Постанова
Іменем України
22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 947/17663/20
провадження № 61-3784св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 13 вересня 2016 року вона звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про зобов'язання за власний рахунок привести самочинно реконструйований балкон у квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира АДРЕСА_2 ) до попереднього стану, шляхом знесення (демонтажу) розширеної частини балкону (справа № 520/14477/16-ц).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за власний рахунок привести самочинно реконструйований балкон у квартирі АДРЕСА_2 до попереднього стану.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Також апеляційну скаргу подав ОСОБА_4 , який зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , однак не брав участі у суді першої інстанції. З апеляційної скарги ОСОБА_4 було встановлено, що в процесі розгляду справи № 520/14477/16-ц ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 17 жовтня 2017 року подарувала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 . Таким чином, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року було вирішено питання про його права і обов'язки.
На підставі викладено ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з новим складом учасників, а саме відповідачами повинні бути особи, які здійснили реконструкцію без дозвільних документів, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також власник квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 .
Також позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 , сусідами якої на 7-му поверсі є відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які були власниками квартири АДРЕСА_2 за тією ж адресою.
27 лютого 2016 року ОСОБА_6 передала в дар ОСОБА_2 1/2 частку вказаної квартири, на підставі договору дарування від 27 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яковлєвою О. М., за реєстровим номером 294.
Позивачка стверджує, що відповідачі без дозвільних на те документів, здійснили реконструкцію належної їм квартири АДРЕСА_2 , шляхом реконструкції балкону, внаслідок чого в її квартирі АДРЕСА_4 порушена інсоляція та звукоізоляція, що впливає на користування квартирою та стан здоров'я позивача.
У зв'язку з цим, оскільки діями відповідачів порушені права позивача як власника нерухомого майна, вона була вимушена звернутись до суду з цим позовом та просила суд: усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідачів за власний рахунок привести самочинно реконструйований балкон у квартирі АДРЕСА_2 до попереднього стану, шляхом знесення (демонтажу) розширеної частини балкону, відповідно до технічного паспорта, та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позови ОСОБА_1 у цій справі та у справі № 520/14477/16-ц є аналогічними, з одним і тим же предметом спору і з тих же підстав, будь-яких вимог до власника ОСОБА_4 не заявлено, оскільки судом встановлено, що саме відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були власниками квартири АДРЕСА_2 та ще у 2009 році здійснили добудову балкону без отримання проектно-дозвільної документації. Той факт, що ОСОБА_4 у період розгляду цивільної справи № 520/14477/16-ц, у 2017 році, набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 , не має правового значення.
Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до належних відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були власниками та здійснили добудову балкону без отримання проектно-дозвільної документації, та рішенням суду вказаний факт було встановлено та в частині усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов'язання відповідачів за власний рахунок привести самочинно реконструйований балкон у квартирі АДРЕСА_2 до попереднього стану, шляхом знесення (демонтажу) розширеної частини балкону відповідно до технічного паспорта на зазначену квартиру, позовні вимоги було задоволено.
Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_4 за договором дарування не міг отримати у власність самочинно побудований об'єкт, який підлягає знесенню відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який вони побудували.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року скасовано, справу направлено для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що за частиною першою статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Сторони у справі № 520/14477/16-ц, яка на цей період часу перебуває у провадженні Одеського апеляційного суду, та сторони у цій справі, відрізняються, є інші учасники процесу, а тому підстав для відмови у відкритті провадження у відповідності до вимог статті 186 ЦПК України немає. Крім того, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_4 за договором дарування не міг отримати у власність самочинно побудований об'єкт, який підлягає знесенню відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який вони побудували, вирішив питання по суті спору, що відповідно до глави 2 ЦПК України не входить до повноважень суду першої інстанції на стадії відкриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
У березні 2021 року ОСОБА_5 , засобами поштового зв'язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року про відмову у відкритті провадження відбувся з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки заявнику не було направлено апеляційну скаргу, у зв'язку з чим вона була позбавлена права надати відзив на апеляційну скаргу, не надано можливості взяти участь у розгляді справи, висловити свої заперечення.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду м. Одеси.
Справа надійшла до Верховного Суду у лютому 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 16 листопада 2016 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про приведення об'єкта нерухомого майна до попереднього стану, в якій Київська районна адміністрація Одеської міської ради просила суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 привести самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 до попереднього стану (справа № 520/14477/16).
13 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради про зобов'язання за власний рахунок привести самочинно реконструйований балкон у квартирі АДРЕСА_2 до попереднього стану, шляхом знесення (демонтажу) розширеної частини балкону (справа № 520/11324/16).
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2016 року об'єднано цивільну справу за № 520/11324/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди, та цивільну справу за № 520/14477/16-ц за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1 , про приведення об'єкта нерухомості до попереднього стану в одне провадження. Об'єднаній цивільній справі присвоєно номер 520/14477/16-ц.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року закрито провадження у цивільній справі № 520/14477/16-ц за позовною заявою Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1 , про приведення об'єкта нерухомості до попереднього стану. Роз'яснено Київській районній адміністрації Одеської міської ради її право на звернення до суду з цим позовом в порядку адміністративного судочинства. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення шкоди - в порядку цивільного судочинства.
07 липня 2016 року суб'єктом владних повноважень винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за № 497, якою ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500,00 грн.
26 липня 2016 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради було винесено розпорядження за № 479 «Про приведення до попереднього стану самочинно реконструйованої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 », яким зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у десятиденний термін привести самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_2 до попереднього стану шляхом демонтажу добудованої частини балкону.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за власний рахунок привести самочинно реконструйований балкон у квартирі АДРЕСА_1 , до попереднього стану, шляхом знесення (демонтажу) розширеної частини балкону відповідно до технічного паспорта на зазначену квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, та стягнено судові витрати.
У вказаному рішенні суд дійшов наступного висновку, що дійсно у квартирі АДРЕСА_2 мали місце будівельні роботи з реконструкції балкону саме у 2009 році, проведені ОСОБА_2 , тобто до набуття права власності на зазначену квартиру та в період перебування квартири у власності ОСОБА_5
23 грудня 2019 року до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_4 та вказував на те, що на підставі договору дарування від 17 жовтня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ним ОСОБА_4 , з другої сторони, він став власником квартири АДРЕСА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси або обов'язки.
По зазначеній скарзі було відкрито апеляційне провадження.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (статті 361 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2020 року у цій справі; копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали надіслано учасникам процесу; надано учасникам справи строк сім днів з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу (а. с. 63). В матеріалах справи міститься супровідний лист від 04 серпня 2020 року про направлення копії ухвали Одеського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги учасникам справи (а. с. 64). Однак в цьому супровідному листі не зазначено адресатом відповідача ОСОБА_3 , що свідчить, що ухвала суду про відкриття провадження та апеляційна скарга їй не направлялись.
В матеріалах справи немає даних про вручення ОСОБА_3 копії ухвали Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року та копії апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року призначено справу до розгляду на 16 грудня 2020 року на 15:00 (а. с. 69). В матеріалах справи міститься довідковий лист про направлення судових повісток на 16 грудня 2020 року на 15:00, однак з цього листа відомо, що ОСОБА_3 судова повістка не направлялася (а. с. 70).
В матеріалах справи немає даних про повідомлення ОСОБА_3 про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В оскарженій постанові від 28 грудня 2020 року вказано, що «у судове засідання, призначене на 16 грудня 2020 року, сторони у справі не з'явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи» (а. с. 88 зв.).
Таким чином, на момент перегляду справи в апеляційному порядку апеляційному суду було відомо, що немає даних надсилання та вручення ОСОБА_3 копії ухвали Одеського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року про відкриття провадження у справі, копії апеляційної скарги та повістки про розгляд справи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не встановив чи надсилалась та чи вручена копія ухвали про відкриття провадження ОСОБА_3 , чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив її можливості надати зауваження щодо поданої у справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов'язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. А тому зробив передчасний висновок про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення про розгляд справи в апеляційній інстанції є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року в справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20).
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити; оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати; передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
О. С. Ткачук