Справа № 320/2482/21 Головуючий у І інстанції - Кушнова А.О.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
29 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представника апелянта Куксюка А.Л.,
представника позивача Сіняченка В.П.,
представника відповідача 1 Гамзи Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вороньківської сільської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області до Бориспільської районної ради Київської області, приватного нотаріуса Бориспільського районного територіального округу Козій Анни Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Зубр», про визнання протиправним та скасування рішення в частині,-
Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулась до суду з даним позовом, в якому просила, з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного позову від 31.05.2021 про залишення частини позовних вимог без розгляду, визнати протиправним та скасувати п. 1 рішення Бориспільської районної ради Київської області сьомого скликання «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області» від 10.09.2019 №478-32-VІІ, а саме в частині передачі нерухомого майна з комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області в комунальну власність територіальної громади села Старе Бориспільського району Київської області, згідно з додатком 1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Бориспільської районної ради Київської області сьомого скликання від 10.09.2019 №478-32-VІІ «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області» в частині передачі нерухомого майна з комунальної власності територіальних громад сіл села Старе Бориспільського району Київської області в комунальну власність територіальної громади села Старе Бориспільського району Київської області згідно з додатком 1, є протиправним, прийнятим Бориспільської районної ради Київської області у порушення вимог п. 39 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу, п.п.6-1 п.7 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування, та прийнято з виходом за межі наданих Бориспільській районній раді Київської області повноважень. Позивач вказує, що спірне майно, яке було передано згідно оскаржуваного рішення з комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області в комунальну власність територіальної громади села Старе Бориспільського району Київської області, знаходиться на території територіальної громади міста Бориспіль, є спільним майном територіальних громад Бориспільського району, і не відноситься жодним чином до територіальної громади села Старе Бориспільського району Київської області, у зв'язку з чим мало бути розподілено між всіма територіальними громадами Бориспільського району. Також позивач зазначає, що у разі скасування оскаржуваного пункту рішення Гірська сільська рада зможе використати своє право на отримання у комунальну власність майна, яке перебуває на її території, що дасть змогу у подальшому отримувати прибутки від здачі даного майна в оренду, які будуть зараховані до бюджету Гірської сільської ради та відповідно зможе використовувати дані об'єкти для задоволення власних потреб населення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на території територіальної громади міста Бориспіль та є спільною власністю територіальних громад Бориспільського району Київської області, відтак це майно мало бути розподілено Бориспільською районною радою Київської області між всіма територіальними громадами Бориспільського району, а не лише передано в комунальну власність одного села Старе Бориспільського району Київської області, тому спірне рішення підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Воронківська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірний пункт рішення Бориспільської районної ради Київської області від 10.09.2019 №478-32-VІІ «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області» є актом ненормативного характеру та не може бути скасований, оскільки вичерпав свою чинність фактом державної реєстрації майна за Старівською сільською радою. Апелянт наголошує, що Бориспільська районна рада діяла в межах своєї компетенції, відповідно до вимог ч.1 ст. 43 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», яка надає їй право на управління об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районної районний ради та ст. 60 цього ж закону на пленарному засіданні вирішила питання про передачу об'єктів комунальної власності. Апелянт вважає, що Гірська сільська рада не надала належних доказів, які б підтверджували факт порушення прав Гірської сільської ради рішенням Бориспільської районної ради Київської області від 10.09.2019 №478-32-VІІ. Зауважує, що жодне нерухоме майно, наведене в переліку позивачем не знаходиться на території с.Гора Бориспільського району Київської області. Також, апелянт звертає увагу, що Гірська сільська рада звернулась до суду майже через 1,5 роки після ухвалення оскаржуваного рішення, чим пропустила строки звернення до суду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представники позивача та відповідача проти цього заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 10.09.2019 Бориспільська районна рада Київської області сьомого скликання прийняла рішення №478-32-VІІ «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області».
Пунктом 1 рішення Бориспільської районної ради Київської області сьомого скликання від 10.09.2019 №478-32-VІІ «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області» передано нерухоме майно з комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області в комунальну власність територіальної громади села Старе Бориспільського району Київської області згідно з додатком 1.
Рішенням Старівської сільської ради Бориспільського району від 23.06.2020 №2329-51-VІІ «Про організаційні питання управління комунальним нерухомим майном» вищевказане нерухоме майно передано на баланс Комунальному підприємству Бориспільської районної ради «Зубр».
Вважаючи, що рішенням Бориспільської районної ради Київської області сьомого скликання від 10.09.2019 №478-32-VІІ «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області» порушені права та інтереси територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області щодо володіння, користування та розпорядження вказаними об'єктами нерухомості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне нерухоме майно мало бути розподілено Бориспільською районною радою Київської області між всіма територіальними громадами Бориспільського району, а не лише передано в комунальну власність одного села Старе Бориспільського району Київської області.
Разом з тим, колегія суддів не може повною мірою погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Процесуальні строки, в тому числі строки звернення до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Рішення Бориспільської районної ради Київської області сьомого скликання №478- 32-\Т1 «Про деякі питання управління майном комунальної власності територіальних громад сіл Бориспільського району Київської області», яке є предметом цього спору, прийняте 10.09.2019.
При цьому, Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області звернулася до суду в березні 2021,тобто фактично через 1,5 роки після ухвалення оскаржуваного рішення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла (повинна була) дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 01 грудня 2004 року № 1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009, прийнятого за наслідком розгляду заяви № 20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України», зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, тощо.
Також, у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).
Так, позивач звернувся до суду з цим позовом лише зі спливом 1,5 року після прийняття оскаржуваного рішення, не вказавши, чи були поважні причини їх незвернення до суду раніше.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, не повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Процесуальний закон не дає визначення терміна «поважні причини». Між тим у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі № 6-26370кс04 зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».
Жодних доказів щодо поважності причин пропуску 6-мі сяйного строку позивачем суду не надано.
Відповідно до положень частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вороньківської сільської ради - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області до Бориспільської районної ради Київської області, приватного нотаріуса Бориспільського районного територіального округу Козій Анни Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Зубр», про визнання протиправним та скасування рішення в частині - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена року 04.10.2021.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова