних правових наслідків та тягне за собою протиправність рішень, прийнятих у результаті проведення такої перевірки.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що процедурні порушення не можуть бути підставою для звільнення платника податків від юридичної відповідальності, якщо зібраними у ході податкового контролю доказами підтверджується факт вчинення платником податків порушень.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 запит від 12.07.2019 № 82728/С/26-15-42-04-27 про надання інформації щодо здійснення діяльності у сфері міжнародних вантажних перевезень та використання праці водіїв без належного оформлення трудових відносин.
Лист з поштовим ідентифікатором № 0101125733450, направлений за адресою: АДРЕСА_1 , що містив запит про надання інформації, повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
На підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.13 п.78.1. ст. 78, ст. 79 та п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та у відповідності до п. 2 ст. 13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку з отриманням податкової інформації про використання праці найманих працівників без оформлення трудових відносин та ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої найманим особам заробітної плати Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято наказ від 23.01.2020 № 664 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з 17.02.2020 по дату проведення, тривалістю 5 робочих днів.
Лист з поштовим ідентифікатором № 0101129555050, направлений за адресою АДРЕСА_1 , що містив копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Актом документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 27.02.2020 № 527/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 встановлено порушення:
- ст. 2, ст. 3, ст. 21, ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України;
-вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2016 № 413 «Про порядок повідомлення Державні фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»;
- п. 44.1, п. 44.3, 44.5 статті 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в результаті чого не забезпечено зберігання первинних документів, які підтверджують оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та їх надання для проведення даної документальної перевірки;
- п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176, розділу ІV, Податкового кодексу України податковим агентом не подано податкові розрахунки за формою № 1-ДФ за І-ІV кв. 2016, І-ІV кв. 2017, І-ІV кв. 2018;
- п. 164.6 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, п. 171.1. ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 не нараховано, не утримано, не перераховано до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в розмірі 67338, 36 грн;
- п. 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», п. 164.6 ст. 164, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ не нараховано, не утримано, не перераховано до бюджету суму військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в розмірі 5 611, 53 грн;
- п. 4 ч. ІІ статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, із змінами та доповнення, а саме не подання тридцяти шести (36) звітів про суми нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 2016 по 2018 роки;
- п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, занижено суму нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску з сум заробітної плати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування всього на суму 82302,44 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято:
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-141 від 02.04.2020 на суму 82302, 44 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій № 00278542033 від 02.04.2020 на суму 41151, 22 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій № 0027874203 від 02.04.2020 на суму 6124, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0030074203 від 07.04.2020 на суму 96 489, 72 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0030094203 від 07.04.2020 на суму 8 040, 81 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0030064203 від 07.04.2020 на суму 510, 00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0030084203 від 07.04.2020 на суму 510, 00 грн.
Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України від 17.04.2020 та доповнення до неї від 11.05.2020, яку залишено рішенням Державної податкової служби України від 19.05.2020 № 16538/6/99-00-08-01-01-06 без задоволення.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, за положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Тобто, передумовою для призначення контролюючим органом документальної позапланової перевірки на підставі наведеної норми є надсилання належним чином оформленого письмового запиту на адресу платника податку та ненадання останнім відповіді на нього у встановлений строк.
За правилами п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За положеннями п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.
Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 висловлено правову позицію, зміст якої полягає в тому, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Як було зазначено вище, запит на інформацію від 12.07.2019 № 82728/С/26-15-42-04-27 направлено рекомендованим листом з поштовим ідентифікатором 0101125733450 за адресою: 2097, АДРЕСА_1 , що відповідає адресі місця реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, вказаної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказаний лист повернуто відправнику - Головному управлінню ДПС у м. Києві з відміткою «кінець терміну зберігання».
Враховуючи ненадання позивачем запитуваної інформації, відповідачем у відповідності до вимог ст. 78 ПК України прийнято наказ від 23.01.2020 № 664 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з 17.02.2020 по дату проведення, тривалістю 5 робочих днів.
Лист з копією наказу від 23.01.2020 № 664 та повідомленням про проведення перевірки від 27.01.2020 № 3739/ФОП/26-15-42-03-27 направлено 28.01.2020 засобами поштового зв'язку - рекомендованим листом з поштовим ідентифікатором 0101129555050 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі місця реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, вказаної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Вказаний лист повернуто відправнику - Головному управлінню ДПС у м. Києві з відміткою «кінець терміну зберігання», зазначений поштовий індекс « 02097» виправлено на « 02167».
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку (п. 91); підлягають доставці додому рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових відправлень (п. 92); у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження (п. 116); не врученні одержувачам або відправниками поштові, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - не виплачені. Не вручені поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку до закінчення шестимісячного строку з дня прийняття їх для пересилання, невиплачені поштові перекази - протягом трьох років з дня прийняття їх для пересилання (п.119).
Враховуючи, що лист з поштовим ідентифікатором 0101129555050 направлено 28.01.2020, беручи до уваги, що останній повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання», суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вказаний лист підлягав зберіганню на об'єкті поштового зв'язку місця призначення принаймні з 28.01.2020 по 29.02.2020 та міг бути отриманий позивачем у будь-який час впродовж вказаного періоду.
Окрім того, суд звертає увагу, що за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими платник має бути обізнаним, а й отримання ним зазначених відомостей.
Відмітка на конверті щодо причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є достатнім доказом інформування позивача про донарахування їй суми грошового зобов'язання. Позначення «за закінченням терміну зберігання» не розкриває справжні причини, з яких рекомендований лист не був вручений адресату, та не свідчить про відмову адресата отримати лист.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 810/3188/17 та від 01.10.2019 у справі №640/21350/18.
Таким чином, проведена відповідачем перевірка у період з 17.02.2020 по 21.02.2020 відбулась без перевірки відповідачем обставин повідомлення позивача про її проведення та отримання ним копії наказу у порушення вимог п. 79.2 ст. 79 ПК України як законодавчо закріпленої передумови проведення позапланової невиїзної перевірки.
Колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що обов'язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений п. 42.2 ст. 42 ПК України, кореспондує також і обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень від податкових органів. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18.
Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не зазначено жодних обставин, які б давали підстави вважати, що позивач, як платник податків, щодо якого прийнято наказ про проведення перевірки, вчиняла дії (бездіяльність), які б в сукупності свідчили про недобросовісний характер його поведінки в контексті отримання відповідного повідомлення про проведення перевірки.
У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду виходив з того, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У цій постанові Верховний Суд зробив правовий висновок, згідно з яким невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.04.2020 № 0027854203 та № 0027871203, податкові повідомлення - рішення від 07.04.2020 № 0030074203, № 0030094203, № 0030064203 та № 0030084203 на загальну суму 235128,19 грн, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова