Справа № 133/3417/20
Провадження № 22-ц/801/2014/2021
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О.
Доповідач:Міхасішин І. В.
05 жовтня 2021 рокуСправа № 133/3417/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Медвецького С.К., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 133/3417/20 за позовом ТОВ «Дружба Миколаївка» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
за апеляційною скаргою представника позивача ТОВ «Дружба Миколаївка» на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену у складі судді Пєтухової Н.О.,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дружба Миколаївка» грошові кошти в сумі 608000 грн.
03.08.2021 на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача адвоката Радіщева В.О. про забезпечення позову у справі, шляхом накладення арешту на належну на праві власності ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (серія та номер: 1-222, видане 25.02.2020 державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори Сизонюк Т.В.) земельну ділянку, кадастровий номер 0521485400:04:002:0079, площею 2,9569 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2039906505214.
Заява мотивована тим, що спір виник у зв'язку із отриманням ОСОБА_1 грошових коштів в якості орендної плати за землі, які ТОВ «Дружба Миколаївка» в нього не орендувало - тобто майно (грошові кошти) було та залишається ним набуте без достатніх правових підстав, що фактично призвело до його збагачення, оскільки ТОВ «Дружба Миколаївка» не отримало за ці кошти ніяких благ та вигод для себе. ТОВ «Дружба Миколаївка» і надалі продовжує нести збитки, оскільки не може на сьогодні використати дані кошти у своїй господарській діяльності. При цьому представник посилався на письмові докази про отримання ОСОБА_1 цих грошових коштів з каси підприємства - 300 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 20.05.2020 року № 283 (за оренду земельного паю 2020 р.); 100 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 16.07.2020 року № 399 (призначення платежу -орендна плата за землю); 38 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 20 07.2020 року № 412 (орендна плата за землю 2020 р.); 100 000 гривень згідно видаткового касового ордеру від 01.08.2020 року № 441 (призначення -орендна плата за земельний пай 2020); 70 000 згідно видаткового касового ордеру від 03.08.2020 року № 452 (призначення платежу - орендна плата за землю).
Як вказано у заяві, з моменту подання позову, ОСОБА_1 не спростовано вказані обставини; доказів існування орендних відносин між ним та ТОВ «Дружба Миколаївка» не надано. Вважаючи, що дії відповідача не відповідають загальним засадам, передбаченим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, тобто справедливості, добросовісності та розумності, представник позивача вказував, що є достатньо обґрунтоване припущення, що ним зі свого боку будуть вживатись заходи, направлені на неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову. Оскільки позов носить майновий характер, рішення суду буде звертатись до примусового виконання, а виконавцем в порядку Закону України «Про виконавче провадження» буде вишукуватись майно боржника з подальшим його продажем та спрямуванням отриманих коштів на користь стягувача.
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером 0521485400:04:002:0079, площею: 2,9569 га, згідно свідоцтва про право на спадщину, за законом (серія та номер: 1-222, виданого 25.02.2020, видане ОСОБА_2 , державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори).
Вважає, що у зв'язку зі змінами в Земельному законодавстві України з 01.07.2021 року існує можливість продажу земель сільськогосподарського призначення, у зв'язку із чим є достатньо обґрунтованим вважати, що вказана земельна ділянка буде відчужена ОСОБА_1 з метою неможливості виконання рішення, після набуття законної сили рішенням суду в цій справі.
Оскільки оцінка вказаної земельної ділянки, виходячи з нормативно - грошової оцінки земель у даній місцевості, є набагато нижче ціни заявленого позову - становить 113 861 гривень за пай розміром 2,9 га, то вважає, що співмірним із заявленими позовними вимогами заходом забезпечення поданого ним позову є накладення судом арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку.
Відносно пропозицій зустрічного забезпечення зазначає, що грошові кошти, на даний час наявні в володінні ОСОБА_1 і він продовжує ними користуватись і отримувати дохід. В той час як земельна ділянка, на яку ТОВ «Дружба Миколаївка» просить накласти арешт, також залишається у власності та володінні ОСОБА_1 . Тобто на час розгляду справи ОСОБА_1 буде мати у своєму володінні як предмет позову (грошові кошти), так і предмет, на який має бути накладено арешт що виключає можливість завдання йому шкоди.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення даного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Оскаржуваною ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка» про забезпечення позову - відмовлено.
Не погодившись з оскаржуваною ухвалою представником позивача ТОВ « Дружба Миколаївка» подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням процесуальних норм, які регламентують підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з огляду на що суд безпідставно відмовив у їх застосуванні в даній справі.
Також, зазначено, що суд формально підійшов до з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення заяви про забезпечення позову і безпідставно позбавив права позивача надати додаткові пояснення по даній заяві.
Просить скасувати ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову ТОВ «Дружба Миколаївка» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, шляхом накладання арешту на належну на праві власності ОСОБА_1 за кадастровим номером 0521485400:04:002:0079, площею: 2,9569 га, згідно свідоцтва про право на спадщину, за законом (серія та номер: 1-222, виданого 25.02.2020, видане Сизонюк Т.В. , державним нотаріусом Козятинської державної нотаріальної контори).
На адресу Вінницького апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Беліменко Вікторії на апеляційну скаргу в якій зазначила, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача адвокат Беліменко В.І. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції залишити ухвалу суду першої інстанції без змін як законну та обґрунтовану.
Представник позивача ТОВ «Дружба Миколаївка» в удове засідання не з'явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що ТОВ «Дружба Миколаївка» звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 608000 грн. в рахунок орендної плати за неіснуючим, згідно змісту позовної заяви, договором оренди, які останній відмовляється в добровільному порядку повернути заявнику.
Заявник з метою забезпечення позову у даній справі просить накласти арешт на земельну ділянку, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом.
До заяви про забезпечення позову позивачем додано Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності на таку земельну ділянку від 03.08.2021 та Інформацію з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 02.08.2021, що підтверджують відомості про суб'єкта права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521485400:04:002:0079; площею 2,9569 га - ОСОБА_1 .
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З урахуванням викладених норм права, вважаю, що у заяві про забезпечення позову не наведено обґрунтувань та до неї не додано належних і допустимих доказів, у відповідності до положень статей 12, 81ЦПК України, щодо наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Так, у своїй заяві заявник посилався на те, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що зареєстроване за відповідачем нерухоме майно - земельна ділянка, може бути відчужене третім особам, що ускладнить або унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову. Проте, ним не вказано, на підставі яких саме фактів та обставин таке припущення можна вважати обґрунтованим. Так, представником позивача не вказано про обставини, що вказують на фактичне або імовірне вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання за рішенням суду, зокрема таких як реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на те, що відповідач може відчужити земельну ділянку, оскільки наразі є можливість продати землі сільськогосподарського призначення, не є достатнім, щоб таку дію вважати імовірною, і що вона є способом ухилення від виконання зобов'язань. А забезпечення позивачеві потенційної можливості в майбутньому, у випадку задоволення позову, за рахунок такої земельної ділянки виконати судове рішення, за відсутності обґрунтованих доведених ризиків щодо його можливого невиконання, не є достатньою підставою для її арешту.
Також в обґрунтування заяви представник позивача вказував на відсутність в діях ОСОБА_1 справедливості, добросовісності та розумності, посилаючись на п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Однак зазначене стосується загальних засад цивільного законодавства; вказана норма закону не встановлює вимог щодо дій сторони у справі, і її положення не застосовуються як критерій поведінки особи. Посилання на те, що ОСОБА_1 не спростовує обставин щодо відсутності з позивачем договору оренди, як на підставу, що вказує на його подальше ухилення від виконання рішення, є необґрунтованим, і суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, те що оскільки право відповідача заперечувати вимоги позову визначено за ним цивільним процесуальним законом, а отже - не може бути визнано обставиною, що вказує на можливі недобросовісні дії з метою уникнення виконання рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові 17 жовтня 2018 року, справа №183/5864/17-ц (провадження №61-38692св18).
Проте, посилань на те, яким чином створюється або може бути створена загроза невиконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позову, які неправомірні або недобросовісні дії з боку відповідача мають місце, що перешкодять поновленню прав позивача, не вказано. Також не зазначено про наявність труднощів, або фактів про імовірну появу таких труднощів у поновленні прав позивача.
Не обґрунтовано, що арешт земельної ділянки забезпечить можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, не порушуючи при цьому прав та охоронюваних інтересів відповідача; також не обґрунтовано можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог саме за рахунок вказаної земельної ділянки, адже, як вказує представник позивача, її вартість становить 113 861 грн, що майже у 5,5 разів менше від ціни позову.
Наведені стороною позивача аргументи щодо того, що відповідач може відчужити земельну ділянку, буде уникати виконання рішення суду, якщо воно буде на користь позивача, допускатиме недобросовісну поведінку, ґрунтуються виключно на припущеннях, не доведені жодними належними та допустимими доказами, а тому не можуть свідчити про доцільність застосування заходу забезпечення позову. Представником позивача до заяви не додано жодних доказів щодо вартості земельної ділянки, її грошову оцінку, що також свідчить про недоведеність ані співмірності, ані адекватності заходу забезпечення позову, який просить застосувати позивач, заявленим позовним вимогам.
У заяві не вказано та не встановлено судом наявність таких обставин, які б вказували, що невжиття заходу забезпечення позову, про який просить заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Виходячи з вище зазначеного, суд дійшов правильного висновку, що встановлені обставини у своїй сукупності вказують на необґрунтованість вимог заявника, неузгодженість з вимогами закону, а тому заява про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ТОВ «Дружба Миколаївка» залишити без задоволення, а ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: С.К. Медвецький
І.М. Стадник