05 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 13/197-10
Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (у складі колегії суддів: Кузнецова І.Л. (головуючий), Кощеєв І.М., Чус О.В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Еколенд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Д"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1
за участю Дніпровської міської ради
про визнання права власності,
17.09.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (повний текст складено 07.06.2021) у справі № 13/197-10, подана 15.09.2021 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв'язку.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, позов було подано у 2010 році.
За нормами статті 44, частини першої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, яка була чинною станом на момент подання позовної заяви (2010 рік), судові витрати складаються, зокрема, з державного мита. Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Порядок і розмір сплати державного мита в Україні було встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Відповідно до пункту 2 статті 3 вказаного Декрету (у редакції, чинній на день подання позовної заяви у цій справі, 2010 рік), розміри ставок державного мита, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах:
а) із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн (6 х 17,00 грн)) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 грн (1500 х 17 грн )).
б) із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 грн (5 х 17,00 грн)).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, предметом позову у цій справі є вимога Закритого акціонерного товариства "Еколенд" про визнання за ним права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 5, яке складається з нежитлового приміщення №55, поз.1-18, загальною площею 333,2 кв.м на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, ганок літ. а 1 та ганок літ. а 2.
Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною станом на момент подання позовної заяви, 2010 рік), передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер. Одночасно судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна (тобто як зі спору майнового характеру).
Таким чином, предметом позову є вимога майнового характеру, тобто державне мито, а відтак і сума судового збору, що підлягає сплаті за звернення з касаційною скаргою, повинно сплачуватися за ставками, встановленими для майнових вимог, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом на момент звернення з позовом.
Однак, скаржником до касаційної скарги не додано доказів про сплату судового збору за її подання до Касаційного господарського суду, про що Канцелярією Касаційного господарського суду складено акт № 29.1-11/449 від 17.09.2021.
Крім того, заявник разом з касаційною скаргою подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому зазначив про відсутність змоги сплатити судовий збір у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.
Згідно зі статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі №910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.
У даній справі позивачем є - Закрите акціонерне товариство "Еколенд", а ОСОБА_1 - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, оскільки вона у цій справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору/скаржником.
Виходячи із положень частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
При цьому, в рішеннях судів попередніх інстанцій вартість спірного майна відсутня. У той же час, в матеріалах справи та документах, доданих до касаційної скарги, містяться різні дані щодо вартості зазначеного майна.
Таким чином, з огляду на незазначення скаржником ціни позову (з урахуванням вартості майна на момент звернення з ним, або з урахуванням іншої належним чином обґрунтованої вартості вказаного майна) Суд позбавлений можливості перевірити та/або здійснити належний розрахунок суми судового збору за подання касаційної скарги відповідно до норм законодавства на підставі належних та допустимих доказів.
У такий спосіб, сума судового збору за подання касаційної скарги повинна розраховуватися наступним чином: "Х" (вартість спірного нерухомого майна) х 1% х 200%).
Разом з тим, оскільки відповідно до вимог вищенаведеного законодавства, сума судового збору, що підлягає сплаті при поданні касаційної скарги, повинна розраховуватися виходячи зі ставки державного мита, що діяла при поданні позову, а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження вартості спірного майна станом на 2010 рік, для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 має право:
1) здійснити розрахунок суми судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги, враховуючи майновий характер позовних вимог та вартість спірного майна станом на момент звернення з позовом до суду;
2) надати належні докази, які підтверджують вартість спірного майна станом на момент звернення з позовом, для перевірки Судом правильності вказаного розрахунку;
3) надати належні докази, що підтверджують сплату судового збору за наведеними нижче реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код банку отримувача (МФО): 899998
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 13/197-10 залишити без руху до 04.11.2021, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Зуєв