22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 754/16470/19
провадження № 61-14242св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Контрон-Україна»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Власова Михайла Геннадійовича про ухвалення додаткового рішення,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Контрон-Україна» про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року, ухваленим у складі судді Таран Н. Г., позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді менеджера з зовнішньоекономічної діяльності в ТОВ «Контрон-Україна» з 7 листопада 2019 року. Стягнено з ТОВ «Контрон-Україна» на користь
ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за серпень, вересень, жовтень,
1-6 листопада 2019 року у загальній сумі 181 888,40 грн. Стягнено
з ТОВ «Контрон-Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 листопада 2019 року до 27 квітня 2020 року в сумі
191 224,90 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ «Контрон-Україна», скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу та судового збору і ухвалено в цій частині нове рішення. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ТОВ «Контрон-Україна» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнено
з ТОВ «Контрон-Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6 500 грн. Компенсовано ТОВ «Контрон-Україна» за рахунок держави 5 596,69 грн судового збору. У іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року залишено без змін.
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власов М. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року і залишити в силі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Власовим М. Г., задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Контрон-Україна» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат скасовано, справу в цих частинах направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власов М. Г. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, які понесла позивач у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, і стягнути з ТОВ «Контрон-Україна» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати у розмірі 9 000 грн.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження
№ 61-39028св18) викладено висновок про те, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи, що в цій справі Верховний Суд, переглядаючи судові рішення за касаційною скаргою позивача, не змінював рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалював нове, а направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Судові витрати підлягають розподілу за результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції при ухваленні ним остаточного рішення по суті спору, тобто за загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 260, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити представнику ОСОБА_1 - адвокату Власову Михайлу Геннадійовичу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контрон-Україна» про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук