Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/1262/21
провадження № 3/650/769/21
04 жовтня 2021 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі головуючого Сікора О.О., за участю секретаря Ткаченко І.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли відсектору поліцейської діяльності № 1 Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм «АГРОЄВРОТРАНС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 245818 від 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 09 вересня 2021 року о 22.00 год. на автодорозі 2207 с. Чкалово Великоолександрівського району Херсонської області керуючи автомобілем СКАНІЯ, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом державний номерний знак НОМЕР_2 з причепом державний номерний знак НОМЕР_3 рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на стоячій автомобіль СКАНІЯ державний номерний знак НОМЕР_4 з причепом державний номерний знак НОМЕР_5 , в результаті чого автомобіль СКАНІЯ державний номерний знак НОМЕР_4 з причепом державний номерний знак НОМЕР_5 отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.
На судовому засіданні ОСОБА_1 , суду пояснив, що він дійсно керував автомобілем за вказаних в протоколі обставин та вчинив ДТП.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов таких висновків.
Диспозиція ст. 124 КУпАП встановлює відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, а отже на виконання вимог п.9 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення зобов'язана у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» викласти суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Таким чином, вказаною диспозицією статті одним із елементів об'єктивної сторони складу правопорушення визначено правила дорожнього руху, які було порушено водієм.
Тобто, за для можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності за інкриміноване правопорушення підлягає доведенню, зокрема, вказана обставина, яка при цьому також має бути відображена у протоколі про адміністративне правопорушення, зі змісту якого уповноважений орган визначає обсяг обвинувачення в межах якого здійснюється розгляд.
Недоведеність цієї обставини, що підлягає обов'язковому встановленню, свідчатиме про недоведеність в діях особи складу відповідного адміністративного правопорушення.
Зі змісту протоколу вбачається, що поліцейським не вказано конкретне правило дорожнього руху (несформульовано), яке на його думку було порушено водієм.
Так, поліцейський послався на недотримання водієм пункту 10.9 ПДР, однак у протоколі не вказав, яке конкретне правило з тих, що перераховані у вказаному пункті було порушено.
Відповідно до пункту 10.9 ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Тобто вказаний пункт ПДР містить декілька правил і суд не вправі самостійно, перебираючи на себе повноваження поліцейського, визначати, які саме правила мав на увазі поліцейський.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Висновки викладені Європейським судом справедливості у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є одним з джерел національного права, а отже є обов'язковими до виконання державною Україна.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що при судовому розгляді справи не може бути виправлене, оскільки суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до ст. 247 п.1, ст. 284 ч.1 п.3 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, ст. 6, 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст.ст. 247 ч.1, п.1, 251, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 245818 складеного 09.09.2021 року - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги особою, щодо якої її винесено - 15.10.2021 року.
Постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено до Херсонського апеляційного суду через місцевий суд протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя : О.О. Сікора