30 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/23/16
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участю секретаря судового засідання Скороход А.О., розглянувши заяву від 15.09.21 б/н, MPLANER INVESTMENTS LTD, про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання
у справі №927/23/16
Позивач: MPLANER INVESTMENTS LTD, Stadiou, 37 A, Aglantzia. P.C. 2103, Никосія, Кипр, адреса представника: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 9, адвокат Гурський М.Р.
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наташа-Агро", вул. Циганівка, 27, с. Нова Басань, Бобровицький район, Чернігівська область, 17461
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача: 1.Публічне акціонерне товариство “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК”, вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, 01004
2.Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, вул. Горького, 127
про розірвання договору та стягнення 5106493 $ (дол.США)
За участю представників учасників справи:
позивача-Гурський М.Р., відповідача-Терещенко Р.А.
У судовому засіданні відповідно до ч.6 ст.233 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обставини справи.
20.09.21 MPLANER INVESTMENTS LTD в особі представника адвоката Гурського М.Р. звернулось до суду із заявою від 15.09.21 про поновлення строку для пред'явлення наказу про примусове виконання рішення.
Ухвалою суду від 21.09.21 заяву прийнято до розгляду на 30.09.21 на 11:30.
В судовому засіданні 30.09.21 оголошувалась перерва до 12:20.
Присутній представник позивача виклав зміст заяви про поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання та просив її задовольнити. Представник відповідача зазначив, що відповідач не заперечував наявність боргу та мав намір розрахуватися з позивачем, однак через об"єктивні обставини відповідач не зміг самостійно виконати зобов"язання перед позивачем, тому відповідач не заперечує проти поновлення пропущеного строку для пред"явлення наказу до виконання.
Суд встановив.
09.03.16 рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №927/23/16 позовні вимоги задоволено повністю, розірвано Договір позики №LA23 від 23.10.2015 від 25.10.2013, що укладений між MPLANER INVESTMENTS LTD (Stadiou, 37 A, Aglantzia, P.C. 2103, Никосія, Кипр) та товариством з обмеженою відповідальністю “НАТАША-АГРО” (Чернігівська обл., Бобровицький район, с. Нова Басань, вул. Циганівка, 27), зареєстрований в ГУ Національного банку України по м. Києву і області 25.10.2013р. № 17168); стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “НАТАША-АГРО” (Чернігівська обл., Бобровицький район, с. Нова Басань, вул. Циганівка, 27, код 35052335) на користь MPLANER INVESTMENTS LTD (Stadiou, 37 A, Aglantzia, P.C. 2103, Никосія, Кипр, Account №о.:168-32-008315) 5000000 доларів США позики, 106493доларівСША процентів, 183918грн. судового збору.
24.03.16 видано наказ про примусове виконання рішення суду зі строком пред'явлення до виконання в один рік.
Позивач звернувся із заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, зазначивши наступне. З моменту видачі судового наказу Позивач не пред'являв його до виконання з поважних причин, оскільки мав обґрунтовані підстави розраховувати на добровільне виконання Відповідачем судового рішення та здійснення ним добровільного погашення стягнутої судом заборгованості. Зокрема, після видачі судом наказу Позивач звернувся до Відповідача із листами щодо необхідності виконати рішення суду та погасити заборгованість, відсотки та судові витрати (копії листів від 04.04.2016р. та від 12.01.2017р.). У відповідь Відповідач повідомив, що не відмовляється від виконання своїх зобов'язань та має намір належним чином виконати рішення суду, але не може це зробити через чинний валютний контроль та діючи законодавчі обмеження щодо операцій по перерахуванню валюти за боргами резидента за межі України (відсутність відповідної індивідуальної ліцензії Національного Банку України). Також Відповідач посилався на те, що не в змозі одночасно перерахувати всю суму заборгованості, бо це матиме негативні наслідки для підприємства аж до його банкрутства (копії листів №3/05/16 від 03.05.2016р. та №6/02/17 від 06.02.2017р.). У свою чергу, з метою вирішення питання погашення заборгованості Відповідач запропонував Позивачу укласти мирову угоду щодо погашення заборгованості та затвердити її у судовому порядку. Йдучи на зустріч Відповідачу Позивач погодився на укладення такої угоди (копії листів №3/10/17 від 03.10.2017р. та від 14.12.2017р. Відповідний проект мирової угоди був узгоджений сторонами, підписаний 20.04.2018р. та поданий на затвердження Господарського суду Чернігівської області. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.05.2018р. у справі №927/23/16 сторонам було відмовлено у затвердженні вказаної мирової угоди, через її невідповідність нормам чинного господарського процесуального законодавства. Після цього Позивач ще двічі - листами від 08.06.2018р. та від 07.01.2020р. звертався до Відповідача із вимогою виконати рішення суду та здійснити негайне погашення заборгованості. У відповідь листами №3/9/18 від 03.08.2018р. та №4/2/20 від 04.02.2020р. Відповідач посилався на неможливість негайного погашення заборгованості в силу спеціальних норм валютного контролю, але при цьому визнавав свою заборгованість, обіцяв її погасити та відшкодувати понесені стягувачем збитки. Таким чином, вказує заявник у заяві, станом на 01.08.2021р. всі обіцянки Відповідача погасити заборгованість залишились невиконаними, через наявні процедурні обмеження валютного контролю Відповідач так і не зміг добровільно виконати судове рішення, при цьому сплив передбачений ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016р. №1404-VIII) трирічний строк пред'явлення наказу до виконання, таким чином позивач просить суд прийняти до уваги та визнати поважними вищенаведені причини пропуску строку для пред'явлення наказу від 24.03.2016р. до виконання.
Розглянувши заяву про поновлення строку для пред'явлення наказів до виконання, суд зазначає таке.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Згідно частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зі змісту статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що однією із вимог до виконавчого документа, зокрема, є строк пред'явлення рішення до виконання. Частиною 4 зазначеної статті встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред"явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред"явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч.4 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження").
За змістом статей 115,116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Згідно із пунктом 2 частини першої, пунктом 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року (у редакції, чинній на час видачі наказу) інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом; для виконання судових рішень строк встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Таким чином, строк для пред'явлення наказів Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2016, відповідно до діючої в той період редакції Закону України "Про виконавче провадження", розпочався з 23.03.2016 (наступний день після набрання рішенням законної сили) та був дійсний для пред'явлення до виконання протягом одного року, тобто до 23.03.2017.
Частиною 1 статті 329 ГПК України установлено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.
Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Установлений Законом строк для пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.
Поновлення строків пред'явлення наказу до виконання через чотири роки після спливу цих строків призведе до порушення принципу правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.
Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.
За приписами статтей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Надавши правову оцінку доводам та обставинам, наведеним стягувачем у заяві про поновлення строку пред'явлення наказу суду до виконання та дослідивши подані заявником докази на підтвердження викладених у заяві доводів, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, виходячи зокрема з того, що можливість вчасного пред'явлення наказу до виконання залежала виключно від волевиявлення MPLANER INVESTMENTS LTD, який з моменту набуття ним прав стягувача, знаючи про наявність судового наказу не пред"явив його до виконання, в межах строку для пред"явлення до виконання, тобто мала суб'єктивний характер, що спричинило негативні наслідки для останнього, та стягувач мав би передбачати настання несприятливих наслідків у зв"язку із пропуском строку для пред"явлення наказу до виконання.
За таких обставин, суд не визнає поважними причини пропуску строків пред'явлення наказу до виконання та, відповідно, не знаходить підстав для задоволення заяви щодо поновлення строку для пред"явлення наказу до виконання.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяви MPLANER INVESTMENTS LTD від 15.09.21 б/н про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 30.09.2021 року та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складений та підписаний 05 жовтня 2021 року.
Суддя М.В. Фесюра
Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/