Справа № 283/1894/21
Провадження №2-а/283/21/2021
30 вересня 2021 року м. Малин
Малинський районний суд Жтомирськоїобластіу складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В., за участю представника позивача - адвоката Пікульської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Короткий виклад позовних вимог
19.07.2021 до суду від адвоката Пікульської К.В., яка діє в інтересах позивача надійшов адміністративний позов до відповідача про скасування постанови № 152099 від 29.06.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та застосовано до неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 29.06.2021 начальником 3 групи іпквіпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, лейтенантом Туром В.Г. винесено постанову № 152099, якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у тому, що вона 29.06.2021 приблизно о 01 годині 06 хвилин в районі пункту пропуску «Успенка» (рух через який припинено) порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території (ТОТ) України, а саме: порушила п. 3 Порядкув'їзду осіб переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року № 815, відповідно до якого виїзд з ТОТ здійснюється виключно через КПВВ, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Позивачка вважає постанову незаконною та необґрунтованою належними доказами, посилаючись на те, що її перетин державного кордону з тимчасово окупованої території України на територію РФ, а потім з території РФ на територію України був зумовлений крайньою необхідністю, а саме на ТОТ України проживає матір позивача, яка має похилий вік, позивач за зареєстрованим місцем проживання проходить лікування від онкологічного захворювання, перетин лінії розмежування було неможливе через заборону окупаційним режимом та загострення воєнного стану.
Крім того, позивач вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки вона не перетинала лінії розмежування поза КПВВ, а державний кордон не є тотожним лінії розмежування.
Позивач просить скасувати вказану постанову про накладення адміністративного стягнення, а провадження по справі закрити.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 21.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків.
02.08.2021 на виконання ухвали суду від 21.07.2021 представником позивача усунуто недоліки, про що подано відповідну заяву.
Ухвалою від 03.08.2021 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами ст. 286 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12.00 год. 13.08.2021.
10.08.2021 було задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, яке призначене на 12 годину 13.08.2021 в режимі ВКЗ.
13.08.2021 в зв'язку з неявкою представника відповідача відкладено розгляд справи на 12 годину 30.09.2021 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце відповідач повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, із заявами та клопотаннями до суду не звертався, відзиву на позов не подавав.
Обставини, встановлені судом.
Зі змісту постанови № 152099 від 29.06.2021 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у тому, що вона 29.06.2021 приблизно о 01 годині 06 хвилин в районі пункту пропуску «Успенка» (рух через який припинено) порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території (ТОТ) України, а саме: порушила п. 3 Порядкув'їзду осіб переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року № 815, відповідно до якого виїзд з ТОТ здійснюється виключно через КПВВ, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
З копії паспорта позивача та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , а фактично проживає в АДРЕСА_2 (а.с.9-11)
Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності (а.с.12).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Між сторонами виник спір щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст. 204-2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже, вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного норм Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».
Частини 1 та 3 статті 12 цього Закону визначають, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду.Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
28.11.2019 набрав чинності Порядок № 815, відповідно до п. 1 якого, він визначає процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.
Дія цього Порядку поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в'їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в'їзду-виїзду, контрольні пункти в'їзду-виїзду на залізниці.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 815 (в редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення), в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти відповідно до вимог цього Порядку.
Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.
Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.
В пункті 2 Порядку визначено, що контрольний пункт в'їзду/виїзду (КПВВ) - це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в'їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій; лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об'єднаних сил.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку визначають правила в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону, а діють виключно як пункти переміщення через лінію розмежування в межах території України.
Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування з контрольованої на тимчасово окуповану територію України або у зворотному напрямку поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду в межах території України (без перетину державного кордону).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Зокрема, стаття 204-1 КУпАПпередбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивач 29.06.2021 приблизно о 01 годині 44 хвилини перетнула державний кордон України з тимчасово окупованої територіїУкраїни через непрацюючий пункт пропуску «Успенка» (закритий розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2015 № 106-р) в напрямку Російської Федерації, а в подальшому в той же день здійснила в'їзд з території РФ на територію України через пункт пропуску «Гоптівка», у зв'язку з чим і була притягнута до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП оскаржуваною постановою.
Як встановлено вище, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку № 815 забороняють в'їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.
Відповідачем у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС України не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як щодо ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так і доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
При цьому, суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, та не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення (постанова ВС від 08.07.2020 по справі № 177/525/17).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що постанова у №152099 від 29.06.2021 складена з порушенням норм ст. 268, 280 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а в суду є правові підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Розподіл судових витрат
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки ніхто з учасників справи не поніс судових витрат, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. 5, 6, 9, 139, 241-247,286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 152099 від 29 червня 2021 року, винесену начальником 3 групи іпквіпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, лейтенантом Туром Валерієм Геннадійовичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 04.10.2021.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання як тимчасово переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Харківський прикордонний загін, юридична адреса: м. Харків, вул.Клочківська, 228-П.
Суддя В. М. Хомич