Справа № 686/529/21
Провадження № 22-ц/4820/1538/21
30 вересня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Журбіцький В.О.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Хмельницької міської ради, третя особа - Комунальне підприємство по зеленому будівництву і благоустрою міста, про визнання незаконним і скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради (далі - Рада) про визнання незаконним і скасування рішення.
ОСОБА_2 зазначив, що 19 березня 2019 року він звернувся до Ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Хмельницького з метою передачі її у власність. Згідно плану зонування території та генерального плану міста землі, на які претендував позивач, були вільними і відносилися до зони Ж-1 «Зона садибної та блокованої житлової забудови» (одно та двоквартирні будинки з присадибними ділянками). Рада неодноразово відмовляла йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, однак ці відмови визнані судом незаконними.
Рішенням 39-ї сесії Ради від 4 березня 2020 року №65 (пункт 4) затверджено проект землеустрою та передано у постійне користування Комунального підприємства по зеленому будівництву і благоустрою міста (далі - Підприємство) земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:25:001:0017 з цільовим призначенням під парк. Це рішення Ради є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка сформована з порушенням містобудівної документації та віднесена до рекреаційної зони («Зона зелених насаджень загального користування» - Р-2) без дотримання цільового призначення землі.
Рада неправомірно відмовила позивачеві у відведенні земельної ділянки та незаконно передала цю ділянку у постійне користування Підприємства.
За таких обставин ОСОБА_2 просив суд:
визнати незаконним і скасувати рішенням 39-ї сесії Ради від 4 березня 2020 року №65 в частині надання земель під парк та формування на цих землях земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:25:001:0017;
скасувати відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:25:001:0017, які внесені державним реєстратором до Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти України.
Процесуальні дії суду першої інстанції
Суд ухвалою від 25 лютого 2021 року залучив Підприємство до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року в позові відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження своїх вимог, їх підставності та обґрунтованості, а тому заявлений позов не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що Рада незаконно відмовила ОСОБА_2 у відведенні спірної земельної ділянки та передала її в постійне користування Підприємства під парк, однак, суд першої інстанції не дослідив усі обставини справи, не врахував норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.
Підприємство подало письмове заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
Земельна ділянка площею 51,5095 га, розташована в районі АДРЕСА_1 , належала на праві власності територіальній громаді міста та була комунальною власністю.
Згідно генерального плану м. Хмельницького, затвердженого рішенням 19-ї сесії Ради від 6 серпня 2008 року №4, та плану зонування території м. Хмельницького, затвердженого рішенням 5-ї сесії Ради від 30 березня 2011 року №25, ця земельна ділянка частково входила до зони зелених насаджень загального користування Р-2, до зони садибної і блокованої житлової забудови Ж-1, до зони багатоквартирної житлової та громадської забудови Ж-2, до зони міських і районних вулиць, доріг, майданів (у червоних лініях) Т-1.
Рішенням позачергової 37-ї сесії Ради від 6 лютого 2020 року №8 (підпункт 5, пункт 4) Підприємству надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 51,5095 га (до складу якої включені три земельні ділянки: ділянка № НОМЕР_1 - 15,4283 га, ділянка № НОМЕР_2 - 19,2340 га, ділянка № НОМЕР_3 - 16,8472 га), розташованої в районі АДРЕСА_1 , під парк (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, підрозділ 18.00 - землі загального користування) з метою передачі в постійне користування.
У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельно-консалтингове агентство «СТС» на замовлення Підприємства виготовило технічну документацію із землеустрою.
6 травня 2020 року Рада зареєструвала земельні ділянки площею 19,2340 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0017), площею 16,8472 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0018), площею 15,4283 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0019) у Державному земельному кадастрі.
Рішенням 39-ї сесії Ради від 4 березня 2020 року №65 (підпункт 1, пункт 4) затверджено проект землеустрою та передано в постійне користування Підприємству земельні ділянки площею 19,2340 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0017), площею 16,8472 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0018), площею 15,4283 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0019), розташовані в районі АДРЕСА_1 , під парк (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, підрозділ 18 - землі загального користування).
19 березня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Хмельницького. При цьому ОСОБА_2 додав до заяви картографічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки.
Рішенням 39-ї сесії Ради від 4 березня 2020 року №31 відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2020 року та додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року визнано протиправним і скасовано рішення 39-ї сесії Ради від 4 березня 2020 року №31 в частині відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з метою передачі її у власність на території м. Хмельницького; зобов'язано Раду повторно розглянути заяву від 19 березня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення по даній заяві в термін, який зазначений у Земельному кодексі України; зобов'язано Раду розглянути заяву ОСОБА_2 від 19 березня 2019 року та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Застосовані норми права
Частиною 1 статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії (ч. 1 ст. 18 ЗК України).
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 (далі - КВЦПЗ), за змістом якої код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Згідно з КВЦПЗ землі сільськогосподарського призначення (секція А) поділені на чотирнадцять видів (коди 01.01-01.14), землі житлової забудови (секція В) - на десять видів (коди 02.01-02.10), землі громадської забудови (секція В) - на 17 видів (коди 03.01-03.17), землі природно-заповідного фонду (секція С) - на 11 видів (коди 04.01-04.11), землі іншого природоохоронного призначення (секція С) мають один код (05.00), землі оздоровчого призначення (секція D) поділені на чотири види (коди 06.01-06.04), землі рекреаційного призначення (секція Е) - на п'ять видів (коди 07.01-07.05), землі історико-культурного призначення (секція G) - на чотири види (коди 08.01-08.04), землі лісогосподарського призначення (серія Н) - на три види (коди 09.01-09.03), землі водного фонду (серія І) - на дванадцять видів (коди 10.01-10.12), землі промисловості (секція J) - на п'ять видів (коди 11.01-11.05), землі транспорту (секція J) - на одинадцять видів (коди 12.01-12.11), землі зв'язку (секція J) - на чотири види (коди 13.01-13.03, 13.05), землі енергетики (секція J) - на три види (коди 14.01-14.03), землі оборони (секція J) - на десять видів (коди 15.01-15.10).
У КВЦПЗ в окрему секцію К виділено землі запасу, резервного фонду та загального користування, до яких віднесено: землі запасу - земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (код 16.00); землі резервного фонду - землі, створені органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у процесі приватизації сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій (код 17.00); землі загального користування - землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування (код 18.00); землі для цілей підрозділів 16.00-18.00 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (код 19.00).
В силу ч.ч. 1, 5 ст. 20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, в тому числі, для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам (п. «а» ч. 1 ст. 21 ЗК України).
Як передбачено ст. 38 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Із положень ст. 39 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Статтею 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
За змістом п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.
Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).
В силу ст. 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно зі ст. 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Із положень ч. 10 ст. 24 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» слідує, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, й у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Як передбачено ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що землекористування в Україні здійснюється з дотриманням правового режиму використання земель. У зв'язку з цим, чинне законодавство встановлює поділ земель України на відповідні категорії та види на основі природних (екологічних) ознак та соціально-економічних і виробничих характеристик використання земель. Ці категорії та види землекористування визначені КВЦПЗ.
Водночас, законом урегульовано порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме, віднесення земель до тієї чи іншої категорії, або до того чи іншого виду землекористування, що здійснюється на підставі рішень уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання рішень уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування недійсними.
Щодо земель житлової та громадської забудови, до складу яких можуть входити як присадибні ділянки, так і землі загального користування, то порядок їх цільового використання визначається відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної та земельно-технічної документації на підставі відповідного рішення місцевої ради.
Земельні ділянки комунальної власності після їх формування та реєстрації у Державному земельному кадастрі можуть бути передані у постійне користування державному або комунальному підприємству.
Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 19,2340 га (кадастровий номер 6810100000:25:001:0017), яка розташована в районі АДРЕСА_1 , належить на праві власності територіальній громаді міста та є комунальною власністю.
На підставі генерального плану м. Хмельницького та плану зонування території м. Хмельницького, Рада віднесла цю земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови загального користування (код КВЦПЗ 18.00).
Після формування та реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі Рада на підставі відповідного рішення передала її у постійне користування Підприємства.
У справі відсутні достатні докази про те, що рішення 39-ї сесії Ради від 4 березня 2020 року №65 в частині передачі спірної земельної ділянки у постійне користування Підприємства не відповідає вимогам закону, внаслідок чого мають місце підстави для скасування державної реєстрації цієї ділянки у Державному земельному кадастрі.
Також ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами порушення свого права у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Посилання ОСОБА_2 на те, що Рада неправомірно відмовила йому у відведенні земельної ділянки та незаконно передала цю ділянку у постійне користування Підприємства, не відповідають фактичним обставинам справи.
Визнання адміністративним судом протиправною відмови Ради у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не спростовує зазначеного висновку суду першої інстанції, оскільки отримання особою такого дозволу не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального є необґрунтованими.
Щодо відповідачів у справі
Частиною 1 статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗК України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
За змістом п. «а» ч. 2 ст. 92 ЗК України підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, набувають права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що суб'єктами цивільних відносин, у тому числі земельних відносин, можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Земельні ділянки комунальної власності можуть перебувати в постійному користуванні відповідних комунальних підприємств.
Відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок із спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов'язок визначати відповідача у справі.
Якщо позивач не заявляє вимоги до всіх належних відповідачів, які мають безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами, то суд відмовляє у задоволенні позову.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_2 до суду з позовом обумовлене використанням Підприємством земельної ділянки комунальної власності. При цьому ОСОБА_2 просить суд визнати незаконним рішення Ради про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування Підприємства та скасувати державну реєстрацію цієї ділянки у Державному земельному кадастрі.
ОСОБА_2 пред'явив позов лише до Ради, хоча, враховуючи предмет і підстави заявленого позову, Підприємство як постійний користувач спірної земельної ділянки має безпосередній зв'язок із спірними матеріальними правовідносинами і повинне брати участь у справі як співвідповідач.
Підприємство не було залучене до участі у справі як співвідповідач, а брало участь у судовому процесі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто Підприємство було позбавлене можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ст. 49 ЦПК України.
Отже, позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню ще і з тих підстав, що його заявлено не до всіх належних відповідачів.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 1 жовтня 2021 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Чевилюк З.А.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 47