ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2021Справа № 910/12114/21
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Дукан»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум»
про стягнення 108 486,59 грн.,
Селянське (фермерське) господарство «Дукан» (надалі - СФГ «Дукан») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (надалі - ТОВ «Брітіш Петроліум») про стягнення 108 486,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за договором постачання нафтопродуктів №968 від 15.08.2017, у зв'язку з чим позивач просить повернути йому передоплату у розмірі 101 760,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 101,76 грн., 3% річних у розмірі 1 546,75 грн. та інфляційних у загальному розмірі 5 078,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Вказана ухала була отримана ТОВ «Брітіш Петроліум» 11.08.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0505477314828, проте відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
15.08.2017 між ТОВ «Брітіш Петроліум» (постачальник) та СФГ «Дукан» (покупець) був укладений договір постачання нафтопродуктів №968 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту «Товар»: бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, кількість, ціна товару та якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою). У разі вивезення товару транспортними засобами покупця в заявці також зазначається графік подачі транспортних засобів в рамках строку поставки, передбаченому п. 3.6 даного договору. В разі вивезення товару транспортними засобами постачальника у заявці вказується пункт розвантаження транспортного засобу. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно з п. 3.4 Договору на основі наданої покупцем заявки, постачальник до кінця робочого дня, наступного за днем надання заявки, оформляє і направляє покупцю рахунок-фактуру. Рахунок-фактура дійсний до сплати протягом 3 (трьох) банківських днів, після його оформлення.
Постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п 3.6 Договору у випадку поставки товару за цим договором на умовах 100% попередньої оплати, покупець зобов'язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоді до цього договору.
На виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №БР000000012 від 15.01.2021 на суму 101 760,00 грн., який повністю оплачений СФГ «Дукан», що підтверджується платіжним дорученням №3 від 15.01.2021.
28.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №5, в якій просив здійснити повернення коштів у розмірі 101 760,00 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором, у зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму передоплати у розмірі 101 760,00 грн.
Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи (платіжне доручення №3 від 15.01.2021) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача передоплату за товар у розмірі 101 760,00 грн. на підставі Договору.
СФГ «Дукан» звернулося до ТОВ «Брітіш Петроліум» із претензією №5 від 28.05.2021, в якій просив повернути суму передоплати у розмірі 101 760,00 грн. в термін до 11.06.2021, у зв'язку з не поставкою товару.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу товару на підставі Договору на суму 101 760,00 грн.
Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 101 760,00 грн., і строк його виконання настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 101 760,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги СФГ «Дукан» про стягнення з ТОВ «Брітіш Петроліум» передоплати у розмірі 101 760,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 101,76 грн. за несвоєчасну поставку товару, а також 3% річних у розмірі 1 546,75 грн. та інфляційних у загальному розмірі 5 078,08 грн. нарахованих за прострочення виконання зобов'язання за період з 15.01.2021 по 18.07.2021.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Відповідно до п. 6.4 Договору у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено.
Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення строків поставки товару штрафу, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, не тільки за невиконання грошового зобов'язання, а відтак суд вважає, що вимога позивача є обґрунтованою.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що він є арифметично вірним, правильним та обґрунтованим, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 101,76 грн., нарахованого за несвоєчасну поставку товару, підлягає задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем 3% річних у розмірі 1 546,75 грн. та інфляційних у розмірі 5 078,08 грн. суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Тобто, правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжним дорученням №3 від 15.01.2021.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.
Отже, в даному випадку, наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 21 січня 2021 року, а враховуючи, що умовами п. 3.6 Договору сторони встановили строк повернення грошових коштів протягом 3 (трьох) робочих днів, то, відповідно, прострочення такого грошового зобов'язання почалось з 26.01.2021.
Із розрахунку позивача вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних здійснено з 15.01.2021 на 185 днів прострочення, тобто до 18.07.2021, а враховуючи вставлений судом період прострочення нарахування 3% річних та інфляційних за період з 15.01.2021 по 25.01.2021 є безпідставним.
Здійснивши власний розрахунок, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 455,31 грн. та інфляційні у розмірі 5 078,08 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Брітіш Петроліум» на користь СФГ «Дукан» попередньої оплати у розмірі 101 760,00 грн., штрафу у розмірі 101,76 грн., 3% річних у розмірі 1 455,31 грн. та інфляційних у розмірі 5 078,08 грн. В іншій частині (3% річних у розмірі 91,44 грн.) в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №61 від 22.07.2021, укладений між адвокатом Пахомовою А.І. та СФГ «Дукан», акт виконаних робіт до договору №61 від 22.07.2021 та довідку №44 від 22.07.2021.
Судом встановлено, що 22.07.2021 між адвокатом Пахомовою А.І. (адвокат) та СФГ «Дукан» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №61, відповідно п. 1 якого адвокат надає правову допомогу, що полягає в представництві інтересів клієнта в Господарському суді м. Києва з питань стягнення заборгованості з ТОВ «Брітіш Петроліум».
Пунктами 3 та 4 вказаного договору передбачено, що послуги, надані адвокатом, можуть виконуватись та надаватись клієнту, у вигляді друкованої продукції, на магнітних носіях, через телефонні мережі, поштою та в усній формі. На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт приймання-передачі адвокатський послуг і направляється клієнту. Вартість послуг адвоката становить 7 000,00 грн.
22.07.2021 сторонами вказаного договору складено та підписано акт виконаних робіт до договору №61 від 22.07.2021, відповідно до якого адвокатом складено процесуальні документи: позовну заяву до ТОВ «Брітіш Петроліум» про стягнення авансу та збитків.
Згідно акт виконаних робіт до договору №61 від 22.07.2021 роботи виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, а вартість таких робіт складає сім тисяч гривень, які повністю сплачені СФГ «Дукан» адвокату, що підтверджується довідкою адвоката Пахомової А.І. №44 від 22.07.2021.
Повноваження адвоката Пахомової Анни Сергіївни підтвердженні договором про надання правової допомоги №61 від 22.07.2021 та 6свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КР №000495 від 12.06.2020.
Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Пахомовою А.І. професійної правничої допомоги СФГ «Дукан» в межах даної справи на суму 7 000,00 грн.
Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Дукан» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, будинок 15, офіс 9; ідентифікаційний код 40028849) на користь Селянського (фермерського) господарства «Дукан» (39123, Полтавська обл., Козельщинський р-н, с. Василівка, вул. Леніна, будинок 37; ідентифікаційний код 23552268) заборгованість у розмірі 101 760 (сто одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп., штраф у розмірі 101 (сто одна) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1 455 (одна тисяча чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 31 коп., інфляційні у розмірі 5 078 (п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 08 коп., судовий збір у розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 09 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 994 (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 10 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий