Справа №295/10117/21
Категорія 82
2/295/2585/21
20.09.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді - Перекупка І.Г.,
за участю секретаря судового засідання Українця Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом поданим представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Сєтака Віктора Ярославовича про зняття заборони з нерухомого майна, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить зняти заборону на нерухоме майно - на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 29.07.2005р на підставі договору іпотеки, р12245 від 26.07.2005р, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 2236881.
У грудні 2019 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 22.12.2005 року № 863. Позивач вказала, що 26.07.2005 року вона отримала в кредит грошові кошти в сумі 13511 доларів США в АТ КБ «Приватбанк» на придбання квартиру АДРЕСА_1 . На підставі даного договору іпотеки нотаріусом було внесено відповідні відомості про заборону на нерухоме майно, а саме: на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 у Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Коли ж будівництво вже було завершено, то згідно нових даних щодо адреси будинок в якому ОСОБА_1 придбала квартиру мав номер не 59, а 59-В.
В подальшому, згідно договору від 01.11.2006р про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 26.07.2005року предметом іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань стала квартира АДРЕСА_1 . За цим договором нотаріус вніс відповідні відомості в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, але попередні відомості щодо накладеної заборони не були вилучені нотаріусом з реєстру.
Приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. була здійснена перереєстрація в Державному реєстрі іпотек в зв'язку з укладенням договору від 01.11.2006р про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 26.07.2005р та проведено наступні дії: - вилучено об'єкт майнові права на квартиру АДРЕСА_2 та додано об'єкт квартира АДРЕСА_3 . А в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна нотаріус вніс лише відомості щодо реєстрації обтяження за договором про внесення змін та доповнень від 01.11.2006р щодо кв. АДРЕСА_1 , але не вніс зміни в цей реєстр щодо кв. АДРЕСА_1 .
Відповідні відомості та записи щодо припинення іпотеки та зняття заборони по квартирі АДРЕСА_1 як власності ОСОБА_1 були вчинені на підставі вказаного вище рішення Богунського районного суду м. Житомира.
Але в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 2021р залишається чинною заборона на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , вчинена на підставі договору іпотеки від 26.07.2005 року, хоча фактично заборона має бути припинена, але юридично відповідні відомості в реєстр внесені не були через відсутність належних дій з боку іпотекодержателя та нотаріуса.
Крім того, прошу взяти до уваги, що сама ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , а не квартири АДРЕСА_1 . Дана ситуація виникла через розбіжність у нумерації будинку, який будувався. Документи для будівництва оформлялися як на будинок АДРЕСА_4 , а вже після завершення будівництва та введення цього будинку в експлуатацію йому було присвоєно інший номер - АДРЕСА_5 . Заборгованість за позикою відсутня. Таким чином, позивач зазначає, що наявність відомостей про обтяження майна в державному реєстрі є безпідставною, порушує його право власності і не дає можливості вільно розпоряджатись будинком.
Ухвалою судді від 06 серпня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо винесення заочного рішення. Крім того, просив стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. та 908,00 грн. судового збору.
Відповідач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", який належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання уповноваженого представника не направив, відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомлено.
Відповідач приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак В.Я. в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, в розгляді спору покладається на розсуд суду.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 81 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , підтвердженням чому є свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 07.03.2006 року, видане позивачу на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 22.12.2005 року № 863.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 188675048 від 13.11.2019 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 02.11.2006 року зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору про внесення змін та доповнень. р. 16732.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек 16.03.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т.Є. на підставі договору купівлі-продажу (відступления) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, р. 351, 352, від 19.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В., внесено відомості про іпотеку квартири АДРЕСА_1 . Іпотекодержателем у даному випадку зазначено « ОСОБА_3 № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №256898658 від 18.05.2021 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого Виконкомом Житомирської міської ради від 07.063.2006 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №260396399 від 08.06.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 29.07.2005 року зареєстровано обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, р. 12245. Об'єкт обтяження - інше, майнові права на квартиру АДРЕСА_6 , будівництво якої незавершене, заг. пл. 60,41 кв.м., власником якої є - ОСОБА_1 .
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира №295/17883/19 від 23.06.2020 року визнано припиненою іпотеку щодо квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т.Є. на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, р. 351, 352 19.02.2007 року та вилучити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку, реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі іпотек 2236926, зняти заборону на квартиру АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 02.11.2006 року на підставі договору про внесення змін та доповнень, р. 16732, 01.11.2006 року, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 3995694.
Як зазначено в рішенні Богунського районного суду м. Житомира №295/17883/19 від 23.06.2020, з посиланням на довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 10.04.2008 року № 3372/1, в якій зазначено, що за кредитним договором № ZRH0GK00003007 від 26.07.2005 року відсутні будь-які кредитні зобов'язання, заборгованість за вказаним договором погашена.
Таким чином, оскільки зобов'язання за кредитним договором № ZRH0GK00003007 від 26.07.2005 року виконані, тому разом з ними припинилися зобов'язання за договором про іпотечний кредит.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні будь-які правові підстави для обмеження позивача у розпорядженні належним йому майном. Протилежне відповідачем у справі не доведено.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п.п. 5.1., п. 5 гл. 15Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5,нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:
- кредитора про погашення позики;
- про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);
- про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;
- про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору;
- органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;
- про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою;
- про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;
- про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
- про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;
- про відчуження майна, переданого під виплату ренти;
- за рішенням суду;
- в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 391ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Враховуючи зазначене, зокрема те, що позивач є законним володільцем арештованого майна, на даний час відсутні документи, на підставі яких було б можливо зняти арешт в позасудовому порядку, і позивач не може належним чином розпоряджатись будинком, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Незважаючи на відсутність боргу, відповідач не вжив жодних заходів для скасування заборони на нерухоме майно позивача, хоча таке обмеження не мало правових підстав після виконання договору позики.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію угоди про надання правової допомоги від 29.07.2020 року; акт виконаних робіт по наданню правової допомоги від 20.09.2021 року, квитанція до прибуткового касового ордера №3 від 20.09.2021 року, відповідно до якого адвокату за надання правової допомоги фактично сплачено 3000,00 грн. (а.с. 23, 39-40)
Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
В ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд зазначає про відсутність обов'язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, при визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У п. 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, критеріїв співмірності, реальності витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 908,00 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд, -
Позов - задовольнити повністю.
Зняти заборону на нерухоме майно - на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 29.07.2005р на підставі договору іпотеки, р12245 від 26.07.2005р, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 2236881.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. та 908,00 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст заочного рішення виготовлено 29.09.2021.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович (м. Житомир, вул. Басейна, 3)
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).
Суддя І.Г. Перекупка