Справа №588/1022/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Щербаченко М. В.
Номер провадження 33/816/391/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
09 вересня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участі секретаря судового засідання Могиленець А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 588/1022/21 за апеляційною скаргою захисника ТЮТЮННИКА В. В. на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 05.08.2021, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Тютюнника В. В.,
установив:
У поданій апеляційній скарзі захисник ТЮТЮННИК В. В. просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки суддею не викликаний в судове засідання інспектор СРПП ВП № 1 (м. Тростянець) Катриченко М. О., не взято до уваги, що як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених законом. Факт керування ОСОБА_1 т/з у стані алкогольного сп'яніння не зафіксований працівником поліції, який порушив порядок проходження огляду на стан сп'яніння. Свідки, які були присутні, є явно зацікавленими та упередженими. При цьому відсутній факт безперервного відеозапису.
Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 05.08.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору.
Згідно постанови, ОСОБА_1 18.06.2021 о 21:38 у с. Новоукраїнка по вул. Луговій керував т/з CHERY, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова), від проходження огляду на місці, а саме продуття пристрою Драгер 6810 та проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР.
Вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Тютюнника В. В., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 174280 від 18.06.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на відповідний стан у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об'єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:
- показаннями в апеляційному суді свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , згідно яких 18.06.2021 у їх присутності ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану сп'яніння на місці зупинки т/з та в закладі охорони здоров'я. Також водій відмовився від підпису та дачі пояснень;
- відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та в закладі охорони здоров'я;
- показаннями в апеляційному суді свідка (працівника поліції) ОСОБА_5 , згідно яких на лінію «102» надійшов дзвінок та повідомили, що особа керує т/з із явними ознаками алкогольного сп'яніння. Після чого 18.06.2021 близько 21:38 на місце вчинення правопорушення прибула патрульна поліція. Оскільки водій ОСОБА_1 виявляв ознаки алкогольного сп'яніння, то йому запропонували пройти відповідний огляд на місці або в закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився в присутності двох свідків.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Що стосується доводів апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 не керував т/з, то вони не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають, так як факт керування ОСОБА_1 т/з о 18.06.2021 о 21:38 підтверджується відеозаписом, згідно якого відмовляючись від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту керування т/з, а допитані свідки підтвердили цей факт.
Зокрема, відповідно роз'яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, а згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, тому проведений аналіз досліджених суддею суду першої інстанції доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій. При цьому для встановлення факту керування т/з певною особою не має значення, чи був т/з зупинений безпосередньо працівниками поліції під час виконання ними своїх посадових обов'язків, чи особу водія виявлено згодом, після проведення певних розшукових заходів, оскільки, як зазначалося вище, кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія.
Адміністративна відповідальність особи, яка керує т/з, згідно диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає у разі, коли така особа відмовляється від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколах та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
Згідно визначеної процедури (чинної на момент скоєння правопорушень) огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.
Про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_1 підлягав огляду на стан алкогольного сп'яніння, свідчили відповідні ознаки, що відповідає приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». При цьому питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп'яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, тому відповідні доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими і задоволенню не підлягають задоволенню.
Таким чином, ОСОБА_1 , щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від причин, які стали підставою для зупинки т/з, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено порядок застосування спеціального технічного засобу є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Що стосується відсутності факту направлення водія на огляд, то воно (направлення) надається відносно особи, яка керує т/з тільки у разі, якщо остання бажає пройти такий огляд, і виключно працівником поліції уповноваженій особі закладу охорони здоров'я, яка має право проводити медичний огляд на стан сп'яніння, а якщо особа категорично відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, то відповідне направлення працівниками поліції і не видається через відсутність об'єктивної потреби у цьому.
Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги щодо зацікавленості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей, які б свідчили про упередженість чи зацікавленість цих свідків, як і працівника поліції.
Будь-яких доказів того, що працівники поліції здійснювали який-небудь тиск/вплив на ОСОБА_1 з метою примушування його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як і того, що він звертався до відповідних органів з відповідними заявами чи скаргами з приводу неправомірних дій поліцейських матеріали справи не містять.
Відсутність безперервного відеозапису обставин події за участю ОСОБА_1 жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відмова останнього від проходження огляду чітко зафіксована на відео файлі наданому працівником поліції і при його огляді не викликає сумніву у достовірності, тому відеозаписи є належним та допустимим доказом.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вини ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
постановив:
Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 05.08.2021 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ТЮТЮННИКА В. В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов