04 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/490/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб"
на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021,
у справі за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України,
до відповідачів:
1) Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (далі - Підприємство),
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" (далі - Товариство)
про визнання недійсними угод,
1. Керівник Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства та Товариства, в якому просив визнати недійсними додаткові угоди до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020, укладені між відповідачами, а саме:
- додаткову угоду №1 від 13.04.2020;
- додаткову угоду №2 від 30.07.2020;
- додаткову угоду №3 від 01.09.2020;
- додаткову угоду №4 від 29.12.2020;
стягнути з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4 540 грн з кожного.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної закупівлі 25.02.2020 між відповідачами був укладений договір №238-16/753-ВК про поставку металопродукції на загальну суму 82 640 978, 40грн, строк дії якого - до 31.12.2021; укладення додаткових угод до договору про підвищення ціни на товари здійснено відповідачами без належного обґрунтування, за відсутності підтверджуючих документів щодо здійснення аналізу кон'юктури ринку тощо. Підприємство є державним унітарним підприємством та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі - Фонд); 16.12.2020 місцева прокуратура направила на адресу Фонду лист щодо вжиття ним заходів, у тому числі, щодо визнання недійсними додаткових угод до договору або інших заходів з цих питань; згідно відповіді Фонду від 28.01.2021, він не погоджував суму договору, оскільки господарське зобов'язання не є значним (менше 10% вартості активів підприємства); 05.02.2021 місцева прокуратура повторно направила на адресу Фонду лист щодо виявлених порушень та вжиття заходів з цих питань шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору, однак станом на дату звернення з позовом Фонд не надав жодної інформації про результати розгляду цього листа.
3. Господарський суд Харківської області рішенням від 22.04.2021 позов задовольнив з тих підстав, що укладення додаткових угод до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 та підвищення ціни на товари, в порушення вимог ст.632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), умов договору, було здійснено без належного обґрунтування очікуваної її вартості, відсутності підтверджуючих документів щодо здійснення аналізу кон'юнктури ринку. Невжиття Фондом як суб'єктом управління Підприємства заходів на усунення вказаних порушень та оскарження відповідних додаткових угод, зумовило необхідність представництва прокуратурою інтересів держави в суді та звернення з позовом до суду в межах своєї компетенції; при цьому, про прийняте рішення щодо наміру звернення з позовом Харківська місцева прокуратура №3 заздалегідь проінформувала Фонд листом в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
4. Східний апеляційний господарський суд постановою від 17.08.2021 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
5. Постанова суду апеляційної інстанції, із посиланням на статті 19, 131-1 Конституції України, статті 11, 13, 203, 215, 236, 626, 629, 632, 638, 652 ЦК, статті 174, 180, 189 Господарського кодексу України, статті 13, 53, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), статті 1, 23 Закону "Про прокуратуру", статті 1, 3, 4, 6, 7 Закону "Про управління об'єктами державної власності", ст.1 Закону "Про Фонд державного майна України", мотивована, зокрема, наступним:
- відповідачі не надали суду належних та допустимих підтверджуючих документів щодо обґрунтування збільшення вартості товару, документів щодо підвищення ціни товару на ринку, витратних матеріалів на відповідні дати, наявності змін кон'юнктури ринку, або наявності інших факторів, які впливають на зміну витрат на виробництво і реалізацію продукції, що були б правовою підставою для внесення змін до договору №238-16/753-ВК від 25.02.2020 шляхом укладення оскаржуваних додаткових угод про збільшення ціни договору;
- будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору; навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки;
- продавець (постачальник) повинен не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі; постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику при закупівлі ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним; постачальник має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником пропозиції), та заздалегідь замовити товар по визначеній у договорі вартості;
- закупівля проводиться не лише для проведення її на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі; безпідставне, за відсутності належних підтверджуючих документів, підвищення ціни договору фактично призводить до нівелювання результатів закупівлі;
- безпідставними є доводи Товариства, що грошові кошти за поставлений товар за додатковою угодою №1 від 13.04.2020 станом на дату розгляду справи не сплачені, оскільки обставини виконання умов правочину не впливає на наявність правових підстав для визнання його недійсним;
- відповідачі не спростували доводів прокурора щодо наявності у нього можливості ознайомитись з оригіналом висновку товарознавчої експертизи від 11.12.2020 за матеріалами кримінального провадження №42020221050000127 і засвідчити своїм підписом додану до позовної заяви копію;
- необґрунтованими є доводи про те, що прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави в суді.
6. 13.09.2021 Товариство звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
7. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано з дотриманням вимог ст.ст.287, 290 ГПК.
8. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає:
- при ухвалені оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №810/3164/18, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 17.07.2019 у справі №810/3159/18, від 18.07.2019 у справі №826/15794/17, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18 щодо здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів у порядку, передбаченому ст.23 Закону "Про прокуратуру";
- суди помилково застосували ст.632 ЦК як підставу для застосування статей 203, 215 ЦК щодо визнання додаткових угод недійсними, а висновок Верховного Суду щодо застосування ст.632 ЦК у подібних правовідносинах відсутній (обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №910/12959/18);
- докази, що надані прокурором у цій справі, отримані з порушення діючого законодавства, оскільки, фактично, є розголошенням відомостей досудового розслідування без згоди слідчого або прокурора, які розслідують справу;
- суди попередніх інстанцій порушили принцип рівності сторін перед законом і судом та принцип змагальності, безпідставно переклавши тягар доказування на відповідачів та, фактично, в обґрунтування своїх рішень, використали концепцію негативного доказу (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2001/17, від 04.12.2019 у справі №910/17755/18, від 25.03.2020 у справі №646/5062/17, від 16.11.2020 у справі №344/16215/17 щодо змагальності та дослідження доказів).
9. Беручи до уваги обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.
10. До касаційної скарги скаржник долучив заяву про зупинення виконання оскаржуваних рішень до їх перегляду у касаційному порядку.
11. Вказана заява мотивована тим, що оскаржувані рішення порушують баланс інтересів суб'єктів господарювання в їх Договірних взаємовідносинах при ведені господарської діяльності, що може привести до негативних наслідків та додаткових фінансових навантажень.
12. Частиною 1 ст.332 ГПК визначено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
13. Відповідно до абз.2 ч.4 ст.294 ГПК за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії, якщо зупинити його виконання неможливо.
14. Законодавець не обмежив дискреційні повноваження судів щодо підстав для зупинення виконання оскарженого рішення суду або його дії (якщо рішення не передбачає примусового виконання). Водночас, Верховний Суд виходить з того, що особливістю таких ухвал суду касаційної інстанції є те, що вони приймаються лише на стадіях виконання судового рішення, тобто, після ухвалення судового рішення у справі, що набрало законної сили. Оскільки однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення (п.9 ч.1 ст.129 Конституції України), свобода судового розсуду у такому випадку не є необмеженою. Суд має право вчинити відповідні дії, але лише у виняткових випадках, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому, сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином. Сама по собі незгода учасника судового процесу із мотивами ухваленого у справі судового рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання та дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
15. Оскільки у клопотанні відсутні належні доводи та до клопотання не додані відповідні докази, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №922/490/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб".
2. Призначити до розгляду справу №922/490/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольпромснаб" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 на 24 листопада 2021 року о 14:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №328.
3. У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі №922/490/21 відмовити.
4. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 01.11.2021.
5. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
6. Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до ч.3 ст.196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
7. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв'язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 23.04.2020 №196.
8. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://supreme.court.gov.ua/supreme/.
9. Витребувати з Господарського суду Харківської області та/або Східного апеляційного господарського суду матеріали справи №922/490/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
О. Кролевець