Справа 573/1581/21
Номер провадження 3/573/716/21
05 жовтня 2021 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
19 вересня 2021 року о 12 годині 54 хвилин в районі будинку №39 в м. Ворожба Сумського району Сумської області ОСОБА_1 керував мопедом Вайпер Актів, без д. н. з. з явними ознаками сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У судове засідання ОСОБА_1 двічі не з'явився, причин неявки не повідомив. Про час, день та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Перший раз останній особисто, під розпис у день складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 19 вересня 2021 року, був сповіщений поліцейськими про необхідність з'явитися до Білопільського районного суду Сумської області на 10 годину 04 жовтня 2021 року для розгляду його справи про адміністративне правопорушення. Крім того, 25 вересня 2021 року ОСОБА_1 особисто отримав судову повістку про виклик у судове засідання, призначене на 09 годину 30 хвилин 05 жовтня 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» виходить з того, що у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенства права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Крім того, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відомо про те, що Білопільським районним судом розглядатиметься справа про адміністративне правопорушення відносно нього, однак, не зважаючи на це, останній, зловживаючи своїми процесуальними обов'язками, не цікавиться станом судового провадження та до суду не з'являється.
Враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується дослідженими судом письмовими матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №173981 від 19 вересня 2021 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складеними власноручно письмовими поясненнями останнього у вказаному протоколі, згідно з якими ОСОБА_1 підтвердив факт керування транспортним засобом після вживання пива та відмовився від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, оптичним диском, на якому зафіксовано факт відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп'яніння.
Всі зазначені докази не викликають сумнівів у їх достовірності та допустимості.
Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При визначенні виду та міри стягнення, на підставі ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, що тягне за собою потенційну небезпеку для учасників дорожнього руху, а також виходячи з того, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобами, приходжу до висновку, що стягнення у виді штрафу є таким, що буде сприяти запобіганню вчиненню особою, яка притягується до адміністративної відповідальності нових правопорушень.
При визначенні наявності підстав для одночасного з накладенням штрафу позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, враховую наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 (із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає.
Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 права керування транспортними засобами не має та відповідне посвідчення не отримував, підстав для застосування до останнього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами відсутні.
У зв'язку з накладенням адміністративного стягнення, на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню з ОСОБА_1 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 33, 40-1, 245, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.
У разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя