Справа № 545/1390/21 Номер провадження 11-кп/814/911/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 вересня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 ,
представника ВК ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 01.06.2021 року,-
Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання засудженої про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, освіта неповна середня, раніше судимої :
- 28.09.1993 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 229-6, ст. 46-1 КК України до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік. Постановою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.06.1994 року відстрочку виконання вироку відмінено, направлено в місця позбавлення волі,
- 13.07.1995 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнена 11.04.1997 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 28 днів.
- 16.07.1998 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 196-1 КК України до 1 року позбавлення волі,
- 13.10.1999 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 229-8 КК України до 1 року позбавлення волі,
- 06.12.2000 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі,
- 24.03.2005 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнена 06.10.2008 року умовно-достроково на 03 місяці 25 днів,
- 27.10.2009 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,70,71,72 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
засудженої: вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.12.2014 р., за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 307,70 КК України до 9 р. 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна.
Мотивуючи своє рішення, суд врахував, що протягом строку відбуття покарання засуджена має 12 стягнень, і 6 заохочень, неодноразово судима, звільнялася умовно-достроково, але належних висновків не зробила і вчинила новий злочин. Згідно Характеристики затвердженої начальником НВК № 65, встановлено, що засуджена ОСОБА_7 не заслуговує на умовно - дострокове звільнення від відбування покарання згідно статті 81 КК України.
Врахувавши, дані про особу засудженої, відомості щодо її посередньої поведінки, та виходячи з того, що єдиною та достатньою підставною умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарань є виправлення засудженого, що повинно підтверджуватися його сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання у процесі відбування покарання, дійшов висновку, що засуджена своєю посередньою поведінкою та ставленням до праці не довела свого виправлення і у суду відсутні підстави для її умовно-дострокового звільнення від відбуття невідбутої частини покарання.
Не погоджуючись з рішенням суду, засуджена звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить звільнити її від відбування покарання умовно-достроково.
Зазначає, що має мати похилого віку, 72 роки, яка сліпа, має підвищений тиск і потребує її допомоги.
Також зазначає, що протягом всього терміну відбування покарання працевлаштована, сумлінно ставиться і виконує трудові обов'язки.
Була офіційно працевлаштована санітаркою у медичній частині, після передислокації вказаної медчастини працювала неофіційно, безкоштовно та за подяки. Працюючи санітаркою, рятувала наркоманів від передозувань, доглядала за лежачою жінкою та особою, що страждала на епілепсію.
Вказує, що через деякий час працівники установи попросили засуджену повернутися до роботи у санітарній частині, обіцяючи її клопотати про вручення їй подяки. Подібні обіцянки висловлювала і начальник відділення ОСОБА_9 , проте такі обіцянки не були виконані, натомість ОСОБА_9 сказала засудженій звертатися до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення самостійно.
Вказує на здійснення на неї тиску в установі, наклепу на неї начальнику колонії задля накладення на неї стягнення.
Звертає увагу, що працювала і працює на даний час волонтером у організації «Світло Надії», має сертифікат кращого волонтера, неодноразово організовувала концерти, конкурси та спартакіаду, була культоргом колонії та давала інтерв'ю, здавала ЗНО, допомагала з прибиранням та ремонтом у відділенні.
Вказує на незадовільний стан свого здоров'я, оскільки має хронічні захворювання.
Заслухавши доповідь судді, засуджену на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги засудженої, думку представника виправної колонії, який вказав, що засуджена не довела свого виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення, перевіривши матеріали провадження та особової справи засудженої, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002р., умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції всебічно та об'єктивно дослідив дані про особу засудженої, надав їм належну оцінку в сукупності, як таким, які повно та всебічно характеризують особу ОСОБА_7 .
По даній справі ОСОБА_7 засуджена вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.12.2014 р., за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 307,70 КК України до 9 р. 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03.08.2016 до призначеного засудженій ОСОБА_7 вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.12.2014 покарання зараховано строк її попереднього ув'язнення у період з 19.12.2013 по 10.03.2015 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 19.12.2013 року, кінець строку відбування покарання 31.03.2022 року.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму умовно-дострокове звільнення особи від відбуття покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів.
В ході судового розгляду встановлено, що відповідно до характеристик на засуджену від 15.08.2015, 12.04.2017, 20.02.2019, 21.05.2021 ОСОБА_7 за час відбування покарання не довела своє виправлення та не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Відповідно до характеристики від 26.02.2020 щодо ОСОБА_7 можливо застосувати умовно-дострокове звільнення, проте у застосуванні якого було відмовлено ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 27.04.2020, залишеною без змін ухвалою Полтавським апеляційним судом Полтавської області від 24.06.2020 року.
Так, наявність позитивної характеристики, а також п'яти заохочень (за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки), які відповідно до ст.9 КВК України є обов'язком засудженої, та за активну участь у роботі самодіяльних організацій та одного заохочення у вигляді знятого стягнення не являються достатніми доказами виправлення засудженої.
Згідно останньої характеристики після відмови в умовно-достроковому звільненні засуджена змінила своє ставлення до відбування покарання, порушила вимоги режиму відбування покарання та розпорядок дня, а саме при спілкуванні з представниками адміністрації вела себе нетактовно, на їх законні вимоги реагувала неадекватно, виражала своє невдоволення з використанням нецензурної лексики, за що мала одне стягнення, погашене у встановленому законом порядку.
Відповідно до витягів із протоколів засідань комісії виправної колонії від 17.08.2016 №23, 12.07.2018 №16, 26.07.2018 №20, 20.02.2019 №5 засудженій відмовлено у зміні умов тримання, заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, а також в умовно-достроковому звільненні.
За весь період відбування покарання засуджена отримала 12 стягнень, одне з який було достроково погашене, а інші накладалися у вигляді доган, а також суворої догани та утримання у карцері.
Досліджені характеризуючі дані на засуджену свідчать про нестабільну поведінку ОСОБА_7 протягом всього періоду відбування покарання, остання за часом характеристика не вказує на її виправлення, а позитивна характеристика від 26.02.2020 в сукупності з іншими даними за весь час відбування нею покарання та з урахуванням отримання засудженою суворої догани після того, як вона характеризувалася позитивно, не дає підстави вважати про її виправлення та сумлінне ставлення до праці.
Твердження засудженої про наявність в останньої ряду хвороб та здійснення на неї тиску в установі не підтверджуються матеріалами особової справи засудженої та не є безумовними підставами для застосування умовно-дострокового звільнення.
Що стосується доводів апеляційної скарги засудженої про її працевлаштування та участь у волонтерській діяльності, виконанні робіт з благоустрою та організації культурних заходів, такі дані хоча і вказують на позитивні зміни у її поведінці, однак є недостатніми для висновку про її виправлення та не можуть слугувати доказом того, що засуджена твердо стала на шлях виправлення та заслуговує на застосування щодо неї умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Окрім цього, засуджена ОСОБА_7 , неодноразово судима, вже звільнялася умовно-достроково від відбування покарань, призначених вироками, якими визнана винуватою у вчиненні аналогічних злочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що засуджена ОСОБА_7 протягом всього періоду відбування покарання в повній мірі не довела свого виправлення, а тому підстав для застосування умовно-дострокового звільнення щодо ОСОБА_7 не вбачає.
Таким чином, колегія судді дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги засудженої.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 01.06.2021 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4