Справа № 415/5140/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1932/21Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
28 вересня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Одринської Т.В.
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря : Філоненко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІКО ФІНАНС», заінтересовані особи акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача правонаступником,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року
В березні 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» звернулось до суду з вказаною заявою, обґрунтовуючи її тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 27 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДельтБанк» заборгованість за кредитним договором від 22.12.2006 року № 9/25ДС/1134/2006-НВВклн на загальну суму 484039,16 грн.
За результатами відкритих електронних торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 30 липня 2020 року №UА-ЕА-2020-07-13-000006 b, між ПАТ «Дельта Банк» (Банк) та ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» (Новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги від 16 вересня 2020 року №2305/К/1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за №475.
26 серпня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Юніко фінанс», на рахунок банку ПАТ «Дельта Банк» були сплачені кошти в розмірі, який визначений в договорі, що підтверджується платіжним дорученням № 104.
Згідно з додатком №1 до вищевказаного договору новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «Юніко фінанс» набув усі права кредитора та іпотекодержателя, зокрема, за кредитним договором від 22.12.2006 року №9/25ДС/1134/2006-НВВклн, за іпотечним договором від 22.12.2006 року №9/25ДС/1134/І01/2006-НВВклн, що укладені між банком та ОСОБА_1 . Останньому було направлено повідомлення про заміну кредитора від 16.09.2020 року №2009/16-119, а також повідомлено реквізити нового кредитора.
Просили замінити стягувача ПАТ «ДельтаБанк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» у справі № 415/5140/15-ц.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» задоволено: замінено вибулого стягувача - АТ «Дельта Банк», на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» щодо виконання заочного рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 27 лютого 2019 року по цивільній справі №415/5140/15-ц (провадження №2/554/323/2019) за позовом Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Задовольняючи заяву про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача правонаступником суд першої інстанції виходив із того, що заявником надано суду достатньо доказів на підтвердження того, що ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 22.12.2006 року №9/25ДС/1134/І01/2006-НВВклн, що укладені між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ..
З вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавче провадження по виконанню рішення суду не відкривалось, АТ «Дельта Банк» виконавчі листи не отримував та до органів ДВС не звертався, тобто Банк, статусу стягувача не набув. Вважає, що суд першої інстанції не мав права застосовувати вимоги ст.442 ЦПК України, оскільки заявник не просив замінити стягувача у виконавчому листі. ОСОБА_1 зазначає, що заявник який набув права вимоги по договору відступлення, не може вважатися правонаступником АТ «Дельта Банк».
АТ «Дельта Банк», як іпотекодержатель не повідомляв його про відступлення права вимоги по договору. Вказує, що заявник не надав доказів державної реєстрації правочину про відступлення права вимоги, а тому вважає що відповідно до приписів ст. 210 ЦК України, такий правочин не є вчиненим. Окрім того, вказує, що за рішенням суду від 27.02.2019 року з нього на користь АТ «ДельтаБанк» стягнуто іншу суму ані ж та що зазначена в додатку до договору про відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №9/25ДС/1134/2006-НВВклн від 22.12.2006 року на загальну суму 484039,16 грн. (т. 1а.с.164-171, а.с.236-240 т.1).
16 вересня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» укладено Договір про відступлення прав вимоги №2305/К/1, згідно якого до останнього перейшли права вимоги, у тому числі, за кредитним договором №9/25ДС/1134/2006-НВВклн від 22.12.2006 року та іпотечним договором №9/25ДС/1134/2006-НВВклн від 22.12.2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та АКТ «Дельта Банк».
Згідно Додатку №1 до договору №2305/К/1 про відступлення прав вимоги від 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором та іпотечним договором №9/25ДС/1134/2006-НВВклн від 22.12.2006 року (т. 2 а.с. 6-9).
Право вимоги заявником отримано на підставі протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2020-07-13-000006 b від 30 липня 2020 року, переможцем якого став покупець - ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс», сума, яка підлягає сплаті переможцем банку, складає 5110000,00 грн. (т. 2 а.с. 11)
ТОВ «Фінансова компанія «Юніко Фінанс» на користь ПАТ «Дельта Банк» сплачено грошові кошти в сумі 5110000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №104 від 26 серпня 2020 року (т. 2 а.с.10)
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Юніко Фінанс».
Апеляційний суд погоджується з таким правовим висновком суду виходячи з наступного.
Зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду заяви про заміну стягувача. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Таким чином, відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Питання про заміну стягувача (боржника) його правонаступником може відбуватися не лише на стадії виконавчого провадження, а і до відкриття виконавчого провадження у справі за умов настання певних обставин, що мають юридичне значення, зокрема вибуття стягувача із зобов'язання після постановлення щодо нього судового рішення та повинно вирішуватися в межах судового провадження, як на стадії виконавчого провадження (під час виконання рішення суду за виконавчим листом) так і до відкриття виконавчого провадження у справі після постановлення судового рішення.
Судом першої інстанції встановлено факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони на підставі договорів про відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 та висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10.
Враховуючи вищезазначене, посилання ОСОБА_1 на те, що АТ «Дельта Банк» виконавчі листи не отримував та до органів ДВС не звертався, є неспроможними.
Доводи про те, що АТ «Дельта Банк», як іпотекодержатель не повідомляв його про відступлення права вимоги по договору, та те, що заявник не набув права вимоги за договором відступлення, не можуть бути прийнятими до уваги виходячи з наступного.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
З аналізу вказаних норм вбачається, що чинне цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов'язанні, однак встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб. Зокрема, заміна кредитора за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має здійснити виконання, зокрема, сплатити кошти (статті 512, 516 ЦК).
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року по справі №910/6553/17.
ТОВ «ФК «Юніко Фінанс» до заяви про заміну сторони додав список згрупованих відправлень Укрпошти від 24.02.2021 року про надсилання копії заяви боржникам, в тому числі, ОСОБА_2 . Копія заяви направлена за адресою, зазначеною в договорі кредиту: АДРЕСА_1 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази про повідомлення ОСОБА_2 кредитодавця про зміну адреси місця проживання.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що у заявника не виникло право вимоги за договором №9/25ДС/1134/2006-НВВклн від 22.12.2006 року, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що заявник відповідно до умов договору відступлення права вимоги отримав право вимоги у кредитних зобов'язаннях кредитним договором №9/25ДС/1134/2006-НВВклн від 22.12.2006 року. На підтвердження своїх вимог заявником разом з заявою про заміну стягувача надано копії протоколу електронного аукціону № UА-ЕА-2020-07-13-000006 b від 30 липня 2020 року, договору про відступлення права вимоги від 16.09.2020 № 2305/К/1 з додатками, копію платіжного доручення. Боржниками по справі не надано будь-яких доказів на їх спростування.
Доводи ОСОБА_1 про не чинність договору відступлення права вимоги, укладенго між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Юніко Фінанс», колегія суддів відхиляє, оскільки питання щодо чинності вказаного правочину та суми заборгованості за договором не є предметом спору даної справи. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що апелянтом вказаний договір у визначеному законом порядку не оспорювався.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції допущено заміну стягувача на його правонаступника щодо виконання заочного рішення від 17.10.2017 року, тоді як рішення, щодо стягнення з нього заборгованості ухвалено судом 27.02.2019 року, не впливає на вірність висновків суду першої інстанції. Допущена судом технічна описка при виготовленні судового рішення може бути виправлена судом за власною ініціативою або ж за заявою однієї із сторін.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01.10.2021.
Головуючий: Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль