Справа № 500/552/21
04 жовтня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 13.05.2021 даний позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на день звільнення з військової служби, 13.12.2016; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, 13.12.2016; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за весь період служби, станом на день звільнення з військової служби у період з 18.07.2013 по 13.12.2016; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 13.12.2016; стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2021 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі №500/552/21 повернено скаржнику.
Представник позивача подав до суду письмову заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі, в якій просив:
прийняти до провадження та вирішення в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на день звільнення з військової служби, 13.12.2016 року, та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 13.12.2016 по справі № 500/552/21 в порядку ст. 383 КАС України;
встановити судовий контроль за виконанням даного рішення та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України подати до суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/552/21, у частині про видачу ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 13.12.2016 року.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що 29.07.2021 року, в інтересах позивача було направлено заяву від 29.07.2021 року, щодо видачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на день звільнення з військової служби 13.12.2016 року.
Однак, 22.09.2021 року за адресою представника позивача було отримано лист від 14.09.2021 року №3637, в якому відповідач зазначив, що, зокрема, довідка про вартість за неотримане речове майно на день звільнення ОСОБА_1 13.12.2016 року, відповідно до наказу Міністра оборони України №474 від 28.08.2019 року «Про затвердження Порядку користуванням Переліком документів, що утворюється в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України із зазначенням строків зберігання документів» знищена, як така, що не має наукової та історичної цінності та втратила практичну потребу.
Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та протиправною, що і стало підставою для звернення до суду із даною заявою в порядку ст. 383 КАС України.
Крім цього, представник ОСОБА_1 зазначив, що оскільки відповідач не виконує рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/552/21, яке набрало законної сили від 26.08.2021 року, в частині щодо видачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна станом на день звільнення з військової служби 13.12.2016, просить подати до суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/552/21 в частині видачі такої довідки.
Так, за змістом частини п'ятої ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
В той же час нормами ст.382 КАС України не передбачений порядок вирішення заяв щодо подання звіту про виконання судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у спірному випадку розгляд заяви у судовому засіданні є правом, а не обов'язком суду.
За таких обставин, враховуючи достатність долучених до заяви доказів, диспозитивне право суду щодо призначення судового засідання та зміст частини третьої ст.166 КАС України, суд вважає за можливе розглянути подану заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши вказану заяву суд відзначає наступне.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У частині четвертій ст. 372 КАС України встановлено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Так, відповідно до приписів частини першої ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
То ж, суд вважає, що позивач не позбавлений права звернутися до органу виконавчої служби для примусового виконання рішення суду в даній адміністративній справі.
Частиною першої ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому суд зазначає, що рішеннями суб'єкта владних повноважень, у контексті положень КАС України, необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правові акти рішення, дія яких поширена на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Правові акти індивідуальної дії рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації.
Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень , яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.
Суд відзначає, що стаття 383 КАС України включена законодавцем до Розділу IV Кодексу «Процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень в адміністративних справах».
Згідно приписів цієї статті особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Зазначена норма не містить повноважень суду зобов'язувати відповідача вчиняти будь-які дії на користь позивача, як-то просить у своїй заяві представник Поліщука П.П..
Відносно вимоги заяви про встановлення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Проаналізувавши наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд також вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а, ухвалі від 23 квітня 2019 року по справі № 805/516/18-а, постанові від 26.03.2020 р. по справі №823/175/17.
Суд звертає увагу заявника на те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Суд також зазначає, що в заяві представника Поліщука П.П. в порядку ст.ст.382, 383 КАС України не наведено, а судом не встановлено доводів, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності потреби встановлення судового контролю наведена в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04.10.2019 у справі № 826/6528/18.
З огляду на вказані обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заяву представника Поліщука П.П. в порядку ст.ст.382,383 Кодексу адміністративного судочинства України слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 382, 383, КАС України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Копію ухвали надіслати заявнику та Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2021.
Головуюча суддя Дерех Н.В.