29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 922/3461/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 (головуючий суддя Медуниця О. Є., судді Гребенюк Н. В., Чернота Л. Ф.) та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 (суддя Жиляєв Є. М.) у справі
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Буд»
про стягнення 3 424 160,09 грн,
за участю представників:
позивача - Міхно Л. О. (у порядку самопредставництва),
відповідача - Савві Л. Є. (адвокат),
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2020 року Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-Буд» (далі - ТОВ «Дак-Буд», відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:01:017:0040 площею 0,6356 га за період з 01.12.2019 по 30.09.2020 у сумі 3 424 160,09 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Дак-Буд» у період з 01.12.2019 по 30.09.2020 не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у сумі 3 424 160,09 грн, внаслідок чого відповідач зберіг за рахунок Харківської міськради, як власника земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп. Московський, 20, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 16.03.2021 у задоволенні позову відмовив.
4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 10.06.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 залишив без змін.
5. Судові рішення мотивовано тим, що Харківська міськрада мала надати докази існування, протягом зазначеного в позові періоду, земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав, у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у вказаний період, а також обґрунтований розрахунок стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
6. Суди зазначили, що позивач не довів користування земельною ділянкою у повному обсязі відповідачем, оскільки Харківська міськрада після складання акту приймання-передачі земельної ділянки до запасу земель міста не здійснила заходи щодо впорядкування земельної ділянки.
Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
7. У липні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міськради (далі - скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у цій справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
8. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
9. На обґрунтування підстав касаційного оскарження Харківська міськрада посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частину другу статті 79-1 Земельного кодексу України, статтю 181 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 17-77цс18), від 13.09.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справах № 922/2845/19 та № 922/2417/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, від 13.10.2020 у справі № 922/3711/19, від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.
10. Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/3461/20 за касаційною скаргою Харківської міськради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021, розгляд скарги призначено на 29.09.2021.
11. Верховний Суд ухвалою від 23.09.2021 заяву Харківської міськради про проведення судового розгляду у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EasyCon» задовольнив.
12. Також цією ухвалою попереджено учасників справи, що відповідно до частини п'ятої статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
13. У судовому засіданні представник позивача в режимі відеоконференції підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
14. Згідно з актом Верховного Суду від 29.09.2021 № 21/21, 29.09.2021 під час проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі № 922/3461/20 перервався зв'язок з представником Харківської міськради Міхно Л. О., яка використовувала власні технічні засоби для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
15. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Дак-Буд» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
16. Відповідач зазначає, що земельна ділянка площею 0,6356 га повернута до земель запасу за актом приймання-передачі, а земельна ділянка під нерухомим майном не є сформованим об'єктом цивільних прав, оскільки технічна документація на земельну ділянку під забудовою не розроблялась та відомості щодо неї до Державного земельного кадастру не внесені.
17. Крім того вважає, що вказана земельна ділянка не може бути передана в користування відповідача в силу приписів закону, оскільки до її складу входять землі рекреаційного призначення, водного фонду та прибережні смуги.
18. Відповідачем також подано заяву про закриття касаційного провадження, яка обґрунтована тим, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, не є подібними.
19. У судовому засіданні представник відповідача виклала заперечення проти касаційної скарги.
20. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.
22. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
23. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
24. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
25. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, частину другу статті 79-1 Земельного кодексу України, статтю 181 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 17-77цс18), від 13.09.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справах № 922/2845/19 та № 922/2417/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19 не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судових рішень, оскільки правовідносини у вказаних справах та справі, що розглядається, не є подібними.
26. Так, у справі № 922/2845/19 Харківська міськрада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» (далі - ТОВ «Ріал Істейт») про стягнення 2 404 991,22 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по вул. Академіка Павлова,130-Б у м. Харкові, яка належить позивачеві.
27. Суди встановили, що ТОВ «Ріал Істейт» з 31.10.2016 є власником нерухомого майна (нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 833,3 кв. м), розташованого на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова, 130-Б у м. Харкові, яка належить територіальній громаді м. Харкова.
28. У свою чергу спірна земельна ділянка перебувала в оренді з 02.07.2004 у ТОВ «РІСТ» на підставі договору оренди землі № 7558/04. Зазначений договір оренди було розірвано рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2016 у справі № 922/1778/16, яке набрало законної сили 14.11.2016.
29. Верховний Суд постановою від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19 залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги.
30. Суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки договір оренди № 7558/04 розірваний рішенням Господарського суду Харківської області від 01.08.2016, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 922/1778/16, станом на 01.02.2017 орендних відносин між сторонами фактично не існувало, водночас протягом спірного періоду права користування земельною ділянкою відповідач не оформив, не уклав договору оренди з Харківською міськрадою та не здійснив державної реєстрації такого права. Отже, ТОВ «Ріал Істейт» користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за встановлених фактичних обставин справи (відсутність чинного договору оренди) між сторонами склалися кондикційні відносини.
31. При цьому було встановлено, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Академіка Павлова, 130-Б у м. Харкові було здійснено на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 130-Б у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:07:047:0017) від 03.06.2019 № 919/0/45-19, виданого відділом у м. Харкові Держгеокадастру у Харківській області, наявного у матеріалах справи. Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. Показники, які було застосовано для здійснення розрахунків, не змінювалися із дати прийняття цього рішення. Наведе свідчить, що жодних змін нормативної грошової оцінки земельної ділянки не відбувалося, а тому відповідні показники були аналогічними протягом всього спірного періоду.
32. У справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 77 456,99 грн збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
33. Суди попередніх інстанцій у вказаній справі встановили, що позивач ухвалив рішення, яким надав згоду на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину - відповідачеві. Суди також встановили, що протоколи засідання комісії позивача та акти про визначення збитків підтверджують, що проекти землеустрою стосовно відведення земельних ділянок відповідач не розробив, а на земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна, власником яких він є. Крім того, у рішенні суду першої інстанції згадані договір про проведення робіт стосовно розробки проекту землеустрою земельної ділянки, замовником яких є відповідач як фізична особа, а також акти встановлення та погодження меж земельних ділянок (без дат), погоджені з власниками або користувачами суміжних земельних ділянок, окрім позивача.
34. Тобто, земельні правовідносини виникли між позивачем і відповідачем, як фізичною особою, зокрема, стосовно забезпечення розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для їх подальшого передання в оренду відповідачеві і фактичного використання ним земельних ділянок без оформлення договірних відносин з позивачем.
35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) скасувала рішення судів про задоволення позову та направила справу на новий розгляд.
36. Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, звернула увагу на те, що у матеріалах справи зафіксовані чотири різні розміри площ земельних ділянок: 1) 0,4572 га (площа, визначена у протоколах та актах комісії позивача); 2) 0,22715 га (розрахована відповідачем площа земельних ділянок під об'єктами його нерухомого майна); 3) 0,4347 га (площа земельних ділянок в актах встановлення та погодження меж земельних ділянок); 4) 0,3722 га (орієнтовна площа земельних ділянок, що планувалися для відведення відповідачу за схемою поділу земельних ділянок, яка долучена до позовної заяви).
37. Відхиляючи заявлені відповідачем доводи про наявність підстав щодо застосування площі земельних ділянок 0,22715 га для розрахунку суми недоотриманих доходів позивача, суди не мотивували, чому за наявності в матеріалах справи різних показників площ земельних ділянок в основу рішень покладена саме площа, визначена комісією (0,4572 га).
38. Суди також не з'ясували, чи користується відповідач земельними ділянками лише в межах його об'єктів нерухомого майна або більшою площею, а відтак, чи не ґрунтується на припущеннях встановлення комісією орієнтовної площі для обрахунку збитків.
39. У справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків у вигляді неодержаного доходу у сумі 36 101,67 грн.
40. Суди попередніх інстанцій у вказаній справі встановили, що відповідач на підставі відповідних свідоцтв зареєстрував право власності на об'єкти нерухомості та звернувся до позивача із заявами про надання в оренду земельних ділянок під об'єктами нерухомості, позивач надав згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідач розробив, а позивач затвердив лише один проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки; проекти землеустрою стосовно інших двох земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, відповідач на затвердження позивачеві не подав, щодо жодної з трьох земельних ділянок договори оренди не укладено.
41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) скасувала рішення судів про задоволення позову та направила справу на новий розгляд.
42. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди першої й апеляційної інстанцій не оцінили наявні у матеріалах справи: рішення позивача та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо цільового призначення та функціонального використання земельних ділянок і відповідності цих даних інформації, зазначеній у розрахунках позивача; рішення позивача та розрахунок до акта щодо площі земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої був наданий позивачеві, та площі відповідної земельної ділянки, про безпідставне користування якою відповідачем стверджує позивач.
43. Крім того, суд апеляційної інстанції не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів апеляційної скарги відповідача щодо неправильності застосування позивачем коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельних ділянок при розрахунку їх нормативної грошової оцінки, що має значення для визначення розміру орендної плати, яку позивач просить стягнути з відповідача.
44. Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо завищеної суми втрат позивача, апеляційний суд не мотивував, чому за наявності в матеріалах справи різних даних про функціональне використання земельних ділянок в основу рішення суду першої інстанції були покладені дані, наведені у розрахунку позивача.
45. Апеляційний суд також не дослідив надану відповідачем довідку Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а також не оцінив доводи відповідача щодо приналежності однієї із земельних ділянок до державної власності та відсутності підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення коштів за користування цією ділянкою.
46. Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» про стягнення 407 822,30 грн збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства, а саме через використання відповідачем земельної ділянки без належного оформлення права такого користування, залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.
47. Судами попередніх інстанцій у справі № 917/353/19 встановлено, що після розірвання договору оренди з попереднім землекористувачем Кременчуцька міська рада неодноразово зверталась до відповідача як до власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності за кадастровим номером 5310436500:08:03:0666, з пропозиціями та вимогами оформити у відповідності до вимог закону право користування земельною ділянкою. Проте зазначені звернення залишені відповідачем без уваги та реагування.
48. Суд касаційної інстанції виходив з того, що земельна ділянка за адресою: вул. Першотравнева, 38-А в м. Кременчук, на якій розташована будівля, яка належить відповідачу на праві власності, сформована, має кадастровий номер 5310436500:08:003:0666, має чітко визначені межі та площу 703 кв. м.
49. При розрахунку заявлених вимог позивачем враховано розмір (площа) земельної ділянки, на якій розташована належна відповідачу на праві власності будівля, ставку орендної плати та понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки відповідно до рішень міської ради та кількість днів користування земельною ділянкою у заявленому періоді.
50. У справі № 922/2417/19 Харківська міськрада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КСВ Естейт» (далі - ТОВ «КСВ Естейт») про стягнення 1 1836 54,78 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 0,1765 га, кадастровий номер 6310137500:07:018:0060.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Віокон-3» (попереднім землекористувачем) і ТОВ «КСВ Естейт», зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міськрадою та державної реєстрації такого права, а, отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
52. Верховний Суд постановою від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.
53. У справі № 645/1040/19 заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Харківської міськради звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів - фізичних осіб безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за період з 01.03.2016 до 30.11.2018 по 455 763,41 грн з кожного.
54. Верховний Суд постановою від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19 направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
55. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що встановивши, що земельна ділянка площею 0,2115 га у період з 01.03.2016 до 30.11.2018 не була сформована як об'єкт права оренди, оскільки не мала ані визначених меж, ані кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, та враховуючи, що позивач не надав витягу з нормативно-грошової оцінки, не довів обставин щодо користування відповідачами саме земельною ділянкою площею у розмірі 0,2115 га, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про можливість задоволення позову в повному обсязі.
56. Крім того суд апеляційної інстанції, взявши до уваги розрахунок, наданий позивачем, який зроблений виходячи з базової вартості одного квадратного метра землі міста Харкова, не обґрунтував відхилення доводів відповідачів щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки на підставі нормативної грошової оцінки.
57. Разом з тим у справі № 922/3461/20, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач є власником нерухомого майна, яке розташоване на зазначеній земельній ділянці (нежитлова будівля літ. А-1 та нежитлові приміщення № 1-5 літ. А'-1).
58. Рішенням Харківської міськради від 16.04.2008 № 77/8 ТОВ «Дак-Буд» було надано в оренду земельну ділянку площею 0,6356 га по просп. Московському, 20, для реконструкції нежитлової будівлі літ. А-1 та нежитлових приміщень № 1-5 літ. А'-1 під багатофункціональний комплекс (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) строком до 31.12.2012.
59. 31.12.2008 між Харківською міськрадою та ТОВ «Дак-Буд» було укладено договір оренди землі № 940967100023, який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 04.03.2009.
60. Право оренди земельної ділянки по просп. Московському, 20 припинено на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 17.10.2019 № 409/19 (інше речове право припинено від 19.11.2019).
61. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач визначив площу земельної ділянки кадастровий номер 6310138800:01:017:0040, якою, на думку останнього, безпідставно користується відповідач, та відповідно здійснив розрахунок орендної плати, який підлягає стягненню з ТОВ «Дак-Буд», на підставі комплексного вивчення наявних матеріалів та акту обстеження земельної ділянки на місцевості за адресою: м. Харків, просп. Московський, 20 від 04.09.2020, а саме 0,6356 га.
62. Серед іншого позивачем зазначено про те, що земельну ділянку, у зв'язку із закінченням договору оренди вилучено, про що до матеріалів справи надано акт приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 17.10.2019 реєстр. № 409/19.
63. Суди дійшли висновку, що земельна ділянка площею 0,6356 га повернута до земель запасу міста, а земельна ділянка під нерухомим майном (нежитлова будівля літ. А-1, нежитлові приміщення № 1-5 літ. А'-1), право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Дак-Буд», не є сформованим об'єктом цивільних прав.
64. Разом з тим на обґрунтування позовних вимог Харківською міськрадою подано витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.07.2020 № НВ-0005182702020, кадастровий номер 6310138800:01:017:0040, площею 0,6356 га по просп. Московському, 20 у м. Харків, тобто на ділянку, яка фактично повернута до земель запасу міста.
65. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що у даній конкретній справі, виходячи із правового обґрунтування та наявних у матеріалах справі доказів, позивач не довів користування земельною ділянкою у повному обсязі відповідачем, оскільки після складання акту приймання передачі земельної ділянки до запасу земель міста від 17.10.2019 реєстр. № 409/19 не здійснив заходи щодо впорядкування земельної ділянки.
66. Водночас з викладеного раніше не вбачається, що у справах № 629/4628/16-ц, № 320/5877/17, № 922/2845/19 та № 922/2417/19, № 917/353/19, № 645/1040/19 правовідносини щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати склалися за умови повернення земельних ділянок до земель запасу.
67. Звідси постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 17-77цс18), від 13.09.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постанови Верховного Суду від 02.06.2020 у справах № 922/2845/19 та № 922/2417/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19, від 14.04.2021 у справі № 645/1040/19, на висновки щодо застосування норм права в яких посилається Харківська міськрада у своїй касаційній скарзі, були прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, а також за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення, тобто зазначені справи і справа, що розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про їх неподібність.
68. Крім того у справах № 629/4628/16-ц, № 320/5877/17, № 645/1040/19 судові рішення скасовані з направленням справ на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи та, відповідно, формування правового висновку в ній, та не мало загального характеру щодо інших справ чи певної категорії справ, у тому числі справи, що розглядається, а стосувалося конкретної справи (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.08.2021 у справі № 904/5740/19).
69. Оцінка обґрунтованості посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2483/19 та від 13.10.2020 у справі № 922/3711/19 не може бути надана, оскільки Харківська міськрада не зазначає, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно без урахування висновків Верховного Суду.
70. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19 суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на таке.
71. Харківська міськрада вказує, що у цих постановах зазначено, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України.
72. Водночас суди попередніх інстанцій послалися на вказаний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 (який також зазначений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19), проте відмовили у задоволенні позову виходячи з інших фактичних обставин справи.
73. Отже доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у вказаних вище постановах, є необґрунтованими.
74. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
75. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
76. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.
77. Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
78. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
79. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
80. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
81. У рішенні ЄСПЛ у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v. Spain» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).
82. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.
83. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою Харківської міськради, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі № 922/3461/20 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Ю. Уркевич
Судді: Г. М. Мачульський
Є. В. Краснов