Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2321/20 (922/2139/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Калашников Г.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс"
до Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізичної особи ОСОБА_2
про визнання недійсним договору в межах справи №922/2321/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1
за участю :
представника позивача - не з'явився
представника 1-го відповідача - Колесніков А.Г.
представника 2-го відповідача - Караченцев Ю.Л.
В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2321/20 про визнання неплатоспроможним Фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
02.06.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" надійшла позовна заява, в який позивач просить суд визнати недійсним договір позики від 01.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
В зазначеному позові ТОВ "Ей Ті Фінанс" зазначає, що 24.03.2006 між ОСОБА_3 та ТОВ "Укрпромбанк" укладений кредитний договір за №212/06-КВ. В забезпечення виконання кредитного зобов'язання між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" укладений договір поруки № 212/06-КВ-П від 24.03.2006.
02.07.2010 між ТОВ "Укрпромбанк" та АТ "Дельта Банк" (на теперішній час ПАТ "Дельта Банк") було укладено Договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанк" в рахунок погашення заборгованості на користь АТ "Дельта Банк". Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є, за реєстр №2263. Таким чином, позивач вказує, що ПАТ "Дельта Банк" став новим кредитором та набув право вимоги за вищезгаданими Кредитним договором та Договором поруки.
15.07.2019 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Ей Ті Фінанс" укладений договір №1571/КВ купівлі-продажу прав вимоги. Даним Договором ТОВ "Ей Ті Фінанс" набуло право вимоги до ОСОБА_3 , а також відповідно до Договору про відступлення права вимоги за договором поруки від 15.07.2019 року набуто право вимоги до поручителя ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ "Ей Ті Фінанс" набуло право вимоги до ОСОБА_1 як до поручителя.
Позивач зазначає, що 06.10.2020 ТОВ «Ей Ті Фінанс» задовольнило своїми вимоги стягненням предмету іпотеки повністю (рішення державного реєстратора Мороз Н.Є. від 06.10.2020 р., інд.: 54442681) та вказує на той факт, що ОСОБА_1 намагається в межах справи про визнання його неплатоспроможним витребувати колишній предмет іпотеки від добросовісного набувача, тому це загрожує ТОВ «Ей Ті Фінанс» тим, що його вимоги, як кредитора, які він уже задовольнив, залишаться незадоволеними і у нього виникнуть фінансові зобов'язання перед третіми особами, а саме перед покупцем цієї квартири - ОСОБА_4 , яка є добросовісним набувачем спірної квартири.
Позивач, як на підставу позовних вимог в своїй позовній заяві посилається на те, що оспорюваний договір позики було укладено 01.05.2018, а провадження у справі про банкрутство було відкрито 17.08.2020. Дані відомості дають позивачу підстави стверджувати, що оспорюваний правочин було укладено протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, як про це зазначається у ч. 1 ст. 42 КУзПБ. Тобто відповідачі вчинили дії, спрямовані на збільшення кількості кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов'язання перед ТОВ «Ей Ті Фінанс».
Також позивач стверджує, що у ОСОБА_1 , що є позичальником за оспорюваним договором позики, відсутні додаткові підтвердження передачі від ОСОБА_2 відповідних грошових коштів, оскільки договір позики нотаріально не посвідчений та власноруч оформленої розписки про передачу коштів не містить. Позивач звертає увагу суду на те, що після отримання ОСОБА_1 позики у розмірі 2 000 000 грн. нове майно останнім не придбавалося, кредитні зобов'язання не погашалися.
Також позивач зазначає, що у ОСОБА_2 як позикодавця відсутній дохід, він не працевлаштований, у нього відсутнє будь-яке майно, у тому числі нерухоме, що ставить під сумнів наявність у нього коштів у розмірі 2 000 000 грн. Місце постійного проживання ОСОБА_2 невідоме, за адресою реєстрації він не проживає.
Всі зазначені обставини на думку позивача свідчать, що укладаючи спірний договір сторони керувалися недобросовісною метою, притаманною цивільно-правовим правовідносинам, а керувалися метою створення умов для ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань перед позивачем тому є фраудаторним правочином (правочином, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). Тому позивач вважає, що спірний договір позики є фіктивним, вчиненим відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності наміру створити правові наслідки, обумовлені цим правочином, у розумінні положень ст. 234 ЦК України.
У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідачі, штучно створивши оспорюваний договір позики, порушили справу про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в межах якої намагаються анулювати реєстрацію права власності ТОВ "Ей Ті Фінанс" на відповідний предмет іпотеки, порушують права ТОВ "Ей Ті ФІНАНС", оскільки в такому випадку вимоги кредитора по- перше, є пропорційно меншими, ніж вимоги штучного кредитора ОСОБА_2 , а кошти від подальшої реалізації предмету іпотеки, стосовно якої зняте кредитором іпотечне обтяження, будуть розподілені безпідставно на штучного кредитора, а також права позивача будуть порушені поверненням коштів від продажу колишнього предмета іпотеки добросовісному набувачу.
Ухвалою суду від 22.06.2021 було прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 та відкрити провадження за №922/2139/21 у справі № 922/2321/20. Ухвалено розглядати заяву за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 21.07.2021.
14.07.2021 до канцелярії суду від представник 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому 2-й відповідач заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.
Зокрема зазначив, що до спірних правовідносин не може застосовуватись ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки кодекс набрав чинності 21.10.2019, оспорюваний правочин був укладений 01.05.2018, а відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому, на думку 2-го відповідача до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину).
Щодо посилання на фраудаторність оспорюваного правочин, то представник 2-го відповідача зазначив про невідповідність вказаного твердження фактичним обставинам справи, оскільки оспорюваний Договір позики складений у письмовій формі та містить підписи сторін. Підписуючи договір позики, ОСОБА_1 , відповідно до п. 9, п. 10 договору, особисто підтвердив, що він отримав від позикодавця кошти ще до підписання договору, що спростовує доводи позивача про те, що спірний договір позики укладений сторонами без наміру його реального виконання та про неотримання коштів за цим договором.
Також 2-й відповідач зауважує, що спірний договір жодним чином не порушує права позивача як кредитора ОСОБА_1 , оскільки оспорюваний договір позики був укладений між відповідачами 01.05.2018, а право вимоги позивача (кредитора) до боржника виникло значно пізніше - лише 15.07.2019, на підставі Договору купівлі-продажу права вимоги № 1571/КВ, укладеного між ПАТ "Дельта банк" та ТОВ "Ей Ті Фінанс", а також відповідно до Договору по відступлення права вимоги за договором поруки від 15.07.2019, за яким договором ТОВ "Ей Ті Фінанс" набуло права вимоги до ОСОБА_1 як до поручителя. Тому, за твердженням 2-го відповідача на момент укладення спірного Договору позики, ТОВ "Ей Ті Фінанс" не був кредитором ОСОБА_1 , а зазначений правочин на момент його укладення жодним чином не міг порушувати права та інтереси позивача.
19.07.2021 до канцелярії суду від 1-го відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому 2-й відповідач також заперечує проти вимог, викладених в позовній заяві, просить суд відмовити в задоволенні позову та зазначає, що ТОВ "Ей Ті Фінанс" наразі не є кредитором ОСОБА_1 в провадженні у справі про банкрутство, а тому не наділений правом на оскарження правочинів боржника, як то передбачено ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.
Також 1-й відповідач зазначає, що спірний правочин був укладений раніше, ніж позивач набув статусу кредитора та іпотекодержателя у спірних правовідносинах та саме за твердженням позивача на теперішній час задовольнив свої вимоги в повному обсязі, тому позивачем не доведено наявності порушеного інтересу або завданих збитків укладенням оспорюваного правочину.
В судовому засіданні 21.07.2021 представник позивача просив суд залучити до участі у справі 3-іх осіб, яки були визначені в позовній заяві.
Також в судовому засіданні 21.07.2021 представник позивача надав суду усне клопотання 21.07.2021 про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригіналу договору позики від 01.05.2018.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення наданого клопотання та залучення третіх осіб.
Крім того в судовому засіданні представник ТОВ "ЕйТіФінанс" просив призначити по справі судову експертизу щодо встановлення давності договору та зупинити провадження у справі.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення наданого клопотання.
В судовому засіданні 21.07.2021 було оголошено перерву до 19.08.2021.
18.08.2021 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника взяти участь в призначеному судовому засіданні обумовленою зайнятістю в іншому судовому процесі по кримінальному провадженню.
Присутні в судовому засіданні 18.08.2021 представники відповідачів заперечували проти задоволення наданого клопотання.
Ухвалою суду від 19.08.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) за позовом ТОВ "Ей Ті Фінанс" до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору на 30 днів. Задоволено клопотання ТОВ "Ей Ті Фінанс" про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання у справі № 922/2321/20 ( 922/2139/21) відкладено на 01.09.2021.
Представник позивача в судовому засіданні просила суд залишити клопотання, надані представником позивача в судовому засіданні 21.07.2021 без розгляду.
В судовому засіданні судом було оголошено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про залишення без розгляду усних клопотань позивача наданих в судовому засіданні 21.07.2021 про залучення до участі у справі 3-іх осіб, про витребування оригіналу договору позики та про призначення по справі судової експертизи та зупинення провадження по справі.
01.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача ТОВ "Ей Ті Фінанс" надійшло клопотання (вх. № 20241) про призначення судової технічної експертизи, в якій заявник просить суд:
1. Витребувати у відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригінали Договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 01.05.2018 року.
2. Призначити судову технічну експертизу давності документа, а саме - Договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 01.05.2018 року.
3. На вирішення експертизи поставити такі питання:
1) Чи відповідає дата Договору позики від 01.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , давності виготовлення цього документа, в тому числі:
- Яка давність, вік матеріалу (паперу) документа - Договору позики від 01.05.2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ?
- Яка давності виконання підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Договорі позики від 01.05.2018 року?
- Яка давність друкування тексту на Договорі позики від 01.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ?
2) Чи є на Договорі позики від 01.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 року ознаки впливу, що призвели до штучного старіння матеріалу та реквізитів?
3. Доручити проведення судової технічної експертизи давності документа, а саме Договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.05.2018 року, у двох екземплярах, експертам ТОВ «Київський експертно-дослідний центр».
4. Забезпечити проведення судової технічної експертизи по справі № 922/2321/20 (922/2139/21) відповідно до вимог чинного законодавства з метою забезпечення прав та інтересів сторін по справі.
В судовому засіданні було відмовлено ТОВ "Ей Ті Фінанс" в задоволенні клопотання (вх. №20241 від 01.09.2021) про витребування у відповідачів оригіналу договору позики від 01.05.2018 та призначення судової технічної експертизи давності документа по справі № 922/2321/20 (922/2139/21).
01.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача ТОВ "Ей Ті Фінанс" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд:
- поновити строк, встановлений ст. 81 ГПК України на подання клопотання про витребування доказів по справі № 922/2321/20 (922/2139/21);
- витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області інформацію, щодо перебування ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в трудових відносинах з фізичними та/або юридичними особами, а також у випадку наявності таких відносин, інформацію щодо нарахованої йому заробітної плати відповідно до форми № Д4 (місячної) за період з 01.01.2016 року по дату прийняття ухвали;
- витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Харківській області інформацію про наявність у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інших оподаткованих і неоподаткованих доходів (пенсія, дивіденди тощо) та витрати, інформація про які наявна у Державної податкової служби у Харківській області.
В судовому засіданні було відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Ей Ті Фінанс" (вх. № 20239 від 01.09.2021) про поновлення строку, встановленого ст. 81 ГПК Україні на подання клопотання про витребування доказів. Залишено без задоволення клопотання ТОВ "Ей Ті Фінанс" (вх. № 20239 від 01.09.2021) про витребування у Головного управління ДПС у Харківській області доказів.
Також 01.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача ТОВ "Ей Ті Фінанс" надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_2 надати докази на підтвердження законності походження грошової суми у розмірі 2 000 000,00 грн., що були передані ОСОБА_1 за договором позики від 01.05.2018.
В судовому засіданні було відмовлено ТОВ «Ей Ті Фінанс» в задоволенні клопотання (вх. №20240 від 01.09.2021) про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 надати докази по справі № 922/2321/20 (922/2139/21).
Ухвалою суду від 01.09.2021 було закрито підготовче провадження № 922/2321/20 ( 922/2139/21) за позовом ТОВ «Ей Ті Фінанс» до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2021.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явилася, через канцелярію суду надала клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю з'явитися в призначене судове засідання.
Присутні в судовому засіданні представники 1-го та 2-го відповідача заперечували проти задоволення клопотання.
В судовому засіданні 15.09.2021 було оголошено перерву на 5 хвилин того ж дня.
Після перерви судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відкладення розгляд справи по суті та призначення наступного судового засідання на 22.09.2021 об 12:40 год. із занесенням цієї ухвали до протоколу судового засідання.
В призначене судове засідання представник позивача не з'явилася, через канцелярію суду надала клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні та неможливістю з'явитися в призначене судове засідання.
Присутні в судовому засіданні представники 1-го та 2-го відповідача заперечували проти задоволення клопотання.
Суд, вислухавши позицію представників відповідачів, дослідивши надане клопотання представника ТОВ "Ей Ті Фінанс" про відкладення розгляду справи, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні керуючись наступним.
Так, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частинами 2, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд зазначає, що юридична або фізична особа не позбавлена права мати декількох повноважних представників.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, повторну неявку в судове засідання щодо розгляду справи по суті представника позивача, а також те, що позивач має декількох уповноважених представників та мав можливість забезпечити участь в судовому засіданні іншого уповноваженого представника, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи по суті, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), суд вважає за можливе розглянути справу по суті, за відсутності представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Присутній в судовому засіданні представник 1-го відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши про їх безпідставність та необґрунтованість.
Представник 2-го відповідача також просив суд відмовити в задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників відповідачів, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2321/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявник зазначав, що у нього відсутні фінансові можливості погашати вимоги у розмірі 2 312 265, 86грн. Зі змісту поданої заяви та конкретизованого списку кредиторів боржника вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед кредиторами (ТОВ "Ей Ті Фінанс" та ОСОБА_2 ) становить 2 312 265, 86 грн.
Так, на підставі наданих суду доказів, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
Відомості про заборону суду внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 37871337 (спеціальний розділ) 21.08.2020 о 17:38:16 год. на підставі ухвали суду, серія та номер: 922/2321/20, виданий 17.08.2020, видавник: Господарський суд Харківської області.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 ухвала господарського суду Харківської області від 17.08.2020 залишена без змін.
З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2006 було укладено Кредитний договір № 212/06-КВ від 24.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" і ОСОБА_3 згідно якого ОСОБА_3 надається кредит розміром у 17300,00 Євро, терміном кредитування 36 місяців, кінцева дата повернення кредиту 23.03.2009, процентна ставка за користування кредитом 11,0% річних.
19.03.2007 між ОСОБА_3 і ТОВ "Український промисловий банк" укладено Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 212/06-КВ від 24.03.2006, згідно якого встановили термін кредитування - 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 23.03.2011, процентна ставка за користування кредитом - 12,6% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 212/06-КВ укладено Іпотечний договір № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 року між ТОВ "Український промисловий банк", як іпотекодержателем і ОСОБА_6 , як іпотекодавцем.
Згідно умов Іпотечного договору № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальна площа 45,6 кв.м., житлова плаща 26,0 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 на праві приватної власності таким чином: 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Харківським міським фондом приватизації державного житлового фонду від 17.09.1997 року, зареєстрованим за № 5- 97-100-794 та зареєстрованим КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 22.09.1997, записано у реєстрову книгу №П-5-28965, 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину аз законом, посвідченого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 28.11.2004 року за реєстровим № 3-631 та зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічною інвентаризації» згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3915262 від 21.06.2004, реєстраційний номер 5680762, номер запису П-5-28965 в книзі 1.
Крім того, виконання зобов'язань за Кредитним договором № 212/06-КВ забезпечено Договором поруки 212/06-КВ-П від 24.03.2006, укладеного ТОВ "Український промисловий банк", як кредитором, ОСОБА_3 , як боржником і ОСОБА_1 , як Поручителем, за яким ОСОБА_1 поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором 212/05-КВ.
Позивач вказує, що 02.07.2010 року між ТОВ "Український промисловий банк" та АТ "Дельта Банк" (на теперішній час ПАТ "Дельта Банк" ) було укладено Договір про передачу активів ТОВ "Український промисловий банк" в рахунок погашення заборгованості на користь АТ "Дельта Банк".
15.07.2019 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Ей Ті Фінанс" укладений договір №1571/КВ купівлі-продажу прав вимоги, за яким АТ "Дельта банк" відступив шляхом продажу право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 211/06-КВ та договором та Іпотечним договором № 211/06-KB/Z від 24.03.2006.
Згідно вказаного договору ПАТ "Дельта Банк" передає у власність ТОВ "Ей Ті Фінанс", а останній приймає у власність право вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майновий поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору.
У Додатку № 1 зазначені Кредитний договір № 211/06-КВ від 24.03.2006, дата закінчення договору 23.03.2011 і Іпотечний договір № 211/06-KB/Z від 24.03.2006 і загальна заборгованість за Договором на дату купівлі-продажу прав вимоги 1071511,70 грн, в тому числі по тілу кредиту - 338969,88 (11693,30 EUR), заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитом на дату купівлі- продажу права вимоги 443046,30 (15283,58 EUR), пеня, штраф на дату купівлі-продажу 289495,52 грн.
Крім того, Кредитний договір № 212/06-КВ від 24.03.2006, дата закінчення договору 23.03.2011, Іпотечний договір № 212/06-KB/Z від 24.03.2006 і Договір поруки № 212/06-КВ-П і загальна заборгованість за Договором на дату купівлі-продажу прав вимоги 658381,57 грн, в тому числі по тілу кредиту - 208903,06 (7206,44 EUR), заборгованість по нарахованим відсоткам за кредитом на дату купівлі-продажу права вимоги 271613,05 (9369,72 EUR), пеня, штраф на дату купівлі-продажу 177865,46 грн.
Позивач зазначає, що 06.10.2020 ТОВ "Ей Ті Фінанс" задовольнило своїми вимоги стягненням предмету іпотеки повністю (рішення державного реєстратора Мороз Н.Є. від 06.10.2020 р., інд.: 54442681).
Так, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вбачається, що 01.10.2020 14:58:11 державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Мороз Наталією Євгенівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54442681 від 06.10.2020 15:44:23.
На підставі цього рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності зареєстровано наступним чином:
1/2 частка квартири АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс";
1/2 частка квартири АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс".
Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2186876763101.
Підставою виникнення у ТОВ "Ей Ті Фінанс" права власності вказано іпотечний договір № 212/06-KB/Z, серія та номер: 420, виданий 24.03.2006, видавник Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Слоневська Д.В.; договір купівлі - продажу прав вимоги, серія та номер: 1571 /К, виданий 15.07.2019 видавник ТОВ "Ей Ті Фінанс"; ПАТ "Дельта Банк", вимога, серія та номер: Б/Н від 25.07.2019, договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором серія та номер: 534 від 15.07.2019, видавник Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова І.В.
Наразі позивач просить суд визнати недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаючись на той факт, що він був укладений у строк протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства); є фіктивним та укладений на шкоду майновим інтересам позивача, як кредитору за Кредитним договором № 212/06-КВ від 24 березня 2006 року (фраудаторний правочин).
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У cтатті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Водночас за змістом частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (чинна редакція) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Як уже зазначалося, позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся з позовом у цій справі про визнання недійсними договору позики від 18.05.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стороною яких він не є; акцентував, що став власником майна, переданого в іпотеку, згідно з договором іпотеки, укладеними на забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, солідарним боржником за яким є ОСОБА_1 .
Тобто у цій справі позов про визнання недійсним договором позики подала особа, яка не була стороною цього договору, - заінтересована особа.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючі право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.05.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в письмовій формі укладено Договір позики, відповідно до умов п. 1 якого, ОСОБА_2 (в договорі - Позикодавець») передав, а ОСОБА_1 (в договорі - «Позичальник») отримав у власність грошові кошти у сумі 2 000 000 (два мільйони) грн. 00 коп.
Сторони договору встановили обов'язок Позичальника повернути зазначену вище суму грошових коштів до 01 травня 2020 року.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України.
Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.
Позивач в позовній заяві вказує, що відповідачі штучно створили оспорюваний договір позики, внаслідок чого було порушено справу про неплатоспроможність, в межах якої намагаються анулювати реєстрацію право власності ТОВ «Ей Ті Фінанс» на відповідний предмет іпотеки, що на думку позивача беззаперечно свідчить про порушення прав ТОВ «Ей Ті ФІНАНС», оскільки в такому випадку вимоги кредитора по- перше, є пропорційно меншими, ніж вимоги штучного кредитора ОСОБА_2 , а кошти від подальшої реалізації предмету іпотеки, стосовно якої зняте кредитором іпотечне обтяження, будуть розподілені безпідставно на штучного кредитора. Також шкода ТОВ «Ей Ті Фінанс» буде спричинена шляхом повернення коштів від продажу колишнього предмета іпотеки добросовісному набувачу.
Стосовно зазначеного твердження суд зазначає, що під порушенням права розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Наведені позивачем доводи в обґрунтування порушення його прав з боку відповідачів жодним чином не підтверджують безумовне порушення укладенням спірного договору позики будь - яких майнових прав позивача як особи, яка стала власником майна, переданого в іпотеку у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором; за наслідками задоволення такого позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатний буде набути прав.
ТОВ "Ей Ті Фінанс" не є стороною оспорюваного правочину, за наслідками його укладення позивач не набуває жодних прав або обов'язків. Більш того, навіть у разі встановлення ознак "штучності" заборгованості, яка виникла у боржника внаслідок укладення спірного правочину, вказані обставини не можуть жодним чином вплинути на виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед забезпеченим кредитором (яким є ТОВ "Ей Ті Фінанс"), вимоги якого задовольняються першочергово за рахунок майна, що є предметом забезпечення в межах провадження у справі про неплатоспроможність.
Позивач, наполягаючи на штучності оспорюваного договору позики та як наслідок штучності відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, саме в цьому вбачає порушення своїх інтересів як заставного кредитора. Таким чином, йдеться про те, що позивач вимагає визнання недійсним оспорюваного договору позики для захисту свого процесуального інтересу, а не цивільно-правового.
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статті 3, 627 ЦК України, статтях 6, 43 Господарського кодексу України. Визнання договору недійсним за позовом третьої особи, не сторони договору, є суттєвим втручанням держави у зазначені принципи і порушений інтерес особи має бути таким, що вимагає такого втручання і таке втручання має бути єдиним можливим способом виправлення правової ситуації.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим кодексом.
Суд вважає, що доводи позивача, наведені у позовній заяві фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які вже були предметом дослідження в суді й апеляційної та касаційної інстанції, дійсним наміром позивача під час звернення з позовом до суду про визнання недійсним спірного договору позики є не захист його порушеного права, а намагання в черговий раз поставити під сумнів законність відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та як наслідок, встановити нібито законні підстави реєстрації права власності та звернення стягнення на предмет іпотеки під час встановленої на це судової заборони та заволодіння майном боржника, яке має бути включено до ліквідаційної маси, - поза судовими процедурами.
Такий інтерес позивача не є легітимним і не підпадає під судовий захист. У зв'язку з цим суд критично ставиться до дійсних мотивів звернення позивача з позовною заявою у цій справі.
Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Ей Ті Фінанс" у справі, що розглядається, не довело наявність цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним оспорюваного договору позики.
Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 13-15, 41- 46, 74, 75, 76, 77, 80, 86, 129, 202, 207, 233, 237-241 ГПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
В задоволенні позову відмовити.
Рішення направити позивачу, відповідачам.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "04" жовтня 2021 р.
Суддя О.В. Кононова