Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2321/20 (922/605/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" , Фізичної особи ОСОБА_2
про визнання протиправними, скасування рішення державного реєстратора та витребування майна в межах справи №922/2321/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1
за участю :
представника позивача - Колесніков А.Г.
2-го відповідача - Зозуля О.О. (особисто)
представника 2-го відповідача - Дробчак Л.В.
В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2321/20 про визнання неплатоспроможним Фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
24.02.2021 до суду надійшла позовна заява Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Наталії Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54442681 від 06.10.2020 15:44:23;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності/довірчої власності № 38535950, дата та час реєстрації 01.10.2020 14:58:11, здійснений державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Наталією Євгенівною про реєстрацію права приватної власності на 1/2 квартири загальною площею 45,6 кв.м., житловою площею 26 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», Код ЄДРПОУ: 39555684.
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності/довірчої власності № 38535613, дата та час реєстрації 01.10.2020 14:58:11, здійснений державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Наталією Євгенівною про реєстрацію права приватної власності на 1/2 квартири загальною площею 45,6 кв.м., житловою площею 26 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕЙ ТІ ФІНАНС», Код ЄДРПОУ: 39555684.
- витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 .
- стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені під час розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається ст. 388 ЦК України та вказує на те, що господарським судом Харківської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , яким, серед іншого, в переліку майна боржника було зазначено квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , є спадкоємцем за померлою ОСОБА_3 , після смерті якої, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глушко О.В., зареєстрована спадкова справа № 62995400 (номер у нотаріуса 5/2018) про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53314413 від 15.09.2018. Після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняв ОСОБА_1 , проте на даний час Свідоцтво про право на спадщину не видано і право власності ОСОБА_1 , на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
Зазначена квартира є предметом іпотеки згідно умов Іпотечного договору № 212/06-KB/Z від 24.03.2006, який укладено для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 212/06-КВ від 24.03.2006, право вимоги за якими наразі перейшло до ТОВ "Ей Ті Фінанс".
Позивач зазначає, що 01.10.2020 ТОВ "Ей Ті Фінанс" на підставі договору іпотеки № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 було звернуто стягнення на предмет іпотеки та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ТОВ "Ей Ті Фінанс".
27.10.2020 ТОВ "Ей Ті Фінанс" із ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 .
З отриманої 20.01.2021 року інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна №241183740 Позивачу стало відомо про те, що: 23.12.2020 року 09:52:29 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Єніною Л.В. було зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_4 . Підстава для державної реєстрації: Договір купівлі - продажу, серія та номер: 1167, виданий 23.12.2020 року, видавник: ПН ХМНО Єніна Л.В.
При цьому позивач зауважує, що в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 17.08.2020 господарським судом звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Відомості про заборону суду внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 37871337 (спеціальний розділ) 21.08.2020 о 17:38:16 год. на підставі ухвали суду, серія та номер: 922/2321/20, виданий 17.08.2020, видавник: Господарський суд Харківської області.
Отже, на думку позивача, відповідач ТОВ "Ей Ті Фінанс" був обізнаний про відкрите провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , встановлений судом мораторій на задоволення вимог кредиторів, зупинення виконання виконавчих документів та заборону звернення стягнення на заставне майно інакше ніж в межах провадження у справі про неплатоспроможність. Тому наразі наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на незаконно відчужену квартиру та витребування майна у кінцевого набувача.
Ухвалою суду від 22.06.2021 було прийнято позовну заяву Фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" та Фізичної особи ОСОБА_2 та відкрити провадження за №922/605/21 у справі № 922/2321/20 та ухвалено розглядати заяву за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "21" липня 2021 р. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фізичну особу ОСОБА_4 . Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Держаного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Н.Є. Відповідачам та третім особам встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзиви з дня його отримання.
16.07.2021 до канцелярії суду від 2-го відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що при укладенні ОСОБА_2 , відповідного договору купівлі - продажу від 23.12.2020, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В., було перевірено відсутність заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутність обтяжень рухомого майна платника податків, відсутність іпотеки за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстр речових прав. Отже, за твердженням ОСОБА_2 вона вжила усіх розумних заходів, виявила обережність та обачність для з'ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, що свідчить про законність та добросовісність набуття права власності ОСОБА_2 , на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач зауважує, що вона зробила ремонт в придбаній квартирі, проживає там разом зі своєю неповнолітньою донькою, іншого майна на праві власності не має.
Також 2-й відповідач зазначає, що у випадку витребування спірної квартири, на неї та на її доньку буде покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушить справедливий баланс, який має бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на «мирне володіння майном», що є грубим порушенням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечитиме практиці Європейського суду з прав людини, адже позбавлення власності без сплати суми її вартості становить непропорційне втручання в право на «мирне володіння майном», а тому таке майно не може бути в будь-якому разі витребуване у добросовісного набувача.
19.07.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява (вх. № 16810) про зміну предмету позову.
Відповідно наданої заяви позивач просить суд прийняти заяву про зміну предмету позову до розгляду та визначає наступні позовні вимоги:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Наталії Євгенівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54442681 від 06.10.2020 15:44:23;
2. Витребувати від ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_3 .
3. Визнати право приватної власності на квартиру загальною площею 45,6 кв.м., житловою площею 26 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Ухвалою суду від 21.07.2021 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 (вх. № 16810 від 19.07.2021) про зміну предмету позову. Відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 19.08.2021, надано відповідачам строк - 5 днів з дня отримання цієї ухвали на подання відзиву на заяву про уточнення предмету позову.
Крім того, ухвалою суду від 21.07.2021 було задоволено заяву ОСОБА_1 (вх. № 16711 від 19.07.2021) про вжиття заходів забезпечення позову; накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186876763101. Заборонено приватним та держаним нотаріусам, державним реєстраторам, іншим особам, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наділені повноваженнями державних реєстраторів, приймати будь-які рішення та здійснювати будь- які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186876763101, окрім дій, щодо виконання рішення у справі №922/2321/20. Заборонено будь - яким особам здійснювати дії, спрямовані на проведення державної реєстрації місця проживання/перебування будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186876763101.
19.08.2021 до суду від Державного реєстратора Мереф'янської міської ради Харківської області надійшли письмові пояснення, в яких реєстратор повідомила суд, що для державної реєстрації права власності на спірну квартиру ТОВ "Ей Ті Фінанс" були надані іпотечний договір №212/06-KB/Z серія та номер 420; договір купівлі-продажу прав вимоги №1571/К від 15.07.2019, року видавник ТОВ "Ей Ті Фінанс"; ПАТ "Дельта Банк"; вимога Б/Н видана 25.07.2019 року, видавник ТОВ "Ей Ті Фінанс"; договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №534 від 15.07.2019 року. Надані документи відповідали вимогам чинного законодавства і не містили будь-яких розбіжностей чи суперечностей. Державний реєстратор вказує, що під час здійснення реєстраційних дій державним реєстратором Мороз Н.Є. не було виявлено обтяження на яке посилається позивач, а тому це і не могло бути підставою для відмови у здійсненні реєстраційних дій. Навіть незважаючи на це, наявність обтяжень зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки відповідно до пп.7 п.4 ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Тому реєстратор вказує, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №54442681 від 06.10.2020 року відбулося з дотриманням норм чинного законодавства і передбаченої процедури, відповідно до порядку та строків проведення державної реєстрації на підставі оригіналів наданих заявником документів, а тому підстав для визнання дій державного реєстратора Мороз Н.Є. протиправними - немає.
Ухвалою суду від 19.08.2021 було закрито підготовче провадження № 922/2321/20 ( 922/605/21) за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" та ОСОБА_2 про визнання протиправними, скасування рішення державного реєстратора, витребування майна та визнання права власності. Призначено справу до судового розгляду по суті на 01 вересня 2021 року.
В судовому засіданні 01.09.2021 було оголошено перерву до 17.09.2021 до 12:00 год.
17.09.2021 до канцелярії суду від представника 2-го відповідача супроводжувальним листом надійшли правові позиції Верховного суду щодо розгляду справи з тотожними правовідносинами.
Проте судове засідання 17.09.2021 не відбулось у зв'язку з відпусткою судді Кононової О.В.
Ухвалою суду від 20.09.2021 було призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на "24" вересня 2021 р. об 12:30 год.
Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Так, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, неявку в судове засідання щодо розгляду справи по суті представника 1-го відповідача, а також те, що 1-й відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи по суті, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), суд вважає за можливе розглянути справу по суті, за відсутності представника 1-го відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Присутній в судовому засіданні представник позивача виклав вимоги позовної заяви, просив суд їх задовольнити з урахуванням наданих уточнень.
2-й відповідач в судовому засіданні зазначила, що придбала спірну квартиру через рієлтора, під час оформлення договору купівлі-продажу у приватного нотаріуса було перевірено відсутність заборони відчуження на вказану квартиру. Наразі проживає у вказаній квартирі з неповнолітньою донькою, тому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник 2-го відповідача також просив суд відмовити в задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
24.03.2006 було укладено Кредитний договір № 212/06-КВ від 24.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" і ОСОБА_5 згідно якого ОСОБА_5 надається кредит розміром у 17300,00 Євро, терміном кредитування 36 місяців, кінцева дата повернення кредиту 23.03.2009, процентна ставка за користування кредитом 11,0% річних.
19.03.2007 між ОСОБА_5 і ТОВ "Український промисловий банк" укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 212/06-КВ від 24.03.2006, згідно якого встановили термін кредитування - 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 23.03.2011, процентна ставка за користування кредитом - 12,6% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 212/06-КВ укладено Іпотечний договір № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 року між ТОВ "Український промисловий банк", як іпотекодержателем і ОСОБА_3 , як іпотекодавцем.
Згідно умов Іпотечного договору № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальна площа 45,6 кв.м., житлова плаща 26,0 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності таким чином: 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Харківським міським фондом приватизації державного житлового фонду від 17.09.1997 року, зареєстрованим за № 5- 97-100-794 та зареєстрованим КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 22.09.1997, записано у реєстрову книгу №П-5-28965, 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину аз законом, посвідченого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 28.11.2004 року за реєстровим № 3-631 та зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічною інвентаризації» згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3915262 від 21.06.2004, реєстраційний номер 5680762, номер запису П-5-28965 в книзі 1.
Крім того, виконання зобов'язань за Кредитним договором № 212/06-КВ забезпечено Договором поруки 212/06-КВ-П від 24.03.2006, укладеного ТОВ "Український промисловий банк", як кредитором, ОСОБА_5 , як боржником і ОСОБА_1 , як Поручителем, за яким ОСОБА_1 поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором 212/05-КВ.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.03.2014 року по справі № 643/14180/13-ц задоволено позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 113 739,64 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 212/06-КВ від 24.03.202006 року, що складає 113739,64 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки двокімнатну квартиру, загальною площею 45,6 кв.м., житловою площею 26,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Дельта Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1134,40 грн.
Позивач зазначає, що листом від 15.07.2019 № 3134/10 АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ЕЙ ТІ Фінанс" повідомило, що між АТ "Дельта Банк", як продавцем та ТОВ "ЕЙ ТІ Фінанс", як покупцем, укладено Договір № 1571 /К купівлі-продажу права вимоги за яким АТ "Дельта банк" відступив шляхом продажу право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 211/06-КВ та договором та Іпотечним договором № 211/06-KB/Z від 24.03.2006.
15.07.2019 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Ей Ті Фінанс" укладений договір №1571/КВ купівлі-продажу прав вимоги, за яким АТ "Дельта банк" відступив шляхом продажу право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 211/06-КВ та договором та Іпотечним договором № 211/06-KB/Z від 24.03.2006.
Згідно вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" передає у власність ТОВ "Ей Ті Фінанс", а останній приймає у власність право вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майновий поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору.
У Додатку № 1 зазначені Кредитний договір № 211/06-КВ від 24.03.2006, дата закінчення договору 23.03.2011 і Іпотечний договір № 211/06-KB/Z від 24.03.2006 і загальна заборгованість за Договором на дату купівлі-продажу прав вимоги 1071511,70 грн, в тому числі по тілу кредиту - 338969,88 (11693,30 EUR), заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитом на дату купівлі- продажу права вимоги 443046,30 (15283,58 EUR), пеня, штраф на дату купівлі-продажу 289495,52 грн.
Крім того, Кредитний договір № 212/06-КВ від 24.03.2006, дата закінчення договору 23.03.2011, Іпотечний договір № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 і Договір поруки № 212/06-КВ-П і загальна заборгованість за Договором на дату купівлі-продажу прав вимоги 658381,57 грн, в тому числі по тілу кредиту - 208903,06 (7206,44 EUR), заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитом на дату купівлі-продажу права вимоги 271613,05 (9369,72 EUR), пеня, штраф на дату купівлі-продажу 177865,46 грн.
Зазначена справа розглядається на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства в межах справи № 922/2321/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Так, в обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначав, що у нього відсутні фінансові можливості погашати вимоги у розмірі 2 312 265, 86грн. Зі змісту поданої заяви та конкретизованого списку кредиторів боржника вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед кредиторами (ТОВ "Ей Ті Фінанс" та ОСОБА_6 ) становить 2 312 265, 86 грн. Також ОСОБА_1 зазначав, що в заяві, що у його власності є квартира, загальної площею - 45,6 кв.м., житловою площею - 26,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у складі спадкової маси після смерті ОСОБА_3 та яку прийняв ОСОБА_1 , проте на цей час Свідоцтво про право на спадщину не видано і право власності Білоусова на вказану квартиру не зареєстровано. Відповідно до Витягу зі Звіту про оцінку майна №SМ-39-06-20 від 22.06.2020 ринкова вартість квартири становила 572000,00грн. Також боржник зазначав, що вказане майно є предметом іпотеки. Іпотекодержателем є ТОВ "Ей Ті Фінанс".
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 17.09.1997 реєстраційний номер 5-97- 100794 посвідчено, що квартира за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . Згідно Технічного паспорту Харківське міське бюро технічної інвентаризації реєстраційний номер П-5-28965 квартира АДРЕСА_4 загальною площею 45,6 кв.м. розташована на 9 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 26,0 кв.м.
Відповідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.05.2004, реєстраційний номер 3- 631, спадкова справа 555/04 спадкоємницею майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина, ОСОБА_3 , яка мешкає в АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 1/2(Одна друга) частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , про що видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 від 17.04.2018 року.
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глушко О.В. зареєстрована спадкова справа № 62995400 (номер у нотаріуса 5/2018) про що видано Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 53314413 від 15.09.2018.
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв ОСОБА_1 , проте на цей час Свідоцтво про право на спадщину не видано і право власності Білоусова на квартиру АДРЕСА_4 не зареєстровано. Відомостей про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 іншими особами крім ОСОБА_1 не має.
Так, на підставі наданих суду доказів, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Відомості про заборону суду внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 37871337 (спеціальний розділ) 21.08.2020 о 17:38:16 год. на підставі ухвали суду, серія та номер: 922/2321/20, виданий 17.08.2020, видавник: Господарський суд Харківської області.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 ухвала господарського суду Харківської області від 17.08.2020 про відкриття провадження по справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 залишена без змін. При цьому судами апеляційної та касаційної інстанції було досліджено правовий режим вказаної квартири та зазначено про правомірність внесення спірної квартири до переліку майна боржника, яке має бути включено до ліквідаційної маси.
Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
Згідно із ч.14 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до ч.З ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до ч.4 ст.121 Кодексу України з процедур банкрутства, задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Так, оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було опубліковане на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 18.08.2020 року за №65139 містить усі необхідні дані про особу боржника, дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також відомості про судове рішення, на підставі якого здійснено офіційне оприлюднення повідомлення: ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність від 17.08.2020 № 922/2321/20, суддя Савченко А.А.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру судових рішень у мережі INTERNET за електронною адресою https://revestr.court.gov.ua/Review/91016674 19.08.2020 здійснено оприлюднення вказаної ухвали господарського суду Харківської області.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2020 ТОВ "Ей Ті Фінанс" всупереч дії мораторію задовольнило свої вимоги стягненням предмету іпотеки повністю.
Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вбачається, що 01.10.2020 14:58:11 державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Наталією Євгенівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54442681 від 06.10.2020 15:44:23.
На підставі цього рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності зареєстровано наступним чином:
1/2 частка квартири АДРЕСА_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс";
1/2 частка квартири АДРЕСА_4 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс".
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186876763101.
Підставою виникнення у ТОВ "Ей Ті Фінанс" права власності вказано іпотечний договір № 212/06-KB/Z, серія та номер: 420, виданий 24.03.2006, видавник Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Д.В.; договір купівлі - продажу прав вимоги, серія та номер: 1571 /К, виданий 15.07.2019 видавник ТОВ "Ей Ті Фінанс"; ПАТ "Дельта Банк", вимога, серія та номер: Б/Н від 25.07.2019, договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором серія та номер: 534 від 15.07.2019, видавник Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ей Ті Фінанс» на момент звернення до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності було освідомлено стосовно того, що іпотекодавець ОСОБА_3 померла, оскільки до матеріалів справи додана копія листа ТОВ "Ей Ті Фінанс", який був направлений 02.08.2019 приватному нотаріусові Харківського МНО Глушко О.В., в якому ТОВ "Ей Ті Фінанс" просило довести до відома спадкоємців ОСОБА_3 зміст претензії ТОВ "Ей Ті Фінанс" за Іпотечним договором № 212/06-КВ/Z від 24.03.2006, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ "Укрпромбанк" стосовно двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із нормами ст. 1282 ЦК України (у редакції від 07.03.2018, на підставі Закону 2269-VIII, чинній на момент існування відповідних правовідносин) спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Отже, 1-й відповідач ТОВ "Ей Ті Фінанс" не дотримався встановленого законом порядку задоволення вимог кредитора спадкоємцями та всупереч зазначеним нормам закону задовольнив свої вимоги за рахунок майна переданого в іпотеку в позасудовому порядку.
Згідно ч. ч. 1.2 ст. 7 КзПБ України спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що звернення стягнення на предмети іпотеки, шляхом позасудового набуття права власності ТОВ "Ей Ті Фінанс" на нерухоме майно, що належить боржнику та повинно бути включене до ліквідаційної маси боржника, є протиправним, оскільки відбулося в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №922/2321/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 попри заборони, які існували в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Нерухоме майно є предметом іпотеки і незаконні дії зі звернення стягнення поза межами справи про банкрутство вплинули на вимоги конкурсних кредиторів у цій справі про банкрутство, оскільки кредитори позбавлені можливості задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника повністю або (та) частково, а права боржника ( ОСОБА_1 позивача за цим позовом) були грубо порушені діями 1-го відповідача, оскільки внаслідок недобросовісних дій заставного кредитора позивач позбавлений можливості відновити свою платоспроможність в тому числі й за рахунок продажу спірного майна.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2020 ТОВ "Ей Ті Фінанс" із ОСОБА_4 було укладено Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 .
23.12.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В., р № 1167.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 241183740 від 20.01.2021 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , 23.12.2020 року державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. 17.02.2021 року ОСОБА_2 , була зареєстрована у вказаній квартирі, де проживає і по сьогоднішній день разом із донькою, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку із викладеними обставинами, позивач ОСОБА_1 , який вважає себе законним власником спірної квартири й просить суд витребувати у ОСОБА_2 свою власність.
Згідно з приписами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
Відповідно до ч.1 ст.11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.11 ГПК України).
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, ««East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:
1) чи є втручання законним;
2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес;
3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно - правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23.11.2000 в справі « Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
У статті 388 ЦК України визначено право власника на витребування майна від добросовісного набувача:
1.Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Власник може вимагати повернення свого майна лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно. Якщо ж володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №519 від 07.02.2014 - набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
У даному випадку, право власності на спірну квартиру ОСОБА_2 набула не у ТОВ "Ей Ті Фінанс", дії якого щодо реєстрації за ним права власності не відповідали вимогам добросовісності та законності, а у Фізичної особи ОСОБА_4 .
Під час вчинення правочину, відповідний договір купівлі - продажу від 23.12.2020, був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В., яка зазначила, що нею було перевірено відсутність заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, відсутність обтяжень рухомого майна платника податків, відсутність іпотеки за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстр речових прав.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України врегульовано, що вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.
Судом встановлено, що в даному випадку спірне майно, власником якого був позивач ОСОБА_1 було відчужено поза його волею у незаконний спосіб.
Проте ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі - продажу спірної квартири вжила усіх розумних та доступних для неї заходів, виявила обережність та обачність для з'ясування всіх правомочностей продавця на відчуження майна, адже договір купівлі-продажу квартири від 23.12.2020 року був посвідчений у нотаріуса, а право власності зареєстроване у встановленому законом порядку. Під час посвідчення продавець, засвідчив, що квартира в спорі та під заставою не перебувала, правами третіх осіб не обтяжена (п. 5 Договору).
Таким чином, суд визнає ОСОБА_2 добросовісним набувачем спірного майна, оскільки вона набула спірне майно оплатно, не знала та не могла знати про те, що воно придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, що свідчить про законність та добросовісність такого набуття права власності.
У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 47 Конституції України встановлює право кожного на житло.
У Законі України «Про охорону дитинства» передбачено, що всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального входження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх змінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 3); кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків (стаття 11); держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку (стаття 38).
У зв'язку з цим суд вважає слушною позицію 2-го відповідача, що у випадку задоволення вимог позивача, ОСОБА_2 , та її донька будуть позбавлені єдиного житла та можливості отримати справедливу сатисфакцію, адже чинним законодавством не передбачено будь-якого порядку відшкодування вартості зитребуваного майна, не міститься положень, щодо визначення особи, яка має таке відшкодування здійснити.
Матеріали справи містять докази, що ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає у квартирі разом зі своєю неповнолітньою донькою, що підтверджується відповідною довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб та довідкою про реєстрацію місця проживання особи, свідоцтвом про народження. Вказана квартира є їх єдиним місцем проживання та єдиним майном, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Частина друга статті 8 Конвенції передбачає виняткові випадки, за умови дотримання яких, втручання у гарантоване право допускається.
Однак, такі випадки повинні мати підґрунтя на національному рівні згідно з законом і бути необхідними у демократичному суспільстві, коли цього вимагають інтереси національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я та моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком.
З аналізу рішення ЄСПЛ ««Україна-Тюмень» проти України» вбачається, що дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Водночас, таке втручання в право на «мирне володіння майном» не може бути виправданим, адже має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення по справі «Прессос Компанія ОСОБА_9 та інші проти Бельгії»), тобто відсутня справедлива рівновага між публічним інтересом та приватними інтересами особи в якої це майно витребовується.
Суд вважає, що конкуруючий суспільний інтерес ОСОБА_1 у поверненні майна не може вважатися домірним із тими наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_2 та її неповнолітньої доньки. Справедливий баланс у результаті здійсненого втручання дотриманий не буде, що призведе до порушення статті 8 Конвенції.
Судом встановлено порушення прав боржника та його кредиторів вчиненням відчуження спірної квартири, проте поновлення такого порушеного права в даному випадку має відбуватись іншим шляхом, зокрема, покладенням відповідальності на особу, яка допустила відповідні порушення, а не покладенням надмірного тягаря відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем квартири.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для витребування у ОСОБА_2 спірної квартири та про відмову в задоволенні позовних вимог.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 202, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 21.07.2021 по справі № 922/2321/20 (922/605/21).
Рішення направити позивачу, відповідачу, третій особі, державному реєстратору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "04" жовтня 2021 р.
Суддя О.В. Кононова