Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/354/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН", м. Суми
до Фізичної особи-підприємця Малюгова Олександра Олександровича, м. Харків
про стягнення 129535,34 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Тихончук Ю.В., довіреність № 323 від 28.12.2021 року;
відповідача - не з'явився;
05.02.2021 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН", в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Малюгова Олександра Олександровича основний борг в сумі 98350,80 грн., пеню в розмірі 10208,42 грн., 2374,21 грн. річних, інфляційні збитки в розмірі 3849,29 грн., штраф в сумі 14752,62 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Жигалкін І.П.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/354/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
02.03.2021 до господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву за вх. №5049, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень останній зазначає проте, що поставка товару про яку зазначає позивач не відбулась, видаткові накладні відповідачем не підписувались та підписані сторонніми особами; позивач не надав до матеріалів справи доказів направлення відповідачу заявок на отримання товару, а отже й поставка товару сторонами погоджена не була; позивачем не надано доказів оформлення податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Представником Фізичної особи-підприємця Малюгова Олександра Олександровича надано до суду клопотання (вх. №5048 від 02.03.2021) про призначення розгляду справи №922/354/21 за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2021 клопотання (вх. №5048 від 02.03.2021) Фізичної особи-підприємця Малюгова Олександра Олександровича про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на "16" березня 2021 р. о 10:45.
11.03.2021 до господарського суду Харківської області від позивача у справі надійшла відповідь на відзив за вх. № 5712, в якій останній відхиляє заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить позов задовольнити.
Учасників провадження повідомлялось, що підготовче засідання у справі відбудеться 06.04.2021 р. о(б) 10:45, про що постановлено ухвалу від 16.03.2021. Ухвалою суду від 06.04.2021 р. повідомлено, що підготовче засідання у справі відбудеться 20.04.2021 р. о(б) 10:15.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.05.2021 р. о 10:30. Ухвалою суду від 06.05.2021 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 18.05.2021 р. о(б) 11:00. Ухвалою суду від 18.05.2021 р. було повідомлено про наступне судове засідання на 25.05.2021 р. о(б) 12:30.
25 травня 2021 року до канцелярії суду надійшла заява представника ФОП Малюгова О.О. про відвід судді Жигалкіна І.П. (вх. № 12109 від 25.05.2021 р.).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2021 відмовлено в задоволенні заяви представника Фізичної особи-підприємця Малюгова Олександра Олександровича (вх № 12109 від 25.05.2021 р.) про відвід судді Жигалкіна І.П.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2021 року суддя Жигалкін І.П. заявив самовідвід у справі №922/354/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 року, для розгляду справи №922/354/21 призначено суд у складі: головуючий суддя Смірнова О.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2021 року прийнято справу № 922/354/21 до розгляду, підготовче засідання призначено на 15.06.2021 року на 11:30 год.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.06.2021 року на 10:30 год.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.07.2021 року на 11:20 год.
06.07.2021 року відповідач подав клопотання про витребування доказів (вх.№15665), в якому просив зобов'язати позивача надати суду оригінали документів.
06.07.2021 року відповідач подав клопотання про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи (вх.№15667), в якому просив призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити Харківському науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Суд, розглянувши в підготовчому засіданні 06.07.2021 року клопотання відповідача про витребування доказів та про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи, відмовив в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2021 частково задоволено клопотання представника відповідача про призначення комплексної судової почеркознавчої експертизи. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів судової експертизи поставлено наступні питання:
- чи виконано підпис від імені Малюгова Олександра Олександровича в оригіналах видаткових накладних до договору поставки ЛФМ 2/1005 від 10.05.2019, а саме:
- №1447752 від 16.03.2020 на суму 39 081,60 грн.;
- №1450764 від 19.03.2020 на суму 5 299,20 грн.;
- №1455733 від 19.03.2020 на суму 20 518,80 грн.;
- №1490592 від 29.04.2020 на суму 993,60 грн.;
- №1447754 від 11.03.2020 на суму 32 457,60 грн., ОСОБА_1 , чи іншою особою? Зупинено провадження у справі 922/354/21.
30.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта № 20212 від 20.08.2021 (вх. № 1643 від 30.08.2021) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, в якому останній просив:
1. уточнити питання ухвали від 06.07.2021 щодо суми досліджуваної видаткової накладної № 1447754, оскільки в ухвалі вказана сума « 32457, 60 грн.», а в копії цієї накладної (том 1, а.с. 16) - « 38419, 20 грн.»;
2. надати:
- оригінали видаткових накладних №№: 1447752 від 16.03.2020, 1450764 від 19.03.2020, 1455733 від 19.03.2020,1490592 від 29.04.2020, 1447754 від 11.03.2020;
- вільні зразки підпису (15-20 підписів) і почерку (на 15-20 аркушах) ОСОБА_1 , виконані до березня 2020 року, в офіційних та різнохарактерних за своїм цільовим призначенням документах: заяві про видачу паспорта (форма 1) та інших заявах, трудовій книжці, особовій справі за місцем роботи (навчання), посвідченнях, довіреностях, кредитних та банківських договорах, договорах про надання телекомунікаційних та побутових послуг, угодах, актах, листах, листівках, щотижневиках, квитанціях, записних книжках тощо;
- умовно - вільні зразки підпису (15-20 підписів) і почерку (на 15-20 аркушах) ОСОБА_1 , виконані після березня 2020 року, в офіційних та різнохарактерних за своїм цільовим призначенням документах: заявах, трудовій книжці, особовій справі за місцем роботи (навчання), посвідченнях, довіреностях, кредитних та банківських договорах, договорах про надання телекомунікаційних та побутових послуг, угодах, актах, листах, листівках, щотижневиках, квитанціях, записних книжках тощо;
- експериментальні зразки почерку (на 7 аркушах) ОСОБА_1 у вигляді запису прізвища « ОСОБА_1 », виконані на лінованих аркушах паперу;
- експериментальні зразки підпису (на 7 аркушах) ОСОБА_1 , виконані на лінованих аркушах паперу.
Ухвалою суду від 01.09.2021 року було поновлено провадження у справі №922/333/21 та призначено підготовче засідання на 14.09.2021 року о 12:20 год. та витребувано у сторін до 14.09.2021 надати додаткові матеріали зазначені в клопотанні судового експерта.
14.09.2021 року в підготовче засідання з'явилися представники позивача, відповідач в підготовче засідання не з'явився. 14.09.2021 року від відповідача надійшло клопотання (вх. №21451 від 14.09.2021 року) про розгляд справи без участі учасника судового процесу, за наявними в матеріалах справи документами, зважаючи на значну робочу завантаженість представника. Водночас, вимоги ухвали суду від 01.09.2021 року щодо надання документів необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи відповідач не виконав та жодних документів суду не надав.
Представники позивача в підготовчому засіданні 14.09.21 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх процесуальних обов'язків щодо проведення ініційованої відповідачем судової почеркознавчої експертизи, просили суд продовжувати розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 вересня 2021 року о 11:10 год.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (позивачем, постачальником) та Фізичною особою-підприємцем Малюговим Олександром Олександровичем (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки ЛФМ №2/1005 (далі по тексту - договір).
Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця алкідна лакофарбова продукція за ДК 012:2015-44800000-8 "Фарби, лаки, друкарська фарба та мастики" (товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначеним цим договором прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до пункту 1.2. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар за видатковою накладною, в асортименті, в строки та в кількості згідно заявки останнього, а також в момент передачі товару покупцю - документацію на цей товар, що оформлена у встановленому законодавством України порядку. Видаткова накладна є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно пункту 2.1. договору покупець надає постачальнику заявку, в якій зазначає асортимент, кількість, строки та місце поставки товару.
Відповідно до пункту 2.5. договору сторони домовилися. що постачальник повинен в будь-якому разі поставити товар покупцю не пізніше ніж через 15 робочих днів з дати отримання заявки постачальника, якщо інший строк не визначений сторонами у заявці.
Згідно пункту 4.1.1. договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар належної якості, за кількістю та асортиментом згідно заявки покупця.
Відповідно до пункту 4.3.1. покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його згідно з умовами, визначеними у цьому договорі.
Згідно розділу 5.2. договору сторони домовились встановити наступний строк оплати товару:
5.2.1. за умови, якщо сумарна вартість поставлених та неоплачених партій товару не перевищує 100000 грн., покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 30 календарних днів з дати поставки кожної такої партії товару. Повна або часткова попередня оплата товару допускається. Якщо останній день відстрочення платежу припадає на вихідний (неробочий день), погашення заборгованості повинно бути здійснено напередодні в останній робочий день. При здійсненні поставки наступної партії товару, у випадку, якщо сумарна вартість поставленого та неоплаченого товару, перевищить встановлений у даному пункті ліміт, покупець зобов'язаний погасити перевищення ліміту до дня поставки цієї партії.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору постачальником були здійснені поставки товару за видатковими накладними: № 1447754 від 11.03.2020 на суму 38419,20 грн.; № 1447752 від 16.03.2020 на суму 39081,60 грн.; № 1470764 від 19.03.2020 на суму 5 299,20 грн.; № 1455733 від 19.03.2020 на суму 20 518,80 грн.; № 1490592 від 29.04.2020 на суму 993,60 грн.
Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. договору сторонами встановлено термін оплати товару протягом 30 календарних днів з дати поставки кожної партії. Таким чином, остаточна дата розрахунку згідно видаткових накладних становить: за 11.03.2020 - 10.04.2020; за 16.03.2020 - 15.04.2020; за 19.03.2020 - 18.04.2020; за 29.04.2020 - 29.05.2020.
Позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за декількома договорами, укладеними між сторонами звернувся до відповідача із претензією за № 17-12-3 від 17.12.2020 на суму 302039,73 грн, в якій вимагав в 30-денний строк з моменту отримання цієї претензії перерахувати заборгованість з нарахованими штрафними санкціями в загальному розмірі 302039,73 грн, в тому числі й за договором поставки ЛФМ №2/1005 від 10.05.2019 у розмірі 98 350,80 грн.
Вказану претензію направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку, докази направлення надані позивачем до матеріалів справи.
Проте, відповідач на вищезазначену претензію не відреагував та суму заборгованості не сплатив.
Отже, позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаним договором складає 98 350,80 грн.
Також, у зв'язку із простроченням відповідачем оплати поставленого товару, позивачем нараховано пеню в розмірі 10208,42 грн., що нарахована останнім окремо по кожній видатковій накладній, зокрема з моменту виникнення прострочення по 03.02.2021; 2374,21 грн. річних за період з 11.04.2020 по 03.02.2021, інфляційні збитки в розмірі 3849,29 грн. та штраф згідно п. 6.5. договору в сумі 14752,62 грн.
Відповідач проти позову заперечує, просить у його задоволенні відмовити, зазначає проте, що поставка товару про яку зазначає позивач не відбулась, видаткові накладні відповідачем не підписувались; позивач не надав до матеріалів справи доказів направлення відповідачу заявок на отримання товару, а отже й поставка товару погоджена не була; позивачем не надано доказів оформлення податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, дослідивши умови договору поставки ЛФМ №2/1005 від 10 травня 2019 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки ЛФМ №2/1005 від 10.05.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за вказаним договором щодо оплати товару у розмірі 98350,80 грн, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував та доказів оплати поставленого товару до суду не надав, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 10208,42 грн. та штрафу у розмірі 14752,62 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6.3 договору за прострочення оплати поставленого і неоплаченого товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення прострочення від несплаченої суми за кожний день порушення строків оплати, до моменту погашення ним боргу в повному обсязі.
Згідно пункту 6.5 договору якщо прострочення за поставлений, але не оплачений товар триває більше 20 днів з моменту, коли товар повинен бути оплачений, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику окрім штрафних санкцій, передбачений пунктами 63, та 6.4 договору, штраф у розмірі 15% від суми поставленого товару.
Згідно п.6.6. договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій у разі прострочення виконання зобов'язань Покупцем не припиняється через 6 місяців із того дня, коли зобов'язання мало бути виконане та штрафні санкції нараховуються до повного виконання покупцем своїх зобов'язань.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте сторони у п.6.6. договору збільшили строк нарахування пені та погодили, що таке нарахування не припиняється через 6 місяців.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Перевіривши розрахунок позивача період нарахування останнім сум пені за допомогою програми "Законодавство" та штрафу судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 10208,42 грн. та штрафу у розмірі 14752,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2374,21 грн. та інфляційних збитків у розмірі 3849,29 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6.4. договору окрім оплати пені, передбаченої пунктом 6.3. даного договору в разі порушення в оплаті поставленого товару до покупця застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 2374,21 грн. та інфляційних збитків у розмірі 3849,29 грн., є такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (клієнтом) та адвокатом Афанасьєвою Іриною Миколаївною 29 січня 2021 року укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 2902-1, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Представником позивача в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору № 2901-1 про надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2021 року та додаткової угоди №4 від 29.01.2021; копію акту приймання - передачі від 05.05.2021; копію платіжного доручення № 1194 від 05.05.2021 про сплату 5000,00 грн.
Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат не звертався.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у розмірі 2270,00 грн.
На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 631, 662, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; та керуючись ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Малюгова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (400000, м. Суми, вул. Івана Піддубного, 25, ідентифікаційний код 32318370) 98350,80 грн. основного боргу, 10208,42 грн. пені, 2374,21 грн. суми річних, інфляційні збитки в розмірі 3849,29 грн., штраф в сумі 14752,62 грн., судовий збір у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ПОЛІСАН" (400000, м. Суми, вул. Івана Піддубного, 25, ідентифікаційний код 32318370).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Малюгов Олександр Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "05" жовтня 2021 р.
Суддя О.В. Смірнова