05 жовтня 2021 року
м.Суми
Справа №585/1963/21
Номер провадження 22-ц/816/1437/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2021 року в складі судді Цвєлодуб Г.О., постановлену в м. Ромни,
12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 12 липня 2021 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зробив це передчасно, не зазначивши при цьому конкретно, які саме правові підстави для кожного недоліку і шляхи їх усунення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
За п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 12 липня 2021 року.
Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2021 року цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків протягом семи календарних днів з дня отримання позивачем ухвали та роз'яснено, що в разі невиконання ухвали суду у встановлені строки позовна заява буде вважатись неподаною та підлягатиме поверненню позивачеві, що не перешкоджатиме повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (а. с. 8).
Суд першої інстанції вважав, що позов ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема, не зазначені обставини по справі та докази на їх підтвердження, а саме:
-щодо існування спору між сторонами, тобто коли позивач звертався до відповідачів з приводу спору, відповідачами звернення позивача отримані та результати звернень, зазначити докази в підтвердження;
-позивачем не подано докази, які б підтверджували, що відповідачі не проживають за вказаною адресою понад рік;
-з огляду на зазначення у позові кількох відповідачів, згідно вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не пред'явлені позовні вимоги до кожного з них окремо.
Крім того, вказав, що позивачем не додано квитанцію про сплату судового збору, що підтверджується актом відсутності вкладень від 12 липня 2021 року.
Місцевий суд, посилаючись на ч. 5 ст. 177 ЦПК України зазначив, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З матеріалів справи вбачається, що 19 липня 2021 року ОСОБА_1 електронною поштою на електронну адресу Роменського міськрайонного суду Сумської області направлено електронну копію квитанції про сплату судового збору в сумі 908 грн.
В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про отримання позивачем 21 липня 2021 року копії ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 12 липня 2021 року про залишення позовної заяви без руху (а.с. 16).
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 22 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направлено заяву із викладенням спростувань на висновок суду про невідповідність позовної заяви вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, яка згідно штампу Роменського міськрайонного суду Сумської області зареєстрована судом 27 липня 2021 року (а.с. 17-24), проте суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, постановивши 26 липня 2021 року ухвалу про визнання неподаною та повернення позивачеві позовної заяви на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 175 ЦПК України встановлено вимоги до позовної заяви.
Так, частинами 1, 3 цієї статті передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частинами 4, 5 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодекс, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, наводить перелік доказів, на які посилається, обґрунтовуючи позовні вимоги.
Суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, вказавши, зокрема, що з огляду на зазначення у позові кількох відповідачів, згідно вимог п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не пред'явлені позовні вимоги до кожного з них окремо.
Так, апеляційний суду звертає увагу на те, що в поданій ОСОБА_1 позовній заяві заявлена одна позовна вимога немайнового характеру про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, тобто вимога є тотожною, абсолютно ідентичною до обох відповідачів, що не суперечить п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, адже зміст позовної вимоги до кожного з відповідачів чітко пред'явлений і вбачається з формулювання позовної вимоги.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами, встановленими ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання прийняття позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки вимагав усунути недоліки, які частково стосуються розгляду справи по суті.
Відповідно до положень ст. 189 ЦПК України суд у підготовчому засіданні може здійснити остаточне визначення предмета спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що оскаржувана ухвала відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області.
Питання відшкодування судового збору за апеляційний перегляд має бути вирішено місцевим судом за наслідками розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 379, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.Ю. Кононенко
О.І. Собина