Справа № 601/1929/21Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.
Провадження № 33/817/540/21 Доповідач - Коструба Г.І.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
04 жовтня 2021 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І. розглянувши в м. Тернополі адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2021 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави, та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
На вказане рішення суду адвокат Гурник В. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав, апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що оскаржувана постанова місцевого суду не відображає фактичних обставин справи, а пояснення ОСОБА_1 відображено невірно.
На переконання апелянта, за результатами розгляду даних адміністративних матеріалів провадження у справі відносно ОСОБА_1 слід було закрити, оскільки під час складання протоколу інспектором поліції було грубо порушено процедуру складання останнього, а саме вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зазначає, що суд першої інстанції на підставі перевірки та оцінки зібраних по справі доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не виконав вимог ст. 280 КУпАП, в зв'язку з чим не повно з'ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та прийшов до передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилається на те, що в матеріалах адміністративної справи відносно ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують належний стан технічного засобу - газоаналізатора Алкофор 505, зокрема, інспектором поліції не долучено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Крім цього, долучена до матеріалів справи роздруківка з результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння також не містить дату останнього калібрування.
За таких обставин, на переконання апелянта, місцевий суд не міг зробити висновок, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння було проведено сертифікованим приладом, який відповідно до закону пройшов необхідну повірку.
Звертає увагу апеляційного суду, що з матеріалів справи є незрозумілим, з яких саме підстав був зупинений автомобіль водія ОСОБА_1 , оскільки рапорт інспектора поліції до матеріалів справи не долучено, а також в протоколі не вказана жодна з причин, що зазначені в ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію”, якими передбачено вичерпний перелік підстав зупинки транспортного засобу.
Вказує, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу в заклад охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння затвердженої форми.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
До початку розгляду справи по суті на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 - адвоката Гурника В. О. про розгляд справи у їх відсутності, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити, у зв'язку з чим вважаю, що розгляд справи слід провести без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Гурника В. О.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, прихожу до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був відносним і допустимим. Відносний доказ - це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які, маючи зв”язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказування фактів. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Так, відповідно до оскаржуваної постанови 02.07.2021 року о 10 год. 45 хв. в м. Почаїв по вул. Козацькій Кременецького району Тернопільської області ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai trajet», д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Медосвідчення проводилося на місці зупинки з використанням газоаналізатора Алкофор 505, показник 0,583%. З показником водій погодився, факт вживання алкоголю та керування не заперечував, своїми діями порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.
При цьому суд першої інстанції керувався наявними в матеріалах справи доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 467571, тестуванням на алкоголь та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду - 0,583%, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови, судом першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дані вимоги закону не дотримані, а тому висновок судді про порушення водієм п. 2.9 (а) ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи.
Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 р. №3353-ХІІ передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 2.3 “д” Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
На вимогу поліцейського відповідно до п. 2.4 цих Правил водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
При цьому статтею 35 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Однак, будь-яких даних, які б свідчили про необхідність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 із зазначених вище підстав в матеріалах справи немає.
Зокрема, з матеріалів справи не вбачається і судом першої інстанції не встановлено, що відносно ОСОБА_1 виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
Крім цього, в матеріалах справи відсутній рапорт працівників поліції, з якого би вбачалась причина зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 .
Тобто працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №467571 від 02.07.2021, складений інспектором поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , є недопустимим доказом.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 р. N 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015р. за N 1413/27858, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
П.2.3 цієї Інструкції передбачено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат якості та свідоцтво про повірку робочого засобу і вимірювальної техніки.
Пунктом 4 вищевказаної Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
У відповідності до ст. ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Вказані вимоги при складанні протоколу працівниками поліції порушені.
Згідно долученої до протоколу роздруківки тестування вбачається, що за результатами тесту на стан сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено 0,583 % проміле алкоголю в крові. Зазначено, що тест проводився за допомогою приладу “Алкофор 505”.
Однак працівником поліції ні перед проведенням такого огляду не надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку вищевказаного алкотестера особі для ознайомлення, ні після оформлення адмінматеріалів ці документи не долучено до справи.
Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Гурника В. О. про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит від 23 вересня 2021 року, згідно якого начальник Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області підполковник поліції Горяний С. повідомив, що прилад газоаналізатор “АлкоФор 505” використовується працівниками СРПП СПД №1 (м. Почаїв) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. Сертифікат відповідності вищезазначеного газоаналізатора у Кременецькому РВП відсутній.
Таким чином, встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу, у якого відсутні належні та достовірні дані про повірку робочого стану, що суперечить вимогам вищевказаної Інструкції, а отже відомості щодо результату такого огляду не можуть бути належним доказом з урахуванням відсутності інформації про їх достовірність.
Поряд з цим слід зазначити, що згідно 4, 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Крім того, згідно із п. 1, 2 розділу III даної Інструкції відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Інспекторами поліції не дотримано вищенаведених вимог закону, оскільки у матеріалах справи відсутні відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля або нагрудних камер поліцейських, інформація про проходження останнім огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків та його відмова від такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я, роз'яснення йому прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України тощо.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 в графі свідки чи потерпілі працівниками поліції зазначено свідків, проте не долучено їхніх письмових пояснень.
Слушними є також доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу в заклад охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння затвердженої форми.
Вищенаведене свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерством охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а також “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів”, затвердженого постановою КМУ 17.12.2018 №1103, не враховано цього і місцевим судом.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №463/1352/16-а (постанова КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а).
Оскільки в порушення вимог ст. 251 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів вчинення ОСОБА_1 дії, зазначеної у протоколі, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є вичерпним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.
Оскільки вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
Застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, приходжу до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.
Згідно з пунктом 2 частини 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя суду першої інстанції при визнанні останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дотримався вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим постанова судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2021 р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП України, суддя
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Гурника В. О. задовольнити.
Постанову судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2021 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, - скасувати.
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова Апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя