вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.09.2021м. ДніпроСправа № 904/6092/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Рикова Валентина Володимировича, м. Дніпро
про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 31 268,12 грн.
Представники:
Від Позивача Сечко С.В. адвокат
Від Відповідача:Хандога В.В., посвідчення №1159 від 15.12.2017, адвокат
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Рикова Валентина Володимировича суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 31 268,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2018 в с. Семиполки по вул. Київське шосе, 69, Броварського району київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Рено Преміум» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення № 361/8766/18 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм ПП «Риков», визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди працював водієм ПП «Риков», керував транспортним засобом «Рено Преміум», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно відповіді НПУ є ОСОБА_2 , то особою, відповідальною за завдані збитки, є саме відповідач.
Ухвалою від 01.07.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
12.07.2021 позивач надав заяву про усунення недоліків позивної заяви.
Ухвалою суду від 14.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.08.2021.
20.07.2021 позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
26.07.2021 відповідач надав відзив, в якому проти позовних вимог заперечив, зазначив, що водій ОСОБА_1 ніколи у трудових правовідносинах з Фізичною особою-підприємцем Риковим В.В. не перебував, на роботу не приймався та не виконував жодних трудових обов'язків.
02.08.2021 в судовому засіданні розгляд справи відкладено до 06.09.2021.
16.08.2021 від відповідача надійшла заява про розподіл професійних витрат, в якій він просить вирішити питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача витрати у розмірі 6 000,00 грн.
01.09.2021 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу easycon.com.ua.
Ухвалою суду від 02.09.2021 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про участь у судовому засіданні 06.09.2021 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу easycon.com.ua.
В судовому засіданні 06.09.2021 позивач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору водія - ОСОБА_1 , зазначивши, що рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки.
Відповідач проти клопотання позивача заперечив, послався на пропуск позивачем строку для подання такого клопотання.
Суд, вивчивши зазначене клопотання позивача, прийшов до висновку про його відмову з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Зважаючи не те, що справа розглядається за правилами спрощеного провадження та перше судове засідання у ній відбулося 02.08.2021, позивачем пропущено строк для звернення до суду з клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи, у зв'язку з чим суд відмовляє в його задоволенні.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 06.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: обставини виникнення обов'язку сплати страхового відшкодування, правомірність їх покладення на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2018 між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (яке в подальшому змінило назву на ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_3 був укладений ддоговір добровільного страхування наземного транспорту № 86762а8н, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, повязані із володінням та користуванням транспортним засобом - автомобілем "Фольксваген Поло" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
03.12.2018 в с. Семиполки по вул. Київське шосе, 69, Броварського району київської області сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген Поло», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Рено Преміум» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення № 361/8766/18 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм ПП «Риков», визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
14.12.2018 до ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся ОСОБА_3 із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Вищеквазану ДТП було визнано страховим випадком і позивач виплатив на рахунок СТО ФОП Атрощенко П.І. , суму страхового відшкодування в розмірі 95 699,01 грн. Крім того, за евакуацію автомобіля, позивач сплатив на користь ПрАТ "Коріс Україна" 1 922,00 грн.
Отже, розмір страхової виплати за договором добровільного страхування наземного транспорту № 86762а8н визначено позивачем у розмірі 98 390,01 грн.
Як зазначає позивач, на момент настання ДТП, цивільно-правоа відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля Рено Преміум державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "ПЕРША" полісом № АМ6161245.
15.03.2019 позивач звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "ПЕРША" із заявою про сплату суми страхового відшкодування. Випадок було визнано компанією страховим, а тому ПрАТ "Страхова компанія "ПЕРША" сплатило на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 67 121,89 грн.
Різниця між сумою, сплаченою позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 86762а8н від 27.04.2018 та страховою виплатою ПрАТ "Страхова компанія "ПЕРША" становить 31 268,12 грн.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди працював водієм ПП «Риков», керував транспортним засобом «Рено Преміум», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно відповіді НПУ є ОСОБА_2 , то позивачем визначено, що особою, відповідальною за завдані збитки, є відповідач.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача 31 268,12 грн. суми страхового відшкодування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, на підставі наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, с обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження того факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП начебто знаходився в трудових відносинах з відповідачем, позивач посилається на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.01.2019 у справі про адміністративне правопорушення № 361/8766/18, в преамбулі якої зазначено, що ОСОБА_1 працював водієм ПП «Риков».
В постанові вбачається, що водій ОСОБА_5 до суду не з'явився та пояснень суду, в тому числі щодо його працевлаштування, не надавав. Отже, суд розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних у справі документів. При цьому суд не з'ясовував безпосередньо у ОСОБА_6 , чи знаходиться він у трудових правовідносинах з Фізичною особою-підприємцем Риковим В.В.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.09.2019 є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вказана постанова підтверджує факт, що саме водій ОСОБА_1 скоїв вищезазначене адміністративне правопорушення, але не може підтверджувати будь-які інші обставини, в тому числі щодо працевлаштування водія ОСОБА_1 .
За таких обставин, вказана постанова не є належним та допустимим доказом у справі у розумінні статей 76 та 77 ГПК України.
Відповідач не подавав повідомлення територіальним органам Державної фіскальної служби про прийняття ОСОБА_1 на роботу відповідно до Порядку повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого Постановою КМУ від 17.06.2015 № 413, не укладав з ОСОБА_1 трудового договору у вставленому порядку, не надавав наказів про прийняття ОСОБА_1 на роботу та не вносив до трудової книжки ОСОБА_1 відповідних записів.
ФОП Риков В.В. подавав офіційну податкову звітність за період, у якому відбулась вищезазначена дорожньо-транспортна пригода.
Як вбачається зі звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП Рикова В.В. за грудень 2018 р., а також Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2018 р., у трудових відносинах з ФОП Риковим В.В. дійсно знаходились дві особи ( ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , та ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ), щодо яких ФОП Риков В.В. здійснював нарахування всіх передбачених законодавством податків та зборів, що підтверджує відсутність трудових правовідносин між Салаком Є.О. та відповідачем.
Таким чином, правові підстави покладення на ФОП Рикова В.В. відповідальності за спричинення шкоди іншою особою, з якою він не перебував у трудових правовідносинах -відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Щодо заяви відповідача про стягнення з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача виходячи з наступного.
Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтями 16, 58 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.
В свою чергу п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № 10/ф/21 від 23.07.2021, додаткова угода № 1 договору від 23..07.2021, попередній розрахунок суми гонорару адвоката за надану правову допомогу, та інші докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 6.1. додаткової угоди № 1 до договору № 10/ф/21 від 23.07.2021, винагорода адвоката становить 6 000,00 грн., які клієнт зобов'язується сплатити адвокату шляхом перерахування на зазначений в договорі банківський рахунок адвоката в строк до 01.08.2021. Відповідачем сплачено винагороду 26.07.2021 у розмірі 6 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №МК1Х-САМ1-91СН-5907.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Зокрема, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ч. 3 ст. 162 ГПК України).
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведений висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Як вбачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18), якщо суд при вирішенні клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Проаналізувавши наданий розрахунок суми витрат відповідача, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, цей спір відноситься до категорії справ незначної складності.
Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову розміщено на 8 аркушах), нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу на 50% від заявленої суми.
Внаслідок цього, суд задовольняє витрати на професійну правову допомогу на загальну суму 3 000,00 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в позові відмовити.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що стягненню з позивача підлягає 3 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі відмови у позові покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 234,235,238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Закрити провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Фізичної особи-підприємця Рикова Валентина Володимировича про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 31 268,12 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 20474912) на користь Фізичної особи-підприємця Рикова Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) 3 000,00 грн.- витрат на правничу допомогу, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.
Витрати на правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн. покласти на Фізичну особу-підприємця Рикова Валентина Володимировича.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.09.2021
Суддя Н.Г. Назаренко