Справа № 580/498/21
04 жовтня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Бєлової Л.В., Карпушової О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови і зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - Відповідач, Департамент архітектури та містобудування) про:
- визнання протиправною та скасування відмови Департаменту архітектури та містобудування у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, оформленої листом від 10.12.2020 року №01-22/73826;
- зобов'язання Відповідача повторно розглянути питання щодо видачі Позивачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки, кадастровий № 7110136400:03:047:0082, площею 0,0503 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.08.2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а заяву про його поновлення подано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 31.08.2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог згаданої ухвали Позивачем до суду направлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що про існування оскаржуваного рішення останній дізнався 31.07.2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки його копія ОСОБА_1 не отримувалася. Окремо з посиланням на приписи ст. 121 КАС України зазначає про наявність у нього права на поновлення процесуального строку.
Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Як було встановлено в ухвалі від 26.08.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення від 31.03.2021 року було направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 02.04.2021 року, яке 06.05.2021 року було повернуто відправнику (Черкаському окружному адміністративному суду) у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 07.06.2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 12.08.2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
У розрізі наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зі змісту наведених норм випливає, що день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про невручення у випадку повернення поштового відправлення відправнику збігається з днем вручення такого поштового відправлення.
При цьому суд звертає увагу, що змінивши зазначену у позовній заяві адресу з: АДРЕСА_3 , на: АДРЕСА_4 , Позивачем не виконано обов'язку, покладеного на нього положеннями ч. 1 ст. 131 КАС України, та не повідомлено суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження).
Крім того, судом враховується, що в силу приписів ст. ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Черкаського окружного адміністративного суду було надіслано судом до Реєстру 31.03.2021 року та оприлюднено 02.04.2021 року.
Разом з тим, Апелянт жодним чином не цікавився про рух справи та результати її розгляду. При цьому суд звертає увагу, що Позивач не був позбавлений можливості ознайомлюватися з відомостями Реєстру, чим спростовується твердження останнього, що процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду необхідно обраховувати з моменту отримання ознайомлення із змістом оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.07.2021 року.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.
Аналогічну позицію щодо наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку повернення конверту з його копією за закінченням встановленого строку зберігання висловлено Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 року у справі № 640/2371/20
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що викладені у клопотанні доводи ОСОБА_1 не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Крім того, у контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправною та скасування відмови і зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Бєлова
О.В. Карпушова