Справа № 553/1304/17 Номер провадження 11-кп/814/120/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження № 12017170030000195 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 05.08.2019,
05.08.2019 Ленінським районним судом м. Полтави задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів.
Рішення суду обґрунтоване тим, що враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред'явленого обвинувачення та інші конкретні обставини не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно кожного з них на 60 днів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою скасувати та змінити йому. запобіжний захід на домашній арешт.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Так, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
За положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 05.082019, місцевий суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому, всупереч твердженням апелянта, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи ст.ст. 177,183,197, 199 та 331 КПК України.
Під час вирішення клопотання прокурора суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, його вік, репутацію, майновий і сімейний стан, наявні підстави стверджувати, що вказані заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися, встановлені ризики станом на день розгляду клопотання не зменшилися.
Таким чином, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим судове рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, яким доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження прав ОСОБА_6 перебувати на волі.
Доводи апелянта про можливість більш м'якого запобіжного заходу забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого є непереконливими з огляду на доведеність ризиків, передбачених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, які зі сплином часу не зменшилися. Так, інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, виходячи з конкретних обставин справи, не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки в будь-якому випадку передбачає перебування обвинуваченого на волі.
Твердження обвинуваченого про погіршення стану здоров'я є безпідставними, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні того, що стан здоров'я ОСОБА_6 в період утримання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23» погіршився та перешкоджає можливості утримання в ДУ «Полтавська установа виконання покарань № 23».
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями ст.ст.376,405,407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 05.08.2019 щодо ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвниуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4