Справа № 500/3637/21
24 вересня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В. за участю:
секретаря судового засідання Хоміцька С.О.
позивача ОСОБА_1
представників відповідача Тука О.Г, Липка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 11.06.2021 року №1562, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Шумської міської ради Тернопільської області (надалі, відповідач), в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення сесії Шумської міської ради Тернопільської області №1562 від 11.06.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", визнати протиправною бездіяльність Шумської міської ради Тернопільської області та зобов'язати Шумську міську раду Тернопільської області на найближчому засіданні чергової сесії Шумської міської ради Тернопільської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0941 га, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125810100:01:003:0077 та передати її у власність ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення сесії Шумської міської ради Тернопільської області вважає таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню. Просить врахувати, що проект землеустрою містить висновок експерта державної експертизи №28226/82-20 від 30.12.2020р., яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою м.Шумськ Шумського р-ну Тернопільської області погоджується. Просить врахувати, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. На думку позивача, жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. Таким чином, позивач вважає, що оскільки протиправна бездіяльність Шумської міської ради Тернопільської області полягає у неприйнятті нею жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, а також у неврахуванні висновків суду, зазначених в рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 року по справі №500/1336/21, то відповідно, належним способом захисту його порушених прав є зобов'язання Шумської міської ради Тернопільської області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 6125810100:01:003:0077.
Ухвалою суду від 30.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадженні в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. Вважає, що генеральний план є найважливішим документом у сфері містобудування і за своїм змістом визначає допустимі види забудови територій, забезпечення охорони навколишнього середовища, збереження культурної спадщини, виділення територій для розміщення житла тощо. Всі наміри забудови земельних ділянок повинні узгоджуватись з Генеральним планом населеного пункту, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні. Зазначене, на дуку представника відповідача, свідчить про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації. Просить врахувати, що в даному випадку земельна ділянка, яку бажає набути у власність позивач, займає територію зелених насаджень спеціального призначення, яка відповідно до вимог ЗК України відноситься до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Отже, вважає, що підстав для передачі безоплатно у власність позивачу земельної ділянки кадастровий номер 6125810100:01:003:0077, площею 0,0941 га., для ведення індивідуального садівництва, розташованої в м. Шумськ, Шумського району, Тернопільської області немає, а оскаржуване рішення є правомірним, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні даного позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 30.07.2021 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 24.09.2021 о 10:00 год.
24.09.2021 у відкритому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представники відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.
Судом встановлено, що 27.05.2021 восьмою сесією восьмого скликання Шумської міської ради Тернопільської області прийнято Рішення №1558 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 ", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва, площею 0,0941, яка розташована в АДРЕСА_1 , передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 6125810100:01:003:0077, площею 0,0941 га, для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Розпорядженням Міського голови Шумської міської ради Тернопільської області від 31.05.2021 №147 зупинено дію рішення Шумської міської ради від 27.05.2021 №1558 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 "; винесено рішення Шумської міської ради від 27.05.2021 №1558 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 " на повторний розгляд позачергової дев'ятої сесії Шумської міської ради УІІІ скликання.
Після цього, на дев'ятій (позачерговій) сесії восьмого скликання Шумської міської ради Тернопільської області відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6125810100:01:003:0077, площею 0,0941 га, для ведення індивідуального садівництва, яка розташована в м.Шумськ Кременецького (колишнього Шумського) району Тернопільської області, оскільки дана земельна ділянка згідно Генерального плану забудови міста Шумськ та плану зонування території міста Шумськ, розташована зоні озеленення спеціального призначення С-4. Відповідно до плану зонування території міста переважними видами забудови на даній ділянці можуть бути: озеленення (посадка, дерев, кущів, газонів) санітарно - захисних зон підприємств, шумових зон об'єктів транспорту, охоронних зон повітряних ліній електропередач, коридорів та інших комунікацій, санітарно-захисних зон охорони об'єктів водопостачання, територій зсувів тощо. Згідно підпункту 12 пункту 5 Плану зонування території міста Шумськ види використання земельних ділянок нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними до відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, в тому числі, і за процедурою спеціального погодження. Ведення садівництва належить до переважних видів забудови та іншого використання земельних ділянок у зоні зелених насаджень спеціального призначення, а тому не можуть бути дозволеними. Відповідно до частини третьої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі, що мають особливу екологічну, оздоровчу цінність.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (надалі, ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною другою ст. 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частини першої ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно зі ст. 121 ЗК України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Частиною чотирнадцятою статті 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Частиною шістнадцятою ст. 186 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.
У розумінні частини сімнадцятої ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Також, частиною четвертою ст.186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них (частина п'ята ст.186-1 ЗК України).
За змістом частини шостої ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно частини восьмої ст.186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Аналіз наведених положень ЗК України свідчить про те, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України (а в разі необхідності - обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовити у затвердженні проекту землеустрою у разі невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 у справі № 316/979/18 дійшов висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Також Верховний Суд зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Отже, визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.
Як слідує з матеріалів даної справи, відповідач, розглянувши заяву позивача №12.02.05/01-129 від 08.02.2021 про безоплатну передачу земельної ділянки у власність, подані матеріали і документи, керуючись ст.ст.12,22,83,111,116,118,186 Земельного кодексу України, Законом України "Про Державний земельний кадастр", ст.50 Закону України "Про землеустрій, ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду №500/1336/21 від 22.04.2021 прийняв Рішення від 27.05.2021 №1558, яким позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Однак в подальшому, Розпорядженням Міського голови Шумської міської ради від 31.05.2021 №147 зупинено дію вказаного вище Рішення, та Рішенням відповідача від 11.06.2021 №1562 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6125810100:01:003:0077, площею 0,0941 га, для ведення індивідуального садівництва.
Зокрема, Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1336/21 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Шумської міської ради Тернопільської області від 25.02.2021 року №663; зобов'язано Шумську міську раду Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0941 га для ведення індивідуального садівництва від 08 лютого 2021 року та прийняти відповідне рішення; стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Вказане Рішення набрало законної сили 25.05.2021, та у розумінні частини четвертої ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що згідно Генерального плану забудови міста Шумськ в розділі "існуюче" спірна земельна ділянка віднесена до "сільськогосподарських територій", "сільськогосподарські угіддя", "рілля (городів)", а в розділі "проект" відсутні будь-які відмітки, що свідчить про те, що на найближчі п'ять років з моменту затвердження Генерального плану забудови м.Шумськ, жодних змін цільового призначення даної земельної ділянки не планується. Наведене також підтверджується відповіддю Шумської міської ради № 02-13/530 від 22.03.2021.
Відповідно до даних, що містяться в Генеральному плані забудови міста Шумськ та даних, що містяться в Державному земельному кадастрі (Публічна кадастрова карта України), дана земельна ділянка по своєму периметру межує із "землями комунальних підприємств", "земельною ділянкою за кадастровим номером 6125810100:01:003:0078 з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" яка знаходиться в приватній власності" та "земельною ділянкою за кадастровим номером 6125810100:01:003:0142 яка знаходиться у приватній власності позивача".
Наведене дає підстави вважати, що дана земельна ділянка жодним чином не може знаходитись та не знаходиться в межах вищезазначених приватних промислових об'єктів.
Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, за номером № НВ-6508824372021 від 12.01.2021, дана земельна ділянка відноситься до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення", цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)
З наведеного мотиву, вирішуючи спір по суті, суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладене у відмові про затвердження проекту землеустрою, що спірна земельна ділянка згідно Генерального плану забудови міста Шумськ та плану зонування території міста Шумськ, розташована зоні озеленення спеціального призначення С-4 .
Отже, на думку суду, заборони у затвердженні проекту землеустрою на спірну земельну ділянку відсутні, що також підтверджується висновком експерта державної експертизи №28226/82-20 від 30.12.2020, який міститься в проекті землеустрою та долучений до позовної заяви.
Суд також враховує те, що згідно статті 2 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.
Відповідно до частини першої пункту 42 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Відтак, суд вважає, що питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації належить до виключної компетенції відповідної місцевої ради.
Отже, на думку суду, у випадку суперечностей норм викладених в нормативно-правових актах Шумської міської ради, як органу місцевого самоврядування та Розпоряджень Міського голови, пріоритетне значення має саме рішення органу місцевого самоврядування, яка відповідно до статті 19 Конституції України повинна діяти виключно в межах чинного законодавства України.
Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", визначені повноваження сільського, селищного, міського голови.
Вказаною статтею не передбачені повноваження міського голови щодо вирішення питань про затвердження проектів землеустрою.
Водночас, належних, достатніх та допустимих доказів скасування Рішення від 27.05.2021 №1558 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_1 " у встановленому законом порядку судом не здобуто, та відповідачем суду не подано.
Суд зазначає, що при розгляді питань, що стосуються надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження проекту землеустрою в першу чергу повинна керуватись нормами вищестоящих нормативно-правових актів, а саме Генеральним планом територій м.Шумськ, нормами земельного законодавства України та даними, що містяться в Державному земельному кадастрі України.
Суд зазначає, що згідно норм статей 16, 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, містить висновок заключення державної експертизи щодо відповідності всім нормам чинного законодавства, то відповідно, як нормативно-правовий акт органу самоврядування підзаконного рівня, являється вищестоящим нормативно-правовим актом регулювання містобудівної документації м.Шумськ Тернопільської області.
У сукупності наведених вище обставин та змісту ст.2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, на думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Шумської міської ради Тернопільської області затвердити Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 6125810100:01:003:0077 площею 0,0941 га, розташованої в м.Шумськ Кременецького району (раніше Шумського району) Тернопільської області.
Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення. Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень в порядку частини третьої ст.139 КАС України.
Крім цього, відповідно до частини першої ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. А тому, у даному випадку, у встановленні судового контролю, шляхом встановлення звіту про виконання судового рішення, слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Шумської міської ради Тернопільської області №1562 від 11.06.2021 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Шумську міську раду Тернопільської області затвердити Проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 6125810100:01:003:0077 площею 0,0941 га, розташованої в м.Шумськ Кременецького району (раніше Шумського району) Тернопільської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 29 вересня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Шумська міська рада (місцезнаходження: вул. Українська, 59, м.Шумськ, Тернопільська область,47101 код ЄДРПОУ:04396259).
Головуюча суддя Дерех Н.В.