вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" вересня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/670/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Друк Волині"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс"
про стягнення заборгованості в сумі 149 379, 00 грн.
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 149 379, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, згідно договорів на виготовлення та поставку газет №22 від 05.01.2015, №5 від 04.01.2016 та №5 від 03.01.2017.
Ухвалою від 13.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 07.09.2021.
Ухвалою суду від 07.09.2021 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, розгляд справи відкладено на 28.09.2021.
28.09.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа відповідачу № 17 від 13.09.2021, в якому позивач просить підписати відповідача акт звіряння взаємних розрахунків станом на 10.09.2021 на загальну суму 138 407, 89 грн (том 2, а.с. 182).
Представник позивача у судове засідання 28.09.2021 не з'явився, однак 28.09.2021 від останнього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 28.09.2021 також не з'явився, однак 28.09.2021 від адвоката надійшла заява про відкладення розгляд справи, у зв'язку з перебуванням останнього в іншому судовому засіданні.
Також, 28.09.2021 від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс" надійшла заява про відкладення розгляду справи, у якій вказана неможливість прибуття у судове засідання за станом здоров'я.
Суд розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, на прохання відповідача відкладав розгляд справи 07.09.2021 для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та подати відзив на позовну заяву, однак представник не скористався можливістю подати будь які докази.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 ГПК України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 28.09.2021 обов'язковою не визнавалася.
За таких обставин, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду справи по суті, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Cуд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс" (Замовник) укладено договір поставки та виготовлення газети №22 від 05.01.2015 (Договір 1); договір на друк та виготовлення газети №5 від 04.01.2016 (Договір 2); договір поставки та виготовлення газети №5 від 03.01.2017 (Договір 3).
У відповідності до п. 1.1. Договору 1 та Договору 3 Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки зі здійснення друку газети "Об'ява" в кількості та асортименті згідно його заявки. В комплекс послуг входить: прийняття Виконавцем файлів оригіналу макета газети, виготовлення і монтаж текстових діапозитивів та діапозитивів ілюстрацій, фотовиводу, виготовлення друкарських форм, друкування (поліграфічні послуги) офсетним способом, пакування в пачки, інші брошурувальні послуги (при необхідності), експедування, доставка та здача газет в експедицію Центру перевезення Укрпошти.
Згідно п. 1.1. Договору 2 Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки на виконання монтажу, текстових діапозитивів та діапозитивів ілюстрацій, фотовиводу, виготовлення друкарських форм, друкування (поліграфічні послуги) офсетним способом на власному газетному папері, або на папері Замовника газети "Об'ява", що виходить один раз на тиждень, день друку - вівторок.
Відповідно п. 3.1. Договорів Замовник має здійснювати оплату протягом 5 днів з дати отримання газети за видатковими накладними.
Згідно п. 4.1. Договорів у випадки затримки Замовником оплати, що визначена п.3.1., Виконавець припиняє виконання обов'язків по даному договору до повної оплати.
Вказані договори підписані уповноваженими представниками їхніх сторін та скріплені їхніми печатками. На час розгляду справи доказів розірвання або недійсності правочинів сторонами не надано.
Судом встановлено, що позивач виконував зобов'язання за укладеними Договорами перед відповідачем протягом 2015-2020 років. Вказане підтверджується наявними у справі належним чином завіреними копіями видаткових накладних за даний період (містяться у томі 1 на а.с. 25- 38, 42-47, 51-101, 161-210, у томі 2 на а.с. 2-49, 102-111).
В порядку досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 09/02 від 09.02.2015 про сплату боргу (том. 2 а.с. 125 - 126).
У відповідь на дану претензію відповідачем надіслано лист з графіком погашення заборгованості (том.2 а.с. 130 -132).
Також, 08.06.2017 та 04.09.2018 відповідач звертався на адресу позивача з листами, в яких висловлював гарантію належного погашення заборгованості (том.2 а.с. 134 -135).
У матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період 2019 року, із якого вбачається, що відповідач заборгував кошти позивачу за поставлені друковані видання в сумі 138 407, 89 грн. (том. 2, а.с. 136-137).
Неоплаченими залишились видаткові накладні: за 2015 рік - на суму 54 295, 89 грн, за 2016 рік - 17 692, 00 грн, за 2017 рік - 7 925, 00 грн, за 2018 рік - 32 160, 00 грн, за 2019 рік -24 967, 00 грн, за 2020 рік - 1 368, 00 грн.
Позивачем надано зведений розрахунок основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс" на загальну суму 138 407, 89 грн, за період з 2015 по 2020 рік (том. 1, а.с. 10-11).
В порушення зазначених умов договорів розрахунки Відповідачем за отриманні послуги проводились не у повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем у сумі 138 407, 89 грн.
Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ст. 11 ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладені між сторонами договори на поставку та виготовлення газет є договорами підряду.
Згідно із ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, тобто, законодавець передбачає обов'язкову оплатність договору підряду.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як встановлено судом, позивач виконав обумовлені договорами роботи з поставки та виготовлення газет, що підтверджується видатковими накладними, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно п. 3.1. Договорів Замовник має здійснювати оплату протягом 5 днів з дати отримання газети за видатковими накладними.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 138 407, 89 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договорами, позивач просить стягнути з відповідача 3 393,00 грн - 3% річних та 7 578,00 грн - інфляційних збитків.
Щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції суд встановив наступне.
Положеннями ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.
Суд, здійснивши власний розрахунок 3 % відсотків річних, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить - 3 389, 97 грн, при заявленому - 3 393,14 грн. Відтак, суд дійшов до висновку про стягненню з відповідача підлягають 3% відсотки річних, які за розрахунком суду складають 3 389, 97 грн.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі - 3 393,14 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі - 3 389, 97 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 3, 17 грн - слід відмовити.
Крім того суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних збитків, за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 7 530, 89 грн при заявленому - 7 578, 03 грн. Відтак, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 7 530, 89 грн.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних збитків в сумі 7 578, 03 грн підлягає частковому задоволенню в розмірі 7 530, 89 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 47, 14 грн - слід відмовити.
Відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення 3% відсотків річних та інфляційних збитків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, не спростовані відповідачем та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 138 407, 89 грн - основного боргу, 3 389, 97 грн - 3% річних та 7 530, 89 грн - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 3,17 грн та 47,14 грн та інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 269, 22 грн. покладається на відповідача, решта - на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Ракурс" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Чорновола, буд. 14, офіс 16, код ЄДРПОУ 36922025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Друк Волині" (33018, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Поліщука, буд. 1Г, код ЄДРПОУ 33723855) заборгованість в сумі 138 407, 89 (сто тридцять вісім тисяч чотириста сім) грн - основного боргу, 3 389, 97 (три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн - 3% річних, 7 530, 89 (сім тисяч п'ятсот тридцять) грн - інфляційних втрат та 2 269, 22 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн.
3. У решті позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 3,17 грн та 47,14 грн інфляційних втрат - відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 04 жовтня 2021 року.
Суддя А.М. Горплюк